Постанова № 67485483, 07.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа№ 910/15532/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.06.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПСК-Захід» на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року

по справі №910/15532/16 (суддя - Цюкало Ю.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПСК-Захід»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/15532/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «ПСК-ЗАХІД» на користь публічного акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» грошові кошти: 77 348,10 грн. страхового відшкодування та 1 160,22 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПСК-Захід» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі №910/15532/16 скасувати частково.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та справу № 910/15532/16 призначено до розгляду

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою. Позивач просив суд апеляційної інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ТДВ «Страхова компанія «ПСК-Захід» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів викладених в ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року по справі № 910/15532/16 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Представник публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.11.2016 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

28.02.2014 року між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (страхувальник) та товариством з додатковою відповідальністю «ПСК-Захід» (страховик) укладено договір добровільного страхування кредитів № 06-П/14 (соціальні пенсіонери) (надалі - договір).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язанні з невиконанням або неналежним виконанням позичальниками своїх договірних зобов'язань за кредитними угодами, що укладені страхувальником та позичальниками, з типовою формою якого страховика ознайомлено (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.4 договору вигодонабувачем за договором є страхувальник.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що страховим випадком є факт завдання збитків страхувальнику внаслідок невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань з повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок неплатоспроможності позичальника.

Відповідно до п. 4.2 договору під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють невиконання позичальником умов кредитної угоди з своєчасної сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом понад 10 (десять) календарних днів з будь-яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 договору.

Зобов'язання страховика за договором розповсюджуються на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, за умови сплати страхових платежів на умовах розділу 5 договору (п. 4.3 договору).

Договір набирає чинності з 01.03.2014 року і діє 2 (два) роки (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 6.2 договору дія договору автоматично продовжується на кожний наступний строк і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому розділом 7 договору.

Відповідно до п. 8.1 договору страхувальник зобов'язаний впродовж 35 календарних днів з моменту, коли йому стало відомо про настання страхового випадку, передбаченого умовами договору, письмово повідомити про це страховика.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник також надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею завірених уповноваженим працівником страхувальника копій всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку, згідно наступного вичерпного переліку: копію договору; копію конкретної кредитної угоди, за якою настав страховий випадок; копії листів між страхувальником та позичальником, які мають відношення до страхового випадку; виписку з позичкового рахунку та розрахунку процентів за користування кредитом позичальника (в тому числі прострочених - позичкового і відсотків); копію паспорта та ідентифікаційного номера позичальника; документи, що підтверджують сплату страхових платежів за кредитною угодою, за якою стався страховий випадок; повідомлення Пенсійного фонду України про смерть позичальника, у випадку смерті останнього.

Розмір страхового відшкодування - це заборгованість позичальника по кредитній угоді в розмірі непогашеної суми кредиту та процентів за користування кредитом за 3 місяці згідно умов конкретної кредитної угоди на:дату настання страхового випадку (п. 8.3 договору).

Згідно з п. 8.5 договору після отримання заяви страхувальника про страховий випадок та документів, передбачених пунктом 8.2 договору, страховик зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів: а) з'ясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір збитку; б) зробити розрахунок суми страхового відшкодування; в) виплатити страхове відшкодування протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту складання страхового акту.

Відповідно до п. 9.1 договору підставою для відмови страховика у здійснені страхової виплати є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; несплата страхового платежу стосовно кредитної угоди за якою стався страховий випадок; інші випадки, передбачені законом.

За договором не підлягають відшкодуванню збитки, що стались внаслідок:

а) ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення;

б) війни, громадянської війни, масового безладу, локаутів та страйків;

в) прийняття органами державної влади та управління та/або органами місцевого самоврядування обмежуючих або забороняючи актів нормативного і ненормативного характеру, дія яких прямо впливає на реалізацію положень договору, та наслідки прийняття яких сторони не могли передбачити під час укладення договору;

г) затримки та/або припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду України або зменшення розміру пенсії. Умови цього пункту не застосовуються у випадку смерті позичальника (п. 9.2 договору).

Згідно з пп. 10.4.2. п. 10.4. Договору страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно до п. 14.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо коефіцієнт збитковості за договором перевищить 70% страховик інформує страхувальника рекомендованим листом із повідомленням і надає пропозиції щодо змін умов страхування за договором.

Страхувальник зобов'язаний розглянути пропозицію страховика протягом 10 календарних днів з дня її надходження і в разі її прийняття в той же термін укласти відповідну додаткову угоду до договору (п. 14.2 договору).

Згідно з п. 14.3 договору якщо страхувальник письмово відмовляється переглянути умови договору, то страховик має право в односторонньому порядку достроково припинити дію договору з дати, зазначеної в повідомленні. З дати припинення дії договору страховик не несе відповідальності по всіх застрахованих кредитних угодах (крім збитків, заявлених до дати припинення дії договору). Сторони погоджуються, що при цьому страховик не повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема з банківської виписки, наданої позивачем, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, заборгованість ОСОБА_3 за додатковим договором № 1 до договору № 1822462, укладеним з позивачем складає 3 847,52 грн. (№ 3); заборгованість ОСОБА_4 за додатковим договором № 1 до договору № 2607818, укладеним з позивачем складає 1 016,14 грн. (№ 4); заборгованість ОСОБА_5 за додатковим договором № 1 до договору № 5969, укладеним з позивачем складає 2 090,40 грн. (№ 1); заборгованість ОСОБА_6 за додатковим договором № 2 до договору № 777113/К, укладеним з позивачем складає 5 915,23 грн. (№ 2); заборгованість ОСОБА_7 за додатковим договором № 2 до договору № 777113/К, укладеним з позивачем складає 15 776,78 грн. (№ 12); заборгованість ОСОБА_8 за додатковим договором № 1 до договору № 734737, укладеним з позивачем складає 809,35 грн. (№ 6); заборгованість ОСОБА_9 за додатковим договором № 1 до договору № 4555/02К, укладеним з позивачем складає 7 157,87 грн. (№ 9) (всі документи надав); заборгованість ОСОБА_10 за додатковим договором № 1 до договору № 2659915, укладеним з позивачем складає 1 026,65 грн. (№ 11); заборгованість ОСОБА_11 за додатковим договором № 1 до договору № 2074302, укладеним з позивачем складає 3 120,54 грн. (№ 13); заборгованість ОСОБА_12 за додатковим договором № 1 до договору № 2623432, укладеним з позивачем складає 1 021,44 грн. (№ 21); заборгованість ОСОБА_13 за додатковим договором № 1 до договору № 2612670, укладеним з позивачем складає 993,81 грн. (№ 22); заборгованість ОСОБА_14 за додатковим договором № 1 до договору № 2088999, укладеним з позивачем складає 578,21 грн. (№ 13); заборгованість ОСОБА_15 за додатковим договором № 2 до договору № 27140, укладеним з позивачем складає 2 059,01 грн. (№ 15); заборгованість ОСОБА_16 за додатковим договором № 1 до договору № 2656909, укладеним з позивачем складає 1 023,76 грн. (№ 16); заборгованість ОСОБА_17 за додатковим договором № 1 до договору № 269334, укладеним з позивачем складає 997,41 грн. (№ 23); заборгованість ОСОБА_18 за додатковим договором № 1 до договору № 2098942, укладеним з позивачем складає 985,55 грн. (№ 17); заборгованість ОСОБА_19 за додатковим договором № 1 до договору № 2618014, укладеним з позивачем складає 2 762,94 грн. (№ 18); заборгованість ОСОБА_20 за додатковим договором № 1 до договору № 1683715 (1541/02), укладеним з позивачем складає 2 266,18 грн. (№ 19); заборгованість ОСОБА_21 за додатковим договором № 1 до договору № 1083861/02-ДК, укладеним з позивачем складає 222,52 грн. (№ 20); заборгованість ОСОБА_22 за додатковим договором № 1 до договору № 1820663, укладеним з позивачем складає 876,86 грн. (№ 29); заборгованість ОСОБА_23 за додатковим договором № 1 до договору № 2055997, укладеним з позивачем складає 7 184,10 грн. (№ 30); заборгованість ОСОБА_24 за додатковим договором № 1 до договору № 2554509, укладеним з позивачем складає 922,25 грн. (№ 31); заборгованість ОСОБА_25 за додатковим договором № 1 до договору № 1796759, укладеним з позивачем складає 1 603,33 грн. (№ 32); заборгованість ОСОБА_26 за додатковим договором № 1 до договору № 2642273, укладеним з позивачем складає 1 021,46 грн. (№ 35); заборгованість ОСОБА_27 за додатковим договором № 1 до договору про відкриття та обслуговування рахунку, укладеним з позивачем складає 1 017,18 грн. (№ 36); заборгованість ОСОБА_28 за додатковим договором № 1 до договору № 2623827, укладеним з позивачем складає 1 023,70 грн. (№ 33); заборгованість ОСОБА_29 за додатковим договором № 1 до договору № 2639314, укладеним з позивачем складає 915,61 грн. (№ 25); заборгованість ОСОБА_30 за додатковим договором № 1 до договору № 2654068, укладеним з позивачем складає 984,02 грн. (№ 26); заборгованість ОСОБА_31 за додатковим договором № 1 до договору № 2651576, укладеним з позивачем складає 1 026,86 грн. (№ 27); заборгованість ОСОБА_32 за додатковим договором № 2 до договору № 7237/02, укладеним з позивачем складає 2 448,04 грн. (№ 37); заборгованість ОСОБА_33 за додатковим договором № 1 до договору № 294/0478, укладеним з позивачем складає 945,04 грн. (№ 28); заборгованість ОСОБА_34 за додатковим договором № 2 до договору № П2005/10506, укладеним з позивачем складає 2 065,90 грн. (№ 38).

Як зазначає позивач, він звертався до відповідача із передбаченими п. 8.2 договору документами з супровідними листами № 27-7/1980/2265 від 07.10.2015 року, № 27-7/3349/2540 від 09.11.2015 року, № 27-7/3530/2861 від 08.12.2015 року, № 27-7/3816/34 від 12.01.2016 року у яких повідомляв про настання страхових випадків за кредитними договорами (направлення підтверджується описами вкладення в цінний лист).

У листі №02-03/895 від 08.10.2015 року, адресованому відповідачу, позивач повідомив про перевищення коефіцієнту збитковості за договором рівня 70% та пропонував збільшити страховий тариф до 6,0%.

Натомість у відповідь листом № 27-7/3785/3030 від 24.12.2015 року відповідач відмовився від збільшення страхового тарифу за договором.

Відповідно до листа № 02-03/925 від 12.01.2016 року, відповідач достроково припинив дію договору з 20.10.2015 року на підставі п. 14.3 останнього.

Оскільки, на думку позивача, відповідачем допущено невиконання умов договору добровільного страхування кредитів № 06-П/14 (соціальні пенсіонери) від 28.02.2014 року щодо виплати страхового відшкодування, у серпні 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ «Страхова компанія «ПСК-Захід» (відповідач) про стягнення 91 973,13 грн. страхових виплат.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що через перевищення коефіцієнту збитковості за договором добровільного страхування кредитів № 06-П/14 (соціальні пенсіонери) від 28.02.2014 року, ним було припинено дію вказаного договору з 20.10.2015 року, у зв'язку із чим по позичальникам №№ 6-9, 11-19, 21-38 (тут і в подальшому у нумерації, визначеній позивачем) зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування не виникло. Крім того, по позичальнику № 5 пропущений строк повідомлення про страховий випадок, по позичальнику № 10 позивачем не додано копії необхідних документів, по позичальнику № 20 на момент звернення з повідомленням страховий випадок не настав. Вимоги щодо позичальників №№ 5, 6 відповідач визнав.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/15532/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 77 348,10 грн. страхового відшкодування. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Статтею 4 Закону України «Про страхування» передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страховим випадком, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідачем порушено п. п. 4.2, 8.1, 8.2, 8.3, 8.5 договору щодо виплати страхового відшкодування на загальну суму 77 348,10 грн. за порушення умов кредитних договорів позичальниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34

Доводи скаржника про те, що позивачем не було направлено всі документи, передбачені п. 8.2 договору за страховим випадком у зв'язку із порушенням позичальником ОСОБА_9 кредитного договору, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки спростовуються описом вкладення в цінний лист.

При цьому, як вірно вказав місцевий господарський суд, позивачем пропущено строк звернення до страховика із заявою про настання страхового випадку за договором із позичальником ОСОБА_35 відповідно до п. 8.1 договору.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування через невиконання умов кредитних договорів позичальниками ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ОСОБА_38 із позивачем, оскільки, відповідно до банківської виписки, що міститься в матеріалах справи, заборгованість вказаних осіб перед позивачем відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи, що позичальниками порушено умови кредитних договорів з позивачем (п. п. 4.2, 8.1, 8.2, 8.3, 8.5 договору), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 77 348,10 грн. страхового відшкодування.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо припинення дії договору добровільного страхування кредитів № 06-П/14 (соціальні пенсіонери) від 28.02.2014 року у зв'язку із перевищенням договором коефіцієнту збитковості рівня 70%, оскільки, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не наведено обґрунтованості такого перевищення, а також не надано доказів направлення позивачу листа № 02-03/925 від 12.01.2016 року про припинення дії договору добровільного страхування кредитів № 06-П/14 (соціальні пенсіонери) від 28.02.2014 року.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що страхувальником виконувались умови договору у частині сплати страхових платежів до січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 216476402 від 06.01.2016 року. Доказів того, що сплачені грошові кошти по вказаному платіжному дорученню повертались страховиком, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідачем 10.11.2015 року було здійснено виплату страхового відшкодування по договору, тобто скаржником виконувались умови договору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПСК-Захід» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПСК-Захід» на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/15532/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/15532/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15532/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко