Постанова № 67498797, 29.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Гайдар Андрій Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року справа №812/159/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.,

суддів Василенко Л.А.,

Ханової Р.Ф.

при секретареві судового засідання Томах О.О.,

за участю представника відповідача Кочеткової А.Т. (за довіреністю)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 р. у справі № 812/159/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби України у Луганській області про списання заборгованості по орендній платі в сумі 82 907,86 грн. та посвідчення форс-мажорних обставин, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 812/159/17 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби у Луганській області про списання заборгованості по орендній платі в сумі 82907,86грн., посвідчення форс-мажорних обставин, задоволено частково. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області списати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість по орендній платі за період з 01.05.2014 по 31.12.2014 у розмірі 37335,76 грн. (тридцять сім тисяч триста тридцять п'ять гривень 76 коп.), за 2015 рік - 20849,45 грн. ( двадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 45 коп.), за період з 01.01.2016 по 31.05.2016 у розмірі 19407,05 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста сім гривень 05 коп.), загальна сума податкового боргу складає 77592,26 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 26 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (арк.справи 70-74)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк. справи 104-108)

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 15.10.2010 року за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 (арк. справи 13-15).

09.04.2010 року між ОСОБА_4 та Сєвєродонецькою міською радою укладено договір оренди землі №041041900155, договір укладено на 25 років строком по 24.03.2035 включно (арк. справи 5-6). Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 137792,72 грн на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п. 11 договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 1148.27 грн протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 34 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Згідно п. 41 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення (за бажанням однієї із сторін договору), та його державної реєстрації.

22 червня 2011 року між ОСОБА_4 та Сєвєродонецькою міською радою укладена додаткова угода №441290004000214 до договору №041041900155 від 09.04.2010 року (арк. справи 11). Згідно п.9,11 розділу "Орендна плата" змінено на орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 30698,29 грн. на рік, що складає 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2015 року - 34109,22 грн. на рік, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 2558,19 грн., з 01.01.2015 року 2842,43 грн., протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 3 додаткової угоди, ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011 року.

Позивачем подані до податкового органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме: від 21.01.2014 за 2014 рік, з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 60880,03 грн. (арк.справи 34-36), від 19.02.2015 за 2015 рік, з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 17210,31 грн. (арк.справи 31-33), від 19.02.2016 за 2016 рік 46575,93 грн.(арк.справи 29-30).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено звірення розрахунків ОСОБА_4 по орендній платі з фізичних осіб за період з 01.05.2014 року по 31.12.2014 року та складено акт №131-07 від 24.10.2016 року, відповідно до якого сальдо на 31.12.2014 року складає 37335,76 грн. (арк. справи 26).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено звірення розрахунків ОСОБА_4 по орендній платі з фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року та складено акт №440-07 від 24.10.2016 року, відповідно до якого нараховано зобов'язання у розмірі 20849,45 грн (арк. справи 27).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено звірення розрахунків ОСОБА_4 по орендній платі з фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року та складено акт №4116-07 від 24.10.2016 року, відповідно до якого нараховано зобов'язання у розмірі 24722,65 грн., сальдо на 31.07.2016 року складає 82907,86 грн. (арк. справи 28).

Позивачем подано до податкового органу заяву від 09.09.2016 року про розстрочення податкового боргу на суму 80339,45 грн. (арк.справи 18).

Листом від 06.10.2016 року № 13207/12-14-17-20 ДПІ у м. Сєвєродонецьку розглянуто заяву ОСОБА_4 від 09.09.2016 року, за результатами розгляду позивачу у розстроченні податкового боргу з орендної плати (18010900) у сумі 80339,45 грн. відмовлено (арк.справи 19).

03.10.2016 року позивачем подано до податкового органу заяву, в якій він просив списати нарахування по орендній платі за землю (арк.справи 20-22).

Листом від 07.10.2016 року № 13249/12-14-13-01120 податковим органом надано відповідь на заяву позивача щодо списання нарахування по орендній платі з фізичних осіб та зазначено, що на сьогодні не розроблено порядок на застосування ст. 6-7 Закону № 1669 та не внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України (арк.справи 23-24).

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків п.49.1 ст.49 Податкового кодексу.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон України №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

Статтею 6 Закону № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно до частини 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що Закон України № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон України № 1669 прийнято у часі пізніше, ніж Податковий кодекс України.

Пунктом 56.21. статті 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1669, Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014 року, у період з 14.04.2014 року до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Сєвєродонецьк. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 року не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 року по 18.12.2015 року (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015 року) розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р суперечило Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто обласного значення місто Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому колегія суддів зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р в період з 05.11.2014 року по 18.12.2015 року не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р діяло.

У зв'язку з вищевикладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент виникнення податкового боргу позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Оскільки орендована позивачем земельна ділянка розташована за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 24/1, на території, на якій згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р здійснювалася антитерористична операція, позивач в силу положень статті 6 Закону № 1669 був звільнений від плати за її використання до 08.06.2016 року, а саме: до внесення змін до вказаної норми Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17.05.2016 року № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016 року, внесені зміни до Закону № 1669, та доповнено п.4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Вказаним Законом також змінено редакцію статті 6 Закону № 1669, яка з 08.06.2016 року передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" від 7 листопада 2014 р. № 1085-р, м. Сєвєродонецьк не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тобто, оскільки м. Сєвєродонецьк не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, з 08.06.2016 року у позивача виникає обов'язок щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими у м. Сєвєродонецьку.

За приписами ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної щодо посилання на дану норму Закону, оскільки статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин. До того ж, сертифікат Торгово-промислової палати України потрібен для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а ст. 6 Закону № 1669 передбачає не відповідальність, а звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року. Отже, показники податкової звітності позивача з орендної плати за землю мають дорівнювати нулю в цей період.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказані положення Закону № 1669 не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - скасовує дію підстав для сплати, отже, і для нарахування певного податку, що відповідає принципу соціальної справедливості, що закріплений в підпункті 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, та положенням пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України .

Згідно з вимогами п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, зі змісту цієї статті є наявним такий висновок, що із зазначеного загального правила податковим законодавством можуть бути передбачені виключення, коли розмір самостійно обчисленого позивачем суми податкового та/або грошового зобов'язання, що зазначені в деклараціях, не є узгодженими, і податковий орган має їх самостійно визначити.

Відповідно до п. 54.3.3. ст. 54 Податкового кодексу України згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Тому податковий орган, визначаючи розмір орендної плати позивачу за весь період, що зазначений в актах звіряння, мав застосувати спеціальні норми ст. 6 Закону № 1669 щодо звільнення позивача від сплати орендної плати за землю за період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року та врахувати, як правильні нульові показники податкової звітності позивача за цей період, оскільки позивача звільнено від сплати цього податку в силу спеціальної норми законодавства.

Зазначене вказує на відсутність у Відповідача законних підстав для відмови позивачу у вимогах списати нарахування по орендній платі за землю в період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року.

З урахуванням вищенаведеного, з червня 2016 року по 31 грудня 2016 року позивач зобов'язаний сплачувати узгоджені суми з орендної плати за землю.

Колегія суддів вирішуючи даний спір по суті виходить з того, що Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби України у Луганській області рішення в межах податкового законодавства за заявою позивача від 3 жовтня 2016 року, не прийняло.

Відповідно до п.4.1-4.3 ч.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Лист від 7 жовтня 2016 року № 13249/12-14-13-01120 не є юридичною формою рішення податкового органу, оскільки відповідно до вищезазначеного Порядку в межах компетенції приймається рішення керівником (його заступником) органу доходів і зборів про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи таке рішення відсутнє.

З урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача списання безнадійного податкового боргу з урахуванням вимог Податкового кодексу України , вищезазначеного Порядку та прийняти відповідне рішення згідно податкового законодавства.

В даному випадку має місце бездіяльність органу пенсійного забезпечення щодо не розгляду заяви позивача про зарахування до пільгового стажу періоду роботи та здійснення йому перерахунку пенсії з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Однак, колегія суддів зазначає, що рішення відповідача на заяву позивача про списання нарахування по орендній платі за землю відповідно , в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів, вирішуючи даний спір по суті, виходить з того, що відповідачі рішення в межах податкового законодавства за заявами позивача, які були скеровані відповідачам 1 листопада 2016 року та 29 листопада 2016 року відповідно, не прийняли. Відтак відповідачами порушене право позивача на розгляд його заяв.

З урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про списання безнадійного податкового боргу та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог Податкового кодексу України , вищезазначеного Порядку згідно податкового законодавства.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача списати заборгованість по орендній платі, колегія суддів зазначає наступне.

З урахуванням дискреційних повноважень податкового органу, колегія суддів зазначає, що дані позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Прийняття рішення податковим органом в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів. Відсутність такого рішення податкового органу про відмову в списанні безнадійного податкового боргу, доводить передчасність судового вирішення даного спору.

Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з передчасністю.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195,196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 р. у справі № 812/159/17 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 р. у справі № 812/159/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби України у Луганській області про списання заборгованості по орендній платі в сумі 82 907,86 грн. та посвідчення форс-мажорних обставин - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби України у Луганській області щодо не розгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про списання нарахування по орендній платі за земельні ділянки від 3 жовтня 2016 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби України у Луганській області розглянути заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про списання нарахування по орендній платі за земельні ділянки від 3 жовтня 2016 року, відповідно та прийняти вмотивоване рішення згідно податкового та бюджетного законодавства.

В іншій частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 червня 2017 року. Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

Р.Ф.Ханова