Ухвала суду № 67494161, 03.07.2017, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 443/14/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді: Гуняк О.Я.,

з участю секретаря с/з: ОСОБА_1

прокурора: Костишин Д.Б.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

потерпілої: ОСОБА_4,

представників потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7,

представника: ОСОБА_8

розглянувши заяву ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016140260000448 від 05.10.2016 року, відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016140260000448 від 05.10.2016 року, відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

До початку судового розгляду позивачами: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подано позовну заяву про стягнення з відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_11 в солідарному порядку відшкодування моральної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2000000 (два мільйони) гривень на користь позивачів та 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В заяві про арешт покликаючись на вимоги ст.ст. 128, 170,171 КПК, ст.ст. 151,152 ЦПК України, просять: винести ухвалу про арешт рухомого та нерухомого майна, що належить відповідачу - ОСОБА_11, жителю ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- автомобіля НОМЕР_1;

- напівпричіп марки ROSSART-GIFUT реєстраційний номер НОМЕР_2;

- будинок, що розташований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, вул. Крива,19;

- 1/2 житлового будинку, що розташований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Оброшине, вул.. Хмельницького,18.

Зазнають, що з вини відповідача ОСОБА_2 загинула їхня близька людина син, чоловік, батько ОСОБА_12, що негативно вплинуло на їхній психічний та моральний стан. Звертають увагу суду на те, що дії відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_11 викликають у них додаткові душевні страждання, оскільки такі не бажають у добровільному порядку відшкодовувати завдану їм шкоду. Відповідач ОСОБА_2 керував вантажним автомобілем, що належить ОСОБА_11. Вважають, що відмова відповідачів у добровільному порядку відшкодувати моральну шкоду дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до інтернет-сайту Авторіа, середня вартість пропозиції на автомобілі RENAULT MAGNUM, 2004 року випуску, складають в середньому 350000 (триста пятдесят тисяч) гривень, а вартість пропозиції на напівпричіп марки ROSSART-GIFUT, 2000 року випуску, складає 174200 (сто сімдесят чотири тисячі двісті) гривень. Згідно листа Львівського ОКП БТІ та ЕО від 14.06.2017 року, згідно архівних даних станом на 29.12.2012 року будинок №19 по вул. Крива в с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_11. Середня вартість будинків у с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області згідно інтернет-ресурсів з продажу нерухомості складає 400000 (чотириста тисяч) гривень. Відповідно до інформаційної довідки від 08.06. 2017 року з Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, у власності ОСОБА_11, перебуває 1/2 будинку, що розташований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Оброшине, вул. Хмельницького,18. Загальна вартість 1/2 нерухомого майна становить 84453 (вісімдесят чотири чотириста пятдесят три) гривень.

В судовому засіданні потерпілі та їх представники підтримали клопотання про арешт майна з мотивів викладених у ньому та зазначили, що з часу ДТП - 05.10.2016 року жодні кошти, як відшкодування шкоди завданої внаслідок злочину потерпілим не відшкодовано.

Захисник, цивільний відповідач ОСОБА_11 та його представник просили у задоволені клопотання про арешт майна відмовити. Покликаються на те, потерпілими не доведено необхідність такого арешту. А також, відсутні ризики, які дають підстави вважати, що цивільний відповідач буде ухилятися від відшкодування шкоди. Окрім цього, зазначає, що ОСОБА_2 перераховано цивільним позивачам кошти в загальній сумі 90000 (девяносто) тисяч гривень, однак їм не відомо чи такі отримані ними.

Прокурор при вирішенні даного клопотання покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, предявила цивільний позов. Права та обовязки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обовязки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом закону арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовуванні його.

Арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, грошей для фінансування та / або матеріального забезпечення кримінального правопорушення.

За п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

ч.6 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

За ч.8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Згідно ч.ч.10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Дослідивши матеріали, суд вважає, що клопотання цивільних позивачів про арешт майна відповідача з метою забезпечення цивільного позову відповідає вимогам ч. 3 ст. 171 КПК України, містить відомості щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження цього майна, що може перешкоджати дієвості кримінального провадження в частині можливого відшкодування шкоди, завданої злочином.

Як вбачається із обвинувального акту та матеріалів доданих до клопотання ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, працюючи водієм у ФОП Дідик та перебуваючи у трудових відносинах 05 жовтня 2016 року, приблизно о 13 годині 15 хвилин, ОСОБА_2, керуючи вантажним автомобілем RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом марки ROSSART-GIFUT реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючий ним автомобілем по автодорозі Львів-Івано-Франківськ в напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки в межах с. Соколівка Жидачівського району Львівської області, біля будинку №27, що по вул.. ОСОБА_8, порушив вимоги Р.1 п.1.5; Р 2 п.2.3. б); д; Р.12 п.12.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керуючи вказаним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстав ноки та її змін, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху свого транспортного засобу та не оцінив дорожню обстановку, що призвело до виносу на заокругленій ділянці даної дороги напівпричепа марки ROSSART-GIFUT реєстраційний номер НОМЕР_2, на зустрічну смугу руху, по якій в цей час в зустрічному напрямку рухався, а саме до м. Івано-Франківськ автомобіль марки RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_4, під час керування водія ОСОБА_12, внаслідок чого відбулося зіткнення між напівпричепа марки ROSSART-GIFUT реєстраційний номер НОМЕР_2 із автомобілем НОМЕР_5, внаслідок чого водій ОСОБА_12 помер на місці події, а пасажир його автомобіля ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 766009 та СХТ 824782 ОСОБА_11 є власником автомобіль НОМЕР_6 та напівпричепу марки ROSSART-GIFUT реєстраційний номер НОМЕР_2, якими керував ОСОБА_2 05.10.2016 року під час ДТП.

Як повідомив в судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_11 автомобіль НОМЕР_6 перебуває у його власності на даний час. Однак, напівпричепу марки ROSSART-GIFUT реєстраційний номер НОМЕР_2 відчужено.

Згідно листа Львівського ОКП БТІ та ЕО від 14.06.2017 року, згідно архівних даних станом на 29.12.2012 року будинок №19 по вул. Крива в с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_11

Відповідно до інформаційної довідки від 08.06. 2017 року з Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, у власності ОСОБА_11, перебуває 1/2 будинку, що розташований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Оброшине, вул. Хмельницького,18.

Дотримуючись вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для відповідача, суд вважає, що клопотання про арешт майна слід задовольнити частково та належить застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна - позбавлення відповідача права відчуження належного йому рухомого майна.

Що стосується арешту належних відповідачу будинків, що розташований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, вул. Крива,19 та 1/2 житлового будинку, що розташований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Оброшине, вул.. Хмельницького,18, то суд з огляду на розмір моральної шкоди, а також те, що житловий будинок є житлом відповідача . Окрім цього у згаданих будинках крім відповідача ОСОБА_11 також проживають інші члени його сімї, що в подальшому може вплинути на їхні права, відсутність встановленої вартості нерухомого майна, на яке просять накласти арешт. Також при накладенні арешту на майно ОСОБА_11 потрібно врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завдання кримінального провадження

Враховуючи викладене вище, оскільки потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_3 та позивачами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заявлені цивільні позови, а цивільний відповідач ОСОБА_11 в разі встановлення вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення несе цивільно-правову відповідальність за завдання вказаної шкоди, вважає що достатнім та співмірним вимогам цивільного позивача є саме заборона відчуження автомобіль НОМЕР_6 без арешту напівпричіпа марки ROSSART-GIFUT реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки такий відчужено та нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_4, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль НОМЕР_6 який належить ОСОБА_11

Заборонити ОСОБА_11 відчужувати автомобіль НОМЕР_6

В іншій частині клопотання - відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_14

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення

Суддя Суддя ОСОБА_15