Ухвала суду № 67498662, 27.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4197/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій пенсійний орган просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що пенсія обчислюється виходячи з грошового забезпечення, до якого включаються тільки постійні виплати, а одноразові додаткові виплати, про які зазначає позивач, не входять до складу грошового забезпечення і тому включатися при її обчисленні не можуть.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.11.2014 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано накази №10-9123/15-14-сг від 03.11.2014 року та №10-9124/15-14-сг від 03.11.2014 року «Про затвердження документації зі землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» яким затверджено два документи - «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області».

23.12.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 24 від 03.03.2015 року, рішення колегії Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.08.2015 року та враховуючи службову записку № 271/47-15-7777.3 від 24.12.2015 року видано накази № 10-10600/38-15-СГ та № 10-10601/38-15-СГ, якими визнано такими, що втратили чинність накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації зі землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» № 10-9123/15-14-сг від 03.11.2014 та № 10-9124/15-14-сг від 03.11.2014

ОСОБА_2 не погоджуючись з наказами № 10-10600/38-15-СГ від 23.12.2015 року та № 10-10601/38-15-СГ від 23.12.2015 року та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наказами №10-10600/38-15-СГ від 23.12.2015 року та №10-10601/38-15-СГ від 23.12.2015 року відповідачем було скасовано власні накази № 10-9123/15-14-сг від 03.11.2014 року та № 10-9124/15-14-сг від 03.11.2014 року «Про затвердження документації зі землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», що відповідно до позиції Конституційного суду України є протиправним, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення.

Колегія суддів, погоджує такий висновок суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до частини шостої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною десятою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що наведеними нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки в оренду, органи, уповноважені розглядати ці питання. Крім того, вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування чи оренду, зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування чи оренду, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Як свідчать матеріали справи та вже було вказано вище, 03.11.2014 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано накази №10-9123/15-14-сг від 03.11.2014 року та №10-9124/15-14-сг від 03.11.2014 року «Про затвердження документації зі землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» яким затверджено два документи - «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області».

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що надаючи накази «Про затвердження документації зі землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», відповідач підтвердив вчинення ОСОБА_2 всіх необхідних дій для отримання земельної ділянки в оренду.

Колегія суддів також погоджується із посиланням суду першої інстанції на позицію Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, відповідно до якої органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на Типову інструкцію діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242 якою передбачено процедуру оформлення наказу, яким відміняється розпорядчий документ.

Так, відповідно до п. 1 розділу І Інструкції - ця Інструкція встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Пункт 92 Інструкції, на який посилається Відповідач, відноситься до розділу Інструкції - складення деяких видів документів «Наказ» (розпорядження).

Таким чином, зазначений розділ, як і вся Інструкція в цілому, встановлює основи діловодства в центральних органах виконавчої влади та затверджує нормативно-проектувальну техніку при підготовці проектів управлінських документів.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, зазначена в апеляційній скарзі Інструкція, жодним чином не може впливати на правові відносини щодо оренди землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, не заслуговують на увагу і посилання скаржника на п.2 ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон) відповідно до якої - державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідач наголошує, що дана норма є підставою для скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 загальною площею 18.7000 гата 16.6999 га (кадастрові номери НОМЕР_1) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік, які розташовані на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області (далі - Накази).

Проте, відповідно до преамбули Закону - Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст.1 закону - державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону - державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.І ст. 24 Закону - державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону - державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, скасованими наказами передано в оренду уже сформовані землі сільськогосподарського призначення щодо яких здійснена державна реєстрація, відомості про дані земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням відповідних кадастрових номерів.

Окрім того, колегія суддів наголошує на цьому, державна реєстрація земельної ділянки може бути скасована виключно Державним кадастровим реєстратором.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що Закон України «Про державний земельний кадастр» не регулює відносини щодо оренди земельних ділянок державної власності з присвоєними кадастровими номерами, відтак посилання Відповідача на статтю 24 зазначеного Закону є безпідставними та необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.