Ухвала суду № 67487421, 21.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

21 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Сумська місцева прокуратура, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ворошина Марина Сергіївна, Сумське міське об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новомістенська 10а», ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним,

в с т а н о в и л а :

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 22 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково: встановив факт проживання ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_6 станом на 20 березня 2007 року у квартирі 41 в будинку 10а на вул. Новомістенській у м. Суми.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 26 січня 2017 року залишив без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 щодо визнання недійсним договору іпотеки.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 3 березня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 у вказаній справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

6 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2017 року в частині позовних вимог щодо визнання договору іпотеки недійсним з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 177 Сімейного кодексу України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня, 11 травня і 15 грудня 2016 року, 1 березня і 12 квітня 2017 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 1 липня і 9 вересня 2015 року, 27 січня і 16 березня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 3 березня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки з огляду на те, що вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону; проте сам по собі факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним, оскільки вчинення такого правочину батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування не призвело до порушення прав ОСОБА_4 (тобто не призвело до зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо користування спірним жилим приміщенням).

При вирішенні спору суди послались на правові висновки Верховного Суду України у постановах від 16 грудня 2025 року № 6-214цс15 та від 27 січня 2016 року №6-1055цс15), а також виходили з правової позиції Верховного Суду України, який у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-384цс15 зазначив, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

При цьому суди встановили, що ОСОБА_4 на момент укладення іпотечного договору (та його мати ОСОБА_6) був зареєстрований не в спірній квартирі (яка є предметом іпотеки), а в іншому жилому приміщенні; крім того, ОСОБА_6 вказала на відсутність прав третіх осіб на предмет іпотеки і приховала той факт, що право користування житлом у квартирі має малолітня дитина.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 20 січня 2016 року суд касаційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору іпотеки, погодився з його висновком про наявність правових підстав для визнання недійсним зазначеного договором, оскільки неповнолітня особа користувалась спірним жилим приміщенням (яке є предметом іпотеки) і ці обставини були перешкодою для укладення спірного договору без дозволу органу опіки та піклування;

- в ухвалі від 11 травня 2016 року суд касаційної інстанції, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки, оскільки на момент укладення цього договору у спірній квартирі (яка є предметом іпотеки) був зареєстрований та проживав неповнолітній (позивач), а тому укладення договору без дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення його цивільних прав та інтересів;

- в ухвалі від 15 грудня 2016 року суд касаційної інстанції, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки, оскільки неповнолітні діти з народження проживають з батьками у будинку, який є предметом іпотеки, іншого житла діти з батьками не мають, а тому укладення договору іпотеки за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування є порушенням майнових прав дітей;

- в ухвалі від 1 березня 2017 року суд касаційної інстанції, заливши без змін судові рішення в частині задоволення заявлених вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки, погодився з їх висновками, що оспорюваний правочин був укладений без дозволу органу опіки та піклування, тобто всупереч майновим правам та інтересам неповнолітніх дітей, які на момент його укладення були зареєстровані та проживали в будинку (який є предметом іпотеки), а тому такий договір слід визнати недійсним;

- в ухвалі від 12 квітня 2017 року суд касаційної інстанції, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки з огляду на те, що укладення оспорюваного договору без згоди Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування призвело до порушення законних прав дитини, оскільки суди установили факт постійного користування спірним житловим приміщенням неповнолітньою особою.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У постановах, на які заявник посилається на підтвердження передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави перегляду судових рішень, Верховний Суд України висловив такі правові позиції:

- відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону (постанова від 1 липня 2015 року №6-396цс15);

- батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України). Укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України (постанова від 9 вересня 2015 року № 6-405цс15);

- вирішуючи категорію справ за позовами в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, які обґрунтовані порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (або цього ж Закону в редакції Закону України від 21 грудня 2010 року № 2823-VI «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» залежно від моменту виникнення спірних правовідносин), судам необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти на момент укладення оспорюваного договору наявність у дитини права користування жилим приміщенням, яке може ґрунтуватися на документальній підставі або на законі; за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору - з'ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання; 2) ураховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло - предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів (постанова від 27 січня 2016 року № 6-1055цс15);

- за змістом статті 405 ЦК України право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї; вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів іпотеки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування жилим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) та на законі ((стаття 405 ЦК України) постанова від 16 березня 2016 року № 6-2918цс15).

Отже, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2017 року у зв'язку з її невідповідністю висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 1 липня і 9 вересня 2015 року, 27 січня і 16 березня 2016 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цим висновкам.

Таким чином, вважати подану заяву обґрунтованою немає підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Сумська місцева прокуратура, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ворошина Марина Сергіївна, Сумське міське об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новомістенська 10а», ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк