Ухвала суду № 67486704, 23.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 червня 2017 року м. Київ К/800/20957/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та залишено без руху апеляційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року у зв'язку із відсутністю поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження та надано строк для наведення інших поважних підстав для поновлення цього строку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2017 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції залишено без задоволення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 КАС України, оскільки апелянтом не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку та не наведено достатніх обставин для поновлення цього строку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що вперше апеляційну скаргу було подано відповідачем вчасно разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, проте ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року апеляційна скарга була повернута апелянту у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме - не сплати судового збору.

Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до частини першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», прийнятим Верховною Радою України 22 травня 2015 року, скасовувались з 1 вересня 2015 року пільги Пенсійного фонду України та його органів по сплаті судового збору, проте постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року №190, якою затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік, видатки на сплату судового збору передбачені не були, а нормою частини другої статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Також відповідач посилається на те, що оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року відповідач вважає, що з цих підстав має право на звернення до суду апеляційної інстанції повторно у зв'язку із зміною норм у законодавстві.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що доводи скаржника фактично зводяться до неможливості сплати ним судового збору, відсутності відповідного бюджетного призначення, а також викладення інформації про формування та використання коштів Пенсійного фонду (зокрема за рахунок страхових внесків), проте вказані доводи відповідача стосуються законодавчого не врегулювання виділення коштів органам пенсійного фонду для сплати судового збору державою, що не може слугувати поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. В подальшому законодавцем внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» відповідно до яких з 1 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його територіальні органи були звільнені від сплати судового збору, проте у 2016 році такий обов'язок був закріплений у Законі України «Про судовий збір» та підлягав обов'язковому виконанню.

В свою чергу, вирішення питання про звільнення або відстрочення від сплати судового збору до закінчення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду та залежить від обставин кожної окремої справи та наданих скаржником обґрунтувань та доказів.

Крім того, відповідач звільнений від сплати судового збору з 1 січня 2017 року, проте із апеляційною скаргою повторно звернувся лише 17 березня 2017 року. Підстав неможливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження з 1 січня 2017 року по 17 березня 2017 року відповідачем не наведено, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у відкритті апеляційного оскарження згідно частини 4 статті 189 КАС України.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» встановлено, що якщо строки на ординарне апеляційне оскарження поновлені зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, то таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець