Рішення № 67491307, 23.06.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/903/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

при секретарі Ліман С.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Дунда В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Костянтинівці Донецької області про стягнення заборгованості за спеціальний медичний догляд, додаткове харчування, відшкодування вартості проїзду та лікарських засобів, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Із вказаним позовом звернулась ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона є інвалідом І «Б» групи в зв'язку з трудовим каліцтвом та перебуває на обліку у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Костянтинівці Донецької області як внутрішньо переміщена особа з районів проведення АТО. В результаті огляду МСЕК від 20.11.2015 року їй не було рекомендовано спеціальний медичний догляд та додаткове харчування. Вказаний висновок був нею оскаржений та в результаті повторного огляду МСЕК 05.09.2016 року позивачу з 20.11.2015 року було рекомендовано, крім іншого, спеціальний медичний догляд та додаткове харчування. В зв'язку з чим, позивач вважає, що за відповідачем утворилась заборгованість щодо спеціального медичного догляду за період з 20.11.2015 року по 04.09.2016 року в розмірі 13388,59 грн., додаткового харчування за період з 12.05.21015 року по 04.09.2016 року в розмірі 9117,44 грн.

Крім того, просила зобов'язати відповідача поновити з 01.01.2016 року виплати на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля марки ЗАЗ моделі ТФ 698К, 2013 року випуску, які були безпідставно припинені.

Надалі позивачем були подані заяви про уточнення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача на її користь вартість ліків в розмірі 1062,33 грн., відшкодувати транспортні витрати в розмірі 100 грн., які позивач здійснила у зв'язку із поїздкою до м. Слов'янськ за отриманням ортопедичного взуття, зобов'язати відповідача налагодити процес надання допомоги хворим, якщо її надання припадає на вихідні та святкові дні, а також зобов'язати відповідача забезпечити її санаторно-курортною путівкою на липень 2017 року, або відшкодувати її вартість.

В судовому засіданні позивач та її представник на позовних вимогах наполягали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяви. Разом з тим, позивач зменшила розмір позовних вимог в частині відшкодування вартості ліків в зв'язку з оплатою їх вартості відповідачем, та просила стягнути з відповідача вартість придбаних нею препаратів Ессенціале та Лактіале в розмірі 168,66 грн., вартість яких відповідач відмовляється відшкодовувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечив, посилаючись на те що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Костянтинівці Донецької області діє в межах своїх повноважень, а вимоги позивача не є такими, що відповідають закону.

З'ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані на їх підтвердження, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом І «Б» групи в зв'язку з трудовим каліцтвом та перебуває на обліку у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Костянтинівці Донецької області. Відповідно до Акту про нещасний випадок на виробництві № 1/1988 р. від 25 лютого 1988 року за формою Н-1, 23 лютого 1988 року о 15 годині 20 хвилин, під час виконання посадових обов'язків дільничного лікаря - терапевта Міської лікарні № 6 м. Єнакієве, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду автомобілю, ОСОБА_1 отримала тяжку відкриту травму обох кінцівок, відкритий перелом правого стегна ІV типу за Капланом з пошкодженням стегнової артерії та вен, травматичне відшарування шкіри лівого стегна та голені ІІ та ІІІ ст. За даним трудовим каліцтвом висновком МСЕК від 26 червня 1988 року позивачу первинно було встановлено 90 % втрати працездатності та визнано інвалідом П групи. Зазначена обставина підтверджується копією рішення Єнакієвського місцевого суду Донецької області від 04 квітня 2002 року.

В результаті огляду ОСОБА_1 Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 м. Краматорськ від 20.11.2015 року їй була видана довідка АВ № 0596517 до акту огляду МСЕК, якою встановлено повторно 90% втрати професійної працездатності з 20.11.2015 року безстроково за трудовим каліцтвом 25.02.1988 року та І «Б» групу інвалідності. Проте у вказаній довідці була відсутня рекомендація щодо спеціального медичного догляду та додаткового харчування. З вказаним рішенням МСЕК ОСОБА_1 не погодилась та оскаржила його до суду. Вказана обставина була підтверджена в судовому засіданні під час огляду цивільної справи №233/6784/15-ц. Так, судом було встановлено, що під час розгляду вказаної справи Державним закладом «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» було надано доручення Обласній МСЕК №1 м. Краматорська повернутися до розгляду порушеного ОСОБА_1 питання, що підтверджується копією листа, долученого до матеріалів справи. 05.09.2016 року Обласною профпоталогічною медико-соціальною експертною комісією м. Краматорськ проведено повторний огляд позивача та за його результатами було видано довідку АБ 0046039, де зазначені рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності, в тому числі спеціальний медичний догляд та додаткове харчування, а в п. 7 довідки вказано ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: повторно:90% з 20.11.2015 року безстроково за трудовим каліцтвом 25.02.1988 року. Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 11.10.2016 року у справі №233/6784/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1, Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України про скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Краматорська Донецької області, зобов'язання провести повторний огляд позивача залишено без розгляду на підставі її заяви.

З 20.11.2015 року відповідачем на підставі довідки АВ № 0596517 від 20.11.2015 року, виданою Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 м. Краматорськ, були припинені виплати за спеціальний медичний догляд та з 12.05.2017 року були припинені виплати за додаткове харчування. З 05.09.2016 року на підставі довідки МСЕК АБ 0046039, де зазначені рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності, в тому числі спеціальний медичний догляд та додаткове харчування, виплати були поновленні.

Крім того, позивач пояснила, що рішення ЛКК, яким раніше був затверджений перелік продуктів в якості додаткового харчування діяло до 12.05.2015 року, проте, хоча вона і зверталася за винесенням нового рішення ЛКК, це питання було віднесено на час огляду МСЕК 20.11.2015 року, в зв'язку з чим вважає, що заборгованість за додаткове харчування виникла з 12.05.2015 року.

Пунктами 22-24 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. встановлено порядок оскарження рішень МСЕК. При цьому пунктом 8 положення зазначено, що датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на оскарження рішення МСЕК, в результаті чого їй була видана довідка АБ 0046039, де зазначені рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності, в тому числі спеціальний медичний догляд та додаткове харчування, а в п. 7 довідки вказано ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: повторно:90% з 20.11.2015 року безстроково за трудовим каліцтвом 25.02.1988 року. В зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що відповідач мав нарахувати виплати за спеціальний медичний догляд та додаткове харчування, рекомендовані ОСОБА_1, з 20.11.2015 року - часу повторного встановлення втрати працездатності та відповідних потреб у медичній та соціальній допомозі.

Посилання відповідача на те, що довідка МСЕК АБ 0046039 складено з порушенням Інструкції щодо її заповнення, затвердженої наказом МОЗ України №577 від 30.07.2012 року, не спростовує висновків суду, оскільки ним не враховано, що вказана довідка була видана в результаті оскарження довідки МСЕК АВ № 0596517 від 25.11.2015 року та в ній вказана дата попереднього огляду на виконання п. 8 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. Також суд відхиляє довід відповідача щодо повідомлення Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 м. Краматорськ листом №893 від 23.09.2016 року про те, що дія довідки МСЕК АВ № 0596517 припинено, з тих самих підстав.

Згідно із абз.5 ч. 3 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. У цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом на підставі інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Відповідно до абз. 3 п. 31 Положення про забезпечення додатковим харчуванням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №42 від 03.11.2011 року, у разі призначення потерпілому МСЕК додаткового харчування робочий орган виконавчої дирекції Фонду не пізніше п'яти робочих днів звертається до МСЕК з метою затвердження раціону харчування, складеного лікуючим лікарем або дієтологом.

Разом з тим, суд відхиляє довід позивача щодо виникнення заборгованості за додаткове харчування з 12.05.2017 року, оскільки вказана обставина залишилась нею не доведена. Так, позивач повідомила, з 12.05.2017 року їй не було затверджено перелік продуктів додаткового харчування, проте дії лікуючого лікаря, ЛКК, МСЕК, робочого органу виконавчої дирекції Фонду нею не оскаржувались, а отже суд приходить до висновку, що за цей період у відповідача не було повноважень відшкодувати ОСОБА_1 витрати на додаткове харчування.

В позовній заяві ОСОБА_1 обрахувала заборгованість за додаткове харчування в розмірі 9117,44 грн., виходячи з розрахунку витрат на медичну та соціальну допомогу щодо додаткового харчування, складену відповідачем за квітень 2015 року, за період з 12.05.2015 року по 04.09.2016 року. Проте, позивачем вказаний розрахунок не долучено до матеріалів справи.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо додаткового харчування, виходячи з наступного.

В вересні 2016 року відповідачем були поновлені виплати на додаткове харчування. Згідно із розрахунку витрат на додаткове харчування за вересень 2016 року денна вартість призначених позивачу продуктів складала 18 грн. 25 коп. Кількість днів за період з 20.11.2015 року по 04.09.2016 року склала 290 днів. З врахуванням вищенаведених показників заборгованість за додаткове харчування складає 5292, 50 грн. та має мути виплачена ОСОБА_1

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць), в тому числі, розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо).

Представником відповідача не спростовано розрахунок позивача суми заборгованості за спеціальний медичний догляд за вказаний період, який складає 13388, 60 грн., здійснений з врахуванням актуального розміру мінімальної заробітної плати. В цій частині позовні вимоги мають бути задоволені.

З 01.01.2016 року Відповідач припинив виплати ОСОБА_1 на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля марки ЗАЗ моделі ТФ 698К, 2013 року випуску, отриманого нею в 2013 році, посилаючись на те, що оскільки автомобіль знаходиться на непідконтрольній державі Україна території, питання грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля будуть вирішені в повному обсязі при умові знаходження автомобіля на підконтрольній державі Україна території, а якщо це неможливо - до завершення проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.п. 19, 20 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ №999 від 19.07.2006 року, ремонт і технічне обслуговування отриманих інвалідами, законними представниками недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів автомобілів здійснюється за рахунок їх власних коштів з подальшою компенсацією витрат відповідно до законодавства. Контроль за експлуатацією автомобілів здійснюють підрозділи МВС, органи соціального захисту населення, управління виконавчої дирекції у порядку, визначеному Мінсоцполітики разом з МВС.

Згідно із п. 8 Порядку інвалід може бути достроково взятий на облік на підставі рішення структурного підрозділу соціального захисту населення за погодженням з Мінсоцполітики, а інвалід унаслідок трудового каліцтва - за рішенням правління Фонду соціального страхування у разі викрадення автомобіля, якщо протягом року з моменту оголошення про розшук автомобіль не знайдено, що підтверджується довідкою, виданою підрозділом МВС; неможливості відновлення автомобіля та непридатності його для подальшої експлуатації внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася не з вини інваліда або особи, яка керувала автомобілем у присутності інваліда, або нещасного випадку чи стихійного лиха, що підтверджуються відповідними довідками, виданими підрозділами МВС чи ДСНС.

Відповідно до п. 32 Порядку встановлено, що у разі коли під час експлуатації автомобіля у інваліда, члена сім'ї, якому передано право користування автомобілем, або законного представника … виявляються протипоказання до керування ним, коли законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда або член сім'ї, інша особа переїхали на інше місце проживання, відмовилися від користування автомобілем чи померли, питання про передачу права користування автомобілем члену сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда або в одному населеному пункті з ним … вирішується у кожному конкретному випадку для інвалідів за клопотанням органу соціального захисту населення та за рішенням структурного підрозділу соціального захисту населення, а для інвалідів унаслідок трудового каліцтва - за рішенням управління виконавчої дирекції.

Позивачем в судовому засіданні підтверджено, що вказаний автомобіль у зв'язку з проведенням антитерористичної операції було залишено у м. Єнакієве, його наявність та стан на даний час їй не відомі, право керування автомобілем було надано її чоловіку, який залишився в м. Єнакієве, та який не зареєстрований за місцем реєстрації ОСОБА_1 в м. Костянтинівка.

Відповідно до п.п. 1, 5 Порядку виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою КМУ №228 від 14.02.2007 року, грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі - компенсації) виплачуються інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.

На інвалідів, дітей-інвалідів, яких зареєстровано як внутрішньо переміщених осіб та які мають право на забезпечення автомобілями, оформлюється без призначення та виплати компенсації особова справа за їх фактичним місцем проживання/перебування згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі документів, передбачених пунктами 9 та 15 цього Порядку. Для призначення та виплати компенсації оформлені особові справи інвалідів, дітей-інвалідів, які переселилися з тимчасово окупованої території, надсилаються до структурного підрозділу соціального захисту населення Херсонської області, а особові справи інвалідів, дітей-інвалідів, які переселилися з територій проведення антитерористичної операції, - до структурного підрозділу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Згідно із п. 8 Порядку компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів призначаються, в тому числі, інвалідам та дітям-інвалідам, які в установленому порядку забезпечені автомобілем.

Відповідно до п. 14 компенсація на транспортне обслуговування призначається інвалідам та дітям-інвалідам, які, в тому числі, перебувають на обліку для безоплатного забезпечення автомобілями; мають право на забезпечення автомобілем, але за власним бажанням відмовилися від нього і бажають одержувати компенсацію. Згідно із п. 16 Порядку компенсація на транспортне обслуговування виплачується починаючи від дня подання інвалідом внаслідок трудового каліцтва заяви з усіма необхідними документами до відділення виконавчої дирекції, інвалідом будь-якої іншої категорії - до структурного підрозділу соціального захисту населення.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час не експлуатує автомобіль, що її чоловік, якому надано право керування ним зареєстрований та проживає в іншому, ніж ОСОБА_1 місці, на обліку щодо забезпечення автомобілем в зв'язку із розшуком або непридатним станом автомобіля не знаходиться, у відповідача немає підстав для надання позивачу грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування. А отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

23.02.2017 року ОСОБА_1 за направленням відповідача здійснила поїздку до м. Слов'янськ за отриманням ортопедичного взуття. Така поїздка нею була здійснення із використанням найнятого автомобіля, який було заправлене газом на суму 100 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. Проте, відповідач не компенсував вказані витрати.

Відповідно до п. 1.4, 1.5 Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 23 від 25 березня 2008 року, потерпілі забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд). Необхідність у забезпеченні потерпілих технічними та іншими засобами реабілітації визначають медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) з розробленням індивідуальної програми реабілітації на підставі висновку ЛКК закладу охорони здоров'я.

Згідно із п. 4.8 Положення потерпілому та особі, яка супроводжує потерпілого (у разі потреби супроводу) або законному представнику робочий орган виконавчої дирекції Фонду компенсує витрати на проїзд (до підприємства і назад) згідно з пред'явленими проїзними документами (квитки, квитанції на постільну білизну, транспортування багажу). Вартість проїзду відшкодовується робочими органами виконавчої дирекції Фонду в таких розмірах: - залізницею - за фактичними витратами, але не вище тарифу купейного вагона; - автобусом - за фактичними витратами; - водним транспортом - за мінімальним тарифом на перевезення. Якщо потерпілий поїхав до підприємства на власному автомобілі або автомобілі особи, яка супроводжує потерпілого, компенсація витрат на паливо-мастильні матеріали не проводиться.

Оскільки ОСОБА_1 здійснила поїздку на автомобілі особи, яка супроводжує потерпілого, компенсація витрат на паливо-мастильні матеріали в розмірі 100 грн. не проводиться, в зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.5,7 Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №18 від 9 червня 2010 року, фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров'я. У разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

Оскільки придбані ОСОБА_1 препарати Ессенціале та Лактіале відсутні у медичному призначенні, виданому ЛКК №30 від 18.03.2017 року, вартість вказаних препаратів придбаних нею 18.03.2017 року, 19.03.2017 року, 20.03.2017 року, відповідачем правомірно не відшкодовано, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача налагодити нормальний процес лікування таких хворих як ОСОБА_1 в стаціонарі на випадок загострення хвороби у вихідні та святкові дні, суд зазначає наступне.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №18 від 9 червня 2010 року було затверджено Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Відповідно до загальних положень вказаної постанови це Положення визначає механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - потерпілі), їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду), управліннями виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннями виконавчої дирекції Фонду у районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду). Фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів із аптечними закладами (постачальниками, виробниками), санаторно-курортними, реабілітаційними закладами (відділеннями), закладами охорони здоров'я державної та/або комунальної форм власності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. У разі якщо заклади охорони здоров'я державної та/або комунальної форм власності, з якими укладено договори, не в змозі самостійно забезпечити цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілих, укладення договорів здійснюється із закладами охорони здоров'я іншої форми власності.

Позивачем залишилось не обґрунтованим чи здійснив відповідач порушення затвердженого порядку з організації лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Разом з тим, встановлювати такий порядок, суд не має повноважень, оскільки вказане питання належить до компетенції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». А, отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1.2 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №49 від 31 жовтня 2007 року, санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється на території України в профільних санаторно-курортних закладах, де є відповідна лікувально-діагностична база, з урахуванням наявності природних лікувальних ресурсів, спеціального обладнання та приладів для лікування відповідних категорій хворих, за пред'явленням путівки на санаторно-курортне лікування (далі - путівка) та санаторно-курортної карти форми N 0-72/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 1999 року N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)".

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Положення фінансування витрат на санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду в межах передбачених коштів на ці цілі відповідно до потреби шляхом безготівкового перерахування коштів санаторно-курортним закладам, з якими укладено договори. Підставою для забезпечення потерпілих санаторно-курортним лікуванням є документи, зазначені в пункті 2.5 цього Положення, та висновок медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), індивідуальна програма реабілітації інваліда (у разі наявності).

Пунктом 2.15 Положення передбачено, що відповідно до висновку МСЕК потерпілі забезпечуються санаторно-курортним лікуванням за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання. У разі самостійного придбання потерпілим путівки за профілем відповідно до наслідків виробничої травми чи професійного захворювання згідно з довідкою за формою N 070/о до санаторію, з яким укладено договір відповідно до вимог законодавства, її вартість компенсується за ціною путівки, зазначеною в умовах договору з санаторієм, за умови перебування потерпілого на обліку для санаторно-курортного лікування та за наявності документів, що підтверджують сплату вартості путівки (прибутковий касовий ордер або розрахунково-касовий чек), та відповідно заповненого зворотного талона до придбаної путівки.

У разі самостійного придбання потерпілим путівки за профілем відповідно до наслідків виробничої травми чи професійного захворювання згідно з довідкою за формою N 070/о до санаторію, з яким не укладено договір, її вартість компенсується робочими органами виконавчої дирекції Фонду у розмірі не більше вартості путівок у санаторії відповідного профілю, з якими робочими органами виконавчої дирекції Фонду укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку для санаторно-курортного лікування та за наявності документів, що підтверджують сплату вартості путівки (прибутковий касовий ордер або розрахунково-касовий чек), та відповідно заповненого зворотного талона до придбаної путівки.

Відповідно до актів від 13.06.2017 року, 19.06.2017 року, складених відповідачем, ОСОБА_1 було запропоновано ряд путівок в санаторіях України, проте вона відмовилась від них. В судовому засіданні позивач пояснила, що нею була подана заява до фонду на отримання путівки в ТОВ «Санаторій Арктика» на липень 2017 року, а вказані санаторії не підходять їй за станом здоров'я. Вказану путівку вона може придбати самостійно, проте відповідач не погоджується компенсувати її вартість. Представник відповідача пояснив, що фондом було зроблено запит до вищевказаного санаторію, та листом від 12.06.2017 року ТОВ «Санаторій Арктика» повідомило, що найближчий термін заїзду потерпілих -28.08.2017 року.

Разом з тим, позивачем не доведено, що її право на санаторно-курортне лікування було порушено відповідачем. Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача компенсувати вартість путівки, в разі її придбання самостійно не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 2.15 Положення наперед така компенсація фондом не проводиться, а згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Костянтинівці Донецької області про стягнення заборгованості за спеціальний медичний догляд, додаткове харчування, відшкодування вартості проїзду та лікарських засобів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Костянтинівці Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість за період з 20.11.2015 року по 04.09.2016 року за спеціальний медичний догляд у розмірі 13388 грн. 60 коп. та за додаткове харчування у розмірі 5292 грн. 50 коп., а всього 18681 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) гривню 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя