Постанова № 67498706, 03.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2017 р. № 820/2744/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Харківській області з поданням до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 30 червня 2017 року.

В обґрунтування подання заявник зазначив, що на підставі вимог п.82.3 ст. 82 Податкового Кодексу України наказом ГУ ДФС у Харківській області від 16.06.2017 № 2592 призначено проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 з 19.06.2017 тривалістю 10 діб. На проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області виписано направлення від 19.06.2017 № 4044 та № 4045. 20.06.2017 року о 12 год. 58 хв. посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою господарського об'єкту (АЗС), в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1): АДРЕСА_1 для проведення вищезазначеної перевірки. Відповідно до вимог ст. 20 та ст. 81 ПК України оператору АЗС ОСОБА_2 було пред'явлено направлення та наказ на проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, однак оператор АЗС ОСОБА_2 відмовився отримати під розписку колію наказу 16.06.2017 №2592. В направленнях №4044 та 4045 від 19.06.2017 ОСОБА_2 відмовився розписатись, в допуску до перевірки відмовив. З урахуванням приписів п.81.2 ст.81 ПК України посадовими особами контролюючого органу був складений акт від 31.03.2017 № 532/20-40-14-0519/00707171, в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. На підставі п.п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України, просив задовольнити подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Представник заявника у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв'язку та засобами телефонного зв'язку.

Відповідно до ч.8 ст.183-3 КАС України, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

З огляду на викладене, та враховуючи скорочений термін розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе розглянути подання Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків без участі сторін, оскільки у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому подання слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 02.03.2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14).

Відповідно до вимог п.82.3 ст. 82 Податкового Кодексу України наказом заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 16.06.2017 № 2592 призначено проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 з 19.06.2017 тривалістю 10 діб (9).

З електронної системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що зазначений наказ ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржено.

На проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області виписані направлення від 19.06.2017 № 4044 та № 4045 (а.с.10-11).

Так, 20.06.2017 року посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою господарського об'єкту (АЗС), в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1): АДРЕСА_1 для проведення вищевказаної перевірки.

Як встановлено з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу відповідно до вимог ст. 20 та ст. 81 Податкового кодексу України пред'явлено направлення та наказ на проведення фактичної перевірки господарського об'єкту оператору АЗС ОСОБА_2, однак оператор АЗС ОСОБА_2 відмовився отримати під розписку копію наказу 16.06.2017 №2592 та розписатися в направленнях №4044 та 4045 від 19.06.2017, в допуску до перевірки ним відмовлено.

З урахуванням вищенаведеного, відповідно до приписів п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу був складений акт «Щодо не допуску до проведення фактичної перевірки» від 20.06.2017 року №1216/20-40-14-10., в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки (а.с.12).

У відповідності до пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, передбачено право контролюючих органів, до яких належить заявник, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п.19-1.1.1. п.19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 Податкового Кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що такою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального - пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

За приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, єдиною підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки законодавець визначив непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням встановлених вимог.

Відповідно до приписів п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обов'язків платників податків, зокрема, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з положеннями пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.(п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем відмовлено в допуску до перевірки представникам ДФС, про що контролюючим органом складено акт відмови від допуску до перевірки від 31.03.2017 року № 532/20-40-14-0519/00707171(а.с.12).

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Згідно п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Підпунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.10. статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з розділом 4 Порядку про застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 N 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за N 1839/24371 (далі - Порядок№1839), керівник контролюючого (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому випадку рішення керівника (його заступника) контролюючого подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Згідно з п.4.1. Порядку про застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №568 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31.10.2013 року №1839/24371, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом 3 цього Порядку та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Керуючись вказаними приписами законодавства, 30.06.2017 року о 10:00 годині заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з відмовою від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб контролюючого органу (а.с.13).

Таким чином, з огляду на наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п.94.2 ст. 94 ПК України, та дотримання порядку його застосування, передбаченого положеннями ст. 94 ПК України, суд зазначає, що рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 30 червня 2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованим та законним.

Частиною 8 ст.183-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. З огляду на вказане суд зазначає, що постанова підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 160-163, 167, 183-3, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Подання Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна - задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 30 червня 2017 року.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.