Вирок № 67491200, 23.06.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7768/15-к

1-кп/264/40/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2017 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., при секретарі Собакінських С.М., за участю прокурора Єфімцевої О.А., захисника Худєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполі, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, не працюючого, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1,в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 30 серпня 2015 року приблизно о 21 годині, знаходячись біля магазину «Ліга» по вул.. Маміна-Сибіряка, 41 в Іллічівському районі м. Маріуполя, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3, умисно наніс останньому сім ударів кухонним ножем по тулубу, заподіявши тим самим тілесні ушкодження у вигляді: одного ножового поранення грудної клітки зліва в області кута лопатки, проникаюче в ліву плевральну порожнину, з утворенням крайового перелому 4-го ребра зліва, яке ускладнилось лівобічним пневмотораксом, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння; одного не проникаючого ножового поранення лівого плечового суглоба з ушкодженням м'яких тканин, трьох не проникаючих ножових поранень лівої поперекової області з ушкодженням м'яких тканин, одного не проникаючого ножового поранення в поперековій області в центрі з ушкодженням м'яких тканин , одного не проникаючого ножового поранення в лівій паховій області з ушкодженням м'яких тканин, які по ступеню тяжкості, як окремо, так у своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, такі, що вимагають для свого загоєння та утворення зміцнілих рубців строк понад шість, але не більше двадцяти одного дня.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в пред'явленому йому обвинуваченні визнав частково, та пояснив що він дійсно 30 серпня 2015 року о 21 годині ножем заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3. Проте першим почав наносити удари йому потерпілий ОСОБА_3, внаслідок конфлікту через його дівчину, бив його в область голови та тулубу багато разів однією рукою зжатою в кулак, а іншою тримав за одяг і він не міг від нього відірватися. І в цей час він побачив, що у руці потерпілого щось блиснуло, тому він дістав ніж та почав наносити удари ненавмисно потерпілому, з метою захисту, скільки ударів наніс та куди пояснити не може. Ніж потім викинув по дорозі. Потерпілому викликав швидку допомогу.Вибачився перед потерпілим, просив суд суворо не карати, позов прокурора визнав в повному обсязі, потерпілому у вигляді компенсації віддав 500 гривень.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 30 серпня 2015 року він подзвонив своїй колишній дівчині ОСОБА_5 та попросив зустрітися для того щоб вияснити особисті відносини. При зустрічі вона була зі своїм хлопцем ОСОБА_2 та в них сталася бійка, внаслідок якої йому було нанесено ножове поранення. У нього в руках ніяких предметів не було. Він наносив удари ОСОБА_2 рукою зжатою в кулак. З обвинуваченим примирилися, просив суворо його не карати.

Окрім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вина повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та дослідженими в судовому засіданні доказів.

Свідок ОСОБА_6, яка є на теперішній час дружиною обвинуваченого, в судовому засіданні пояснила, що раніше в неї були відносини з ОСОБА_3, вони деякий час жили разом у цивільному шлюбі. 30.08.2015 року вона разом із теперішнім чоловіком ОСОБА_2 були вдома, бо проживали у цивільному шлюбі, коли зателефонував ОСОБА_3 запропонував їй зустрітися, та поспілкуватися, виражався не дуже коректно. Після чого вони домовились про зустріч, в результаті якої сталася бійка між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Під час бійки вона знаходилась неподалеку та все бачила. Потерпілий перший ударив обвинуваченого, він взяв його однією рукою за одяг, а другою рукою наносив удари в обличчя та по тулубу. Їй з боку показалося, що в руці потерпілого щось блистить на її думку це був ключ. Вона питалася зупинити бійку, але в неї нічого не вийшло. Вона плакала та звала людей на допомогу. Коли хлопці перестали битися вона дізналася, що ОСОБА_2 захищаючись наніс удари ножем потерпілому. Після чого вони викликали швидку допомогу та пішли. Потерпілий знаходився у свідомості. Коли вони йшли вулицею, то викинули ніж у дворах.

Крім цього, вина обвинуваченого підтверджується такими доказами.

Заявою від 01 вересня 2015 року до Іллічівського РВ Маріупольського МУ від ОСОБА_3 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2, який 30.08.2015 року наніс йому тілесні ушкодження(а.с.73).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015050800002559 внесеного до ЄРДР 01.09.2015 року за заявою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, про те що 30.08.2015 року приблизно о 22 годині невстановлена особа знаходячись біля магазину «Ліга» по вул..М.Сибіряка в Іллічівському районі м. Маріуполя,діючи умисно, в ході бійки, спричинила йому тілесні ушкодження (а.с.68,69).

З довідки № 12 від 01.09.2015 року виданої КУ Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги, вбачається що ОСОБА_3 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні з 30.08.2015 року з діагнозом множинні колото-різані рани тулубу, проникнене поранення лівої плевральної порожнини. Лівосторонній пневматорокс, перелом четвертого ребра зліва(а.с.78).

Згідно протоколу огляду місця події від 01.09.2015 року, було оглянуто ділянку місцевості розташовану по вул. М. Мазая в м. Маріуполі Донецької області та проведено огляд місцевості біля будинку № 40 та магазину «Ліга», нічого не вилучалося.(а.с.82).

Крім того, згідно протоколу огляду місця події від 01.09.2015 року було оглянуто ділянка місцевості про пров. Стальському, 18 в м.Маріуполі та нічого вилучено не було(а.с.86).

Згідно із висновком судово-медичної експертизи від № 708 від 01.09.2015 року при огляді ОСОБА_2 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синець навколо правого ока з субкон'юнктивальним крововиливом в склеру, забита рана на правій брові у зовнішнього кута, різана поверхнева рана на лівому променево-зап'ястному суглобі, які утворилися від дії тупих предметів, як мінімум від двох травмуючих впливів, можливо в зазначений термін і при обставинах, на які він вказує при обстеженні та по ступеню тяжкості, в своєї сукупності, відносяться до легких ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, такі що вимагають для свого загоєння та утворення зміцнілих рубців термін понад шести, але не більше двадцяти одного дня. Всі вищезазначені тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні ОСОБА_2 з положення стоячи га поверхні і ударі о виступаючі предмети, як з доданням тілу додаткового прискорення так і без такого(а.с.88).

В ході проведення слідчого експерименту 26.10.2015 року ОСОБА_3 відтворив обставини кримінального правопорушення відносно нього, показую чи, як він наносив удари ОСОБА_2 рукою зжатою в кулак, тримаючи його другою рукою в районі плеча. Та як ОСОБА_2 наносив йому удари ножем. При проведенні слідчого екперименту застосовувались технічні засоби фіксації цифровий фотоапарат. (а.с. 109-113).

В ході проведення слідчого експеремнту 29.10.2015 року ОСОБА_5 відтворила обставини кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 Показавши, як потерпілий наносив удари ОСОБА_2 в область голови, обличчя та тулубу. Та ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 декілька ударів в область тулубу, живота зліва. ОСОБА_3 також продовжува наносити удари ОСОБА_2 Від нанесених ударів ОСОБА_2 почав тіряти рівновагу, в цей момент із спортивних брюк він достав ніж, та наніс 5-7 ударів по тулубу потерпілого у ліву сторону.При проведенні слідчого екперименту застосовувались технічні засоби фіксації: цифровий фотоапарат ( а.с. 114-119). В судовому засіданні підтвердила свої пояснення в ході проведення слідчого експерименту.Крім того її пояснення в судовому засіданні спростовуються висновком судово-медичної експертизи, згідно якого тілесні ушкодження отримані ОСОБА_5 можливі при обставинах, на які посилається свідок ОСОБА_6 під час слідчого експерименту.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №528 від 29.10.2015 року по медичним документам ОСОБА_3 при зверненні за медичною допомогою та при находженні на стаціонари лікуванні були виявлені наступні тілесні ушкодження: одне ножове поранення грудної клітки зліва в області кута лопатки, проникаюче в ліву плевральну порожнину, з утворенням крайового перелому 4-го ребра зліва, яке ускладнилося лівобічним пневмотораксом - утворилося від одноразової дії колюче-ріжучим предметом незадовго до надходження його до лікувальної установи та по ступеню тяжкості відноситься тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння; одне не проникаюче ножове поранення лівого плечового суглобу з ушкодженням м'яких тканин, три не проникаючих ножових поранень лівої поперекової області з ушкодженням м'яких тканин, одне не проникаюче ножове поранення в поперековій області в центрі з ушкодженням м'яких тканин, одне не проникаюче ножове поранення в лівій паховій області з ушкодженням м'яких тканин, які утворилися від дії колюче-ріжучого предмета, в результаті шести травмуючих впливів, незадовго до надходження його до лікувального закладу і по ступеню тяжкості, як окремо, так і у своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, такі що вимагають для свого загоєння та утворення зміцнілих рубців строк понад шести, але не більш двадцяти одного дня. Приймаючи до уваги локалізацію всіх вищезазначених тілесних ушкоджень, слід вважати, що потерпілий ОСОБА_3 був звернений лівою боковою поверхнею тулуба до травмуючого предмету(а.с.121-122).

До пояснень свідка ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_2 в суді , суд відноситься критично, тому що вони не логічні, не послідовні, та спростовуються доказами дослідженими в судовому засіданні. По перше з пояснень свідка та обвинуваченого в суді, вбачаються протиріччя щодо предмету який знаходився у руці потерпілого, а саме з пояснень свідка ОСОБА_6 встановлено,що в руці потерпілого був ключ, а з пояснень обвинуваченого, що в руці потерпілого знаходився брелок у вигляді складного ножа, при тому що потерпілий взагалі заперечую наявність яких-небудь предметів у нього в руці в момент конфлікту. Свідок ОСОБА_6 є дружиною обвинуваченого і зацікавлена по справі, та під час слідчого експерименту ОСОБА_5 давала інші пояснення про механізм спричинення тілесних пошкоджень ОСОБА_2, та нічого не пояснювала про наявність у потерпілого ОСОБА_3 у руці предмету. Суд вважає її показання дані в судовому засіданні не логічні в тій частині, що ОСОБА_3 тримаючи одною рукою ОСОБА_2 за одяг, а другою рукою наносячи удари в область голови, ще мав можливість достати ніж, оскільки його руки в той момент були зайняті. Бо сам обвинувачений та свідок пояснювали, що потерпілий не відпускав ОСОБА_2, а весь час утримував за одяг та наносив удари. Потерпілий ОСОБА_3 не мав можливості достати ніж, оскільки його руки в той момент були зайняті.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, даних в судовому засіданні в частині механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, а саме, він пояснив, що розмахуючи ножем він не навмисно наніс удар потерпілому та куди саме не бачив, спростовується висновком експертизи № 528 від 29.10.2015 року, яка вказує на проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва в області кута лопатки, з утворенням крайового перелому 4-го ребра зліва, яке ускладнилося лівобічним пневмотораксом - утворилося від одноразової дії колюче-ріжучим предметом незадовго до надходження його до лікувальної установи та по ступеню тяжкості відноситься тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Згідно ч.3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Пленум Верховного суду України у своїй постанові від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» зазначав, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, іхні фізичні дані ( вік, стать, стан здоров»я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначати, в чому саме воно полягає.

Суд враховує, той факт, що ОСОБА_2 коли йшов на зустріч заздалегідь приготував ніж, та поклав його до свого одягу, тобто мав намір використати його. На відміну від обвинуваченого з боку потерпілого не було жодних знарядь захисту або нападу. Крім того, під час судового слідства судом не було встановлено жодної обставини, яка б свідчила про наявність загрози для життя та здоров»я обвинуваченого з боку потерпілого, та необхідності використання ножа під час конфлікту. Підстав, не вірити потерпілому у суду не має, він весь час надавав послідовні, логічні пояснення, які узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.

Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_2 скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку в спеціалізованих медичних установах м. Маріуполя не перебуває, щиро розкаявся в скоєному, попросив пробачення у потерпілого, сплатив 500 гривень потерпілому під час примирення, що суд враховує як обставини, які пом'якшують покарання.

Потерпілий просив суворо не наказувати обвинуваченого, вони примирилися, отримав від обвинуваченого 500 гривень в рахунок матеріальної та моральної шкоди, претензій не має. Цивільний позов не заявляє.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ОСОБА_2 слід визначити покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону, при цьому суд не знаходить підстав для призначення більш м'якого покарання, та застосування ст..75 КК України і вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину, буде цілком відповідати тяжкості і характеру вчиненого злочину та особі винного.

Прокурором в інтересах Маріупольської міської ради заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 3713,93 грн., який визнано обвинуваченим, та підтверджується письмовими матеріалами, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілим по справі не заявлявся.

Речових доказів по справі немає.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_2 та направити до місць відбуття покарання.

Строк покарання відраховувати з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради (р/р 31411544700053 в Головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ЄРПОУ 34686694) витрачені на лікування потерпілого грошові кошти у сумі 3713, 93 гривні.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Іванченко А. М.