Рішення № 67495036, 15.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2705/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/2345/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.,

з участю відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и л а:

3 жовтня 2016 року позивач звернувся з позовом про стягнення в його користь з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (ПАТ НАСК «Оранта») 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_6 - 12 134,50 грн. на відшкодування майнової шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 28 березня 2008 року близько 23 год. 50 коп. на автодорозі Червоноград-Львів на нього було здійснено наїзд автомобілем марки «Ford Escort», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок вказаної ДТП він отримав тілесні ушкодження у вигляді, закритого відламкового перелому лівого стегна зі зміщенням, які ускладнилися травматичним шоком II ступеня, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння. Вироком Червоноградського міського суду від 24 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Він (позивач) тривалий час перебував на лікуванні і за час лікування витратив кошти на придбання ліків у розмірі 12 134,50 грн. Відповідно до полісу № ВА/6172597 обов’язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 січня 2008 року, виданого Червоноградським міським відділенням Львівської обласної дирекції Національної страхової компанії «Оранта», автомобіль марки «Ford Escort», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, був застрахований до 17 січня 2009 року. З вини відповідача ОСОБА_2, який вчинив ДТП, йому, як потерпілому, завдана моральна шкода, яка полягала в тому, що він переніс хвилювання, моральні страждання під час лікування. Таким чином, з врахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, він оцінює моральну шкоду у 50 000 грн. Просить позов задовольнити.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ПАТ HACK «Оранта» в особі Червоноградського міського відділення Львівської обласної дирекції HACK «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Ухвалено стягнути з HACK «Оранта» на користь ОСОБА_5 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди. З ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 стягнуто 6 075 грн. на відшкодування майнової шкоди та 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду оскаржили відповідачі.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що позивач в судовому засіданні визнав той факт, що водій мопеда ОСОБА_8, пасажиром якого був потерпілий, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. Даний факт підтверджено також висновками експертів. Зазначає, що позивач не надав доказів на обґрунтування наявності майнової і моральної шкоди.

ПАТ HACK «Оранта», не погодившись з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до страхової компанії. Зазначає, що ДТП відбулося 28 березня 2008 року, а з позовом ОСОБА_5 звернувся 3 жовтня 2016 року. Про наявність вимог позивача до ПАТ HACK «Оранта» страховій компанії стало відомо з позовної заяви. Із заявою про виплату страхового відшкодування позивач до страхової компанії не звертався.

Відповідач ОСОБА_2 та представники відповідачів в судовому засіданні підтримали апеляційні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягає до задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін, та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 179 цього Кодексу визначено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції цього не врахував, не виконав вимог ст.10 ЦПК України щодо обов’язку сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, які мають визначальне значення для правильного її вирішення, не надав мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов’язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Колегія суддів при вирішенні спору виходить з доказів, що надані сторонами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 28 березня 2008 року близько 23 год. 50 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Ford Escort 1.6», деравний реєсраційний номер НОМЕР_1, на вулиці Львівській у м.Червонограді Львівської області на її ділянці за 300 м від автомобільного мосту через р. Солокію, порушив вимоги Правил дорожнього руху, що виразилося у його неуважності до дорожньої обстановки, не вів свій транспортний засіб якомога ближче до правого краю проїзної частини, при зміні напрямку руху ліворуч не переконався що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, перетнув суцільну осьову лінію горизонтальної дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення керованого ним автомобіля із мопедом «Delta ЕХ 500 Т» під керуванням ОСОБА_8 LB., який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок вказаної ДТП пасажир вказаного мопеда ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді, закритого відламкового перелому лівого стегна зі зміщенням, які ускладі травматичним шоком II ступеня та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Ці обставини встановлені вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 24 січня 2014 року, який набрав законної сили.

Цивільно-правова відповідальність володільця у зв’язку з експлуатацією автомобіля «Ford Escort 1.6», деравний реєсраційний номер НОМЕР_1, застрахована відповідно до полісу № ВА/6172597 від 18 січня 2008 року, виданого Червоноградським міським відділенням Львівської обласної дирекції ПАТ НАСК «Оранта».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП було пошкоджено здоров’я позивача, що привело до порушення його нормального укладу життя, зміни звичних життєвих стосунків, необхідності прикладання додаткових зусиль для організації життя.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з ПАТ НАСК «Оранта» на користь позивача підлягають стягненню 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 майнової шкоди у сумі 12 134,50 грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки судом встановлений факт часткового відшкодування шкоди у сумі 6 060 грн. Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд мотивував свої висновки тим, що потерпілий зазнав тяжких змін у його життєвих зв’язках; посилався на глибину душевних страждань позивача, інші обставини справи, вимоги розумності та справедливості, і прийшов до висновку, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Колегія суддів повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями бо бездіяльністю інших осіб.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки крім іншого, є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Вирішуючи спори, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов’язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов’язана сплатии потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно зі ст.26-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової повідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком у передбачених цим Законом випадках відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Цим Законом передбачено процедуру та порядок відшкодування страховиком шкоди, завданої потерпілому.

Є встановленим, що позивач ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_2, який застрахував свою цивільну відповідальність. Вина водія ОСОБА_8 не встановлена.

Позивач не звертався до страховика із повідомленням про страховий випадок та заявою про виплату страхового відшкодування. Така виплата йому не проводилася. Відтак, відсутні підстави для стягнення із страхової компанії моральної шкоди на користь позивача.

Покладаючи на відповідача ОСОБА_2 обов’язок по відшкодуванню майнової шкоди, суд першої інстанції не врахував, що на обґрунтування цієї позовної вимоги позивачем не надано належних та допустимих доказів. Такими не можуть вважатися надані ксерокопії чеків, виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази про призначення ліків та процедур позивачеві, а також придбання таких за цими чеками саме позивачем за власні кошти. Разом з тим, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 надав на лікування потерпілого у ДТП ОСОБА_5 1200 доларів США. Колегія суддів прийшла до висновку, що витрати на лікування, які складають майнову шкоду у більшій сумі, не доведені належними та допустимими доказами.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2, з чиєї вини сталася ДТП, у якій отримав тілесні ушкодження позивач, колегія суддів виходить з того, що потрепілий терпів фізичний біль, перебував на лікуванні. Однак, він не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним вживалися додаткові заходи для організації свого життя та побуту. Виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням обставин справи, колегія судів прийшла до висновку, що моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2, належить зменшити до 5 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову в зв’язку зі спливом позовної давності, які є мотивовані та відповідають вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача в користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 212,64 грн. (судовий збір сплачений у зв’язку з апеляційним оскарженням рішення суду).

Керуючись ст. 303, п.1, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2016 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_5 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 6 075 грн. на відшкодування майнової шкоди, - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2016 рокузмінити та зменшити цю суму до 5 000 (п’яти тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) в користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (79039м.Львів, вулиця Бортнянського,12, ідентифікаційний код 00034186) 1 212,64 грн. (одну тисячу двісті дванадцять грн. 64 коп.) судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді