Ухвала суду № 67497210, 27.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду

27 червня 2017 р. Справа №805/2207/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О., за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду

із позовом Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання незаконними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “КОНЦЕРН СТИРОЛ” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53103860.

У судовому засіданні судом встановлено, що тип товариства позивача 12 червня 2017 року змінився, в наслідок чого найменування позивача станом на теперішній час – Приватне акціонерне товариство “КОНЦЕРН СТИРОЛ” (код ЄДРПОУ 05761614).

Разом з адміністративним позовом позивачем подано до суду заяву про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, обґрунтовану відсутністю об’єктивної можливості підприємства вчасно звернутись до суду з даним позовом у зв’язку зі складною соціально-політичною ситуацією та бойовими діями у Донецькій області, зокрема, у м. Горлівці, де знаходять виробничі потужності та офісні приміщення товариства. Крім цього, представники підприємства мають необхідність у перетині лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та підконтрольною територією України, що ускладнило ознайомлення позивача зі спірною постановою відповідача та звернення до суду. До цього ж, позивач наголошує на гарантованому ст. 55 Конституції України праві на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що ознайомившись у середині лютого 2017 року зі спірною постановою від 12 грудня 2016 року про відкриття ВП № 53103860 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2015 року в межах ВП № 46937780, він, ОСОБА_1, директор юридичного департаменту підприємства, відбув до м. Горлівки та тривалий час, майже два місяці, не міг покинути окуповану територію з незалежних від нього обставин, оскільки йому перешкоджали у цьому учасники незаконних збройних формувань. До цього ж, цими ж особами було вилучено телефон представника позивача, на який здійснено фотокопії виконавчого провадження ВП № 53103860, на час його перебування у м. Горлівці. У той же час, починаючи з 4 квітня 2017 року, коли було відновлено фотокопії матеріалів ВП № 53103860, та по теперішній час позивачем неодноразово подавались скарги та позови про зупинення виконавчого провадження ВП № 53103860, скасування постанови про відкриття ВП № 53103860 та постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої в межах ВП № 46937780.

Представник відповідача проти задоволення заяви позивача заперечував з підстав того, що встановлений законом десятиденний строк на оскарження постанови з моменту ознайомлення з нею 16 лютого 2017 року товариством пропущено. Зазначив, що спірна постанова позивачу відділом не направлялась, оскільки поштова кореспонденція до м. Горлівки не ходить у зв’язку з окупацією, втім, з моменту ознайомлення позивача з виконавчим провадженням сплинув значний час.

Суд при розгляді заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду виходить з наступного.

Частинами 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 181 КАС України, яка кореспондується зі ст. 74 «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи з виконавчим провадженням ВП № 53103860, відкритим з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2015 року в межах ВП № 46937780, позивач ознайомився 16 лютого 2017 року (а.с. 48).

4 квітня 2017 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про скасування постанови від 16 квітня 2015 року (ВП № 46937780) та про зобов’язання вчинити дії щодо зупинення ВП № 53103860, за наслідком чого судом 18 квітня 2017 року прийнято у справі № 805/1668/17-а ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у зв’язку з підсудністю даного спору господарському суду (а.с. 82-86).

26 квітня 2017 року Господарським судом Донецької області прийнято ухвалу у справі № 25/7 про повернення скарги ПАТ «Концерн Стирол» на постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 16 квітня 2015 року (ВП № 46937780), від 12 грудня 2016 року (ВП № 53103860), від 22 березня 2017 року (ВП № 53103860), з якою позивач звернувся до суду 20 квітня 2017 року, у зв’язку з порушенням позивачем норм Господарського процесуального кодексу України при оформленні скарги (а.с. 79-81, 87).

Зі аналогічною скаргою від 3 травня 2017 року ПАТ «Концерн Стирол» знов звернувся до Господарського суду Донецької області, за наслідком чого судом прийнято ухвалу від 15 травня 2017 року про залишення скарги без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (а.с. 88-93). Судом в ухвалі зазначено про відсутність в матеріалах справи відомостей про дату ознайомлення скаржника зі спірними постановами, разом із цим судом встановлено, що у період з лютого по жовтень 2015 року ПАТ «Концерн Стирол» неодноразово звертався до Господарського суду Донецької області, у зв’язку з чим суд не прийняв до уваги посилання на неможливість виїхати з окупованої території. Крім цього, суд встановив, що скаржник має поштові адреси у містах Києві та Черкасах.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала оскаржена позивачем до Донецького апеляційного господарського суду, за наслідком чого ухвалою суду від 30 травня 2017 року порушено апеляційне провадження (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66801140). У той же час, 12 червня 2017 року Донецьким апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 25/7 про залишення апеляційної скарги від 22 травня 2017 року без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 15 травня 2017 року – без змін (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67126846).

Крім цього, 25 квітня 2016 року позивач звертався до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про оскарження постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 12 грудня 2017 року про відкриття ВП № 53103860 (справа № 805/1870/17-а) (а.с. 105).

Ухвалою суду від 12 травня 2017 року у справі № 805/1870/17-а позов залишено без руху у зв’язку з несплатою позивачем судового збору (а.с. 97).

Ухвалами від 25 травня 2017 року судом відмовлено позивачу у відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, повернуто позовну заяву позивачеві, відмовлено у забезпеченні позову шляхом заборони Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції вчиняти виконавчі дії у ВП № 53103860 (а.с. 99-104).

До суду із даним позовом (справа № 805/2207/17-а) про оскарження дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області по прийняттю постанови від 12 грудня 2016 року (ВП № 53103860) товариство звернулося 2 червня 2017 року (а.с. 36).

На підставі наведеного вище судом встановлено, що позивачем пропущено десятиденний строк на оскарження дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції по прийняттю постанови від 12 грудня 2017 року про відкриття ВП № 53103860, що обчислюється з моменту ознайомлення з виконавчим провадженням 16 лютого 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як встановлено судом, строк оскарження постанови від 12 грудня 2016 року про відкриття ВП № 53103860 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2015 року в межах ВП № 46937780, та дій по її прийняттю сплинув 27 лютого 2017 року (перший робочий день після 26 лютого 2017 року).

Судом також встановлено, що із позовом про скасування постанови від 16 квітня 2015 року (ВП № 46937780) та про зобов’язання вчинити дії щодо зупинення ВП № 53103860 позивач звернувся до суду 4 квітня 2017 року; із позовом про скасування спірної постанови – 20 квітня 2017 року.

На підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду представником позивача у судовому засіданні зазначено наступне.

Товариство зареєстровано у м. Горлівці, де знаходяться виробничі потужності та офісні приміщення товариства (а.с. 68-78).

Місто Горлівка належить до тимчасово окупованої території України.

Зі спірним виконавчим провадженням 16 лютого 2017 року ознайомився директор юридичного департаменту товариства ОСОБА_1 (а.с. 7, 48, 94-96).

Після 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 мав здійснити відрядження у м. Горлівку.

Ознайомившись з виконавчим провадженням ОСОБА_1, директор юридичного департаменту підприємства, відбув до м. Горлівки та тривалий час, майже два місяці, не міг покинути окуповану територію з незалежних від нього обставин, оскільки йому перешкоджали у цьому учасники незаконних збройних формувань. До цього ж, цими ж особами було вилучено телефон представника позивача, на який здійснено фотокопії виконавчого провадження ВП № 53103860, на час його перебування у м. Горлівці.

Позивачем на підтвердження зазначеного надано суду службову записку від 20 лютого 2017 року старшого юрисконсульта ОСОБА_3 директору по економіці та фінансів ОСОБА_4, про те що остання телефонна розмова з ОСОБА_1 перед його відрядженням відбулась 15 лютого 2017 року, після чого ОСОБА_3 зв’язатись із ОСОБА_1 не зміг у зв’язку з відсутністю абонента у мережі, підтвердження про отримання ним листів електронною поштою також не надходило. Разом із цим заступник директора юридичного департаменту – керівник відділу претензійно-позовної роботи ОСОБА_5, що перебував у м. Горлівці, від виконання керівних обов’язків самоліквідувався. За для вирішення цього питання необхідним є призначення виконуючого обов’язки директора юридичного департаменту до з'ясування обставин щодо відсутності ОСОБА_1 (а.с. 94).

Розпорядженням директора по економіці та фінансів ОСОБА_4 від 20 лютого 2017 року тимчасово покладено виконання обов’язків директора юридичного департаменту на старшого юрисконсульта ОСОБА_3 з 20 лютого 2017 року (а.с. 96).

Крім цього, позивачем надано суду довідку від 26 червня 2017 року про відсутність за місцем відрядження у м. Черкаси з 13 лютого 2017 року по 7 лютого 2017 року директора юридичного департаменту ОСОБА_1 (а.с. 95).

Представник позивача зазначив, що на підставі наведеного вище можна дійти висновку про відсутність вини з боку товариства у пропуску строку звернення до суду.

Аналізуючи наведене суд вважає за необхідне не приймати в якості безумовного доказу відсутності можливості позивача вчасно звернутись до суду з позовом посилання позивача на від’їзд ОСОБА_1 на окуповану територію України та надані суду службову записку, довідку та розпорядження.

Позивачем не надано суду належних доказів перетину ОСОБА_1 лінії зіткнення та від’їзду з підконтрольної території України, доказів неможливості повернутись з м. Горлівки, як не надано і доказів відсутності можливості у інших працівників підприємства, зокрема, працівників юридичного департаменту (крім інших, ОСОБА_3Д.) ознайомити зі спірною постановою повторно, звернутися до суду з позовом про її скасування або оскарженню дій по її прийняттю, у той час як вже з 20 лютого 2017 року юридичний департамент товариства мав керівника.

Разом із цим, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду суд виходить з того, що встановлення у процесуальному законодавстві певного строку звернення до суду має на меті, перш за все, полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність і, тим самим, сприяє встановленню судом істини.

Право особи на судовий захист гарантується Конституцією України (ст. 55), а тому має більш пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, вирішення судом питання надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Іліан проти Туреччини” зазначено, що правило встановлення обмежень до суду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, судам слід звертати увагу на фактичні обставини справи.

За висновком Європейського суду з прав людини наслідки пропуску строку позовної давності підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву щодо можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Гарантування особі можливості безперешкодно отримати судовий захист та забезпечення при цьому індивідуального підходу при вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з обов’язковим врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР також висловлена і в інших Рішеннях цього суду. Зокрема, у рішенні по справі “Голдер проти Великої Британії” від 21 лютого 1975 року, рішенні по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13 січня 2000 року та рішенні по справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, в яких суд дійшов висновку, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми щодо позовної давності позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це було визнане Європейським судом з прав людини порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд звертає увагу, що з 27 лютого 2017 року (момент спливу десяти днів з дня ознайомлення позивача із спірною постановою про відкриття ВП № 53103860 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2015 року в межах ВП № 46937780) до моменту звернення позивачем 4 квітня 2017 року до суду із позовом про скасування постанови від 16 квітня 2015 року (ВП № 46937780) та про зобов’язання вчинити дії щодо зупинення ВП № 53103860, - минуло близько одного місяць, а до моменту звернення 20 квітня 2017 року до суду зі скаргою на спірну постанову від 12 грудня 2016 року (ВП № 53103860) – менше двох місяців.

Таким чином, у даному випадку пропуск строку звернення до суду не є значним та не є таким, що міг вплинути на достовірність наданих суду доказів або викликати сумніви у можливості встановлення об’єктивної істини.

Незначне пропущення строку звернення до суду за умови відсутності ознак недбалого ставлення позивача до реалізації права на справедливий судовий розгляд не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи.

Судом встановлено, що з квітня по червень 2017 року позивач неодноразово та з дотриманням встановлених законів строків намагався вирішити виникле спірне питання у судовому порядку, отже, ознак недбалого ставлення до захисту своїх прав в діях позивача не вбачається.

До цього ж, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ст. 2 КАС України).

На підставі вкладеного вище, суд дійшов висновку про можливість визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 99, 100, 160, 165, 185, 186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду – задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання незаконними дій.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Арестова Л.В.