Рішення № 67484418, 27.06.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2017 р. Справа № 903/729/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк, м. Луцьк

до відповідачів: -1) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спецуправління Дорсервіс, м. Луцьк

-2) Приватного підприємства Ірома, м. Луцьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання права власності на приміщення

Головуюча суддя Дем'як В. М.

Судді Костюк С.В.

ОСОБА_3

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 довіреність № 12-19 від 06.01.2017р.

від відповідача 1: ОСОБА_5 - довіреність б/н від 12.10.2016р.

від відповідача 2: ОСОБА_5 - довіреність б/н від 12.10.2016р.

від третьої особи: ОСОБА_6 довіреність №27-6894/17

Суть спору: позивач ОСОБА_7 акціонерне товариство Західінкомбанк звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спецуправління Дорсервіс, Приватного підприємства Ірома про визнання права власності на 86/100 добудови адміністративного приміщення /А-5/ по пр. Перемоги 15 у м. Луцьку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 січня 1998 року рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №5 було затверджено прийняття в експлуатацію добудови адмінприміщення по пр.Перемоги, 15 загальною площею 1098,17 м.кв., замовником якого виступало МП „Інкомсервіс. Вказане приміщення будувалося як адмінприміщення банку „Західінкомбанк, а загальна площа всього приміщення на момент введення в експлуатацію становила 1098,17 м.кв. Добудова адмінприміщення по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку, замовником якої виступило МП „Інкомсервіс, мала своє цільове призначення, в ньому мав знаходитись ПАТ „Західінкомбанк.

Позивач доводить, що право власності на нерухомого майна по пр. Перемоги, 15 площею 1098,00 кв.м. у ПАТ „Західінкомбанк виникло на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1999р. в момент передачі даного майна. У відповідності до акту-прийому передачі від 27.10.1999 року, передача вказаного приміщення від продавця (МП Інкомсервіс) до покупця (КБ „Західінкомбанк) відбулася саме 27 жовтня 1999 року. Отже право власності на нерухоме майно по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку площею 1098,00 м.кв. у ПАТ Західінкомбанк виникло саме 27.10.1999 року - в момент підписання вказаного вище акту прийому-передачі.

Разом з тим, пояснює, що даний договір купівлі-продажу від 27.10.1999р. посадовими особами ПАТ «Західінкомбанк» був виявлений на стадії введення тимчасової адміністрації банку.

Представник відповідача-1) та відповідача-2) заперечує позовні вимоги посилаючись на наступне:

-27 жовтня 1999 року між МП Інкомсервіс (продавець), правонаступником якого є ПП „Ірома та КБ „Західінкомбанк (покупець), правонаступником якого є ПАТ „Захід інкомбанк, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення (добудову до адміністративного будинку) площею 1226,7 кв.м. (крім ресторану та гаражів), що знаходиться по проспекту Перемоги, 15 в м. Луцьку, з переходом до покупця права користування земельною ділянкою площею 270 кв.м., на якій знаходиться спірне приміщення.

- обєкт купівлі-продажу належав продавцю - МП „Інкомсервіс, правонаступником якого є ПП „Ірома, на праві власності на підставі рішення виконкому Луцької міської ради №204 від 22.06.1994 року про виділення МП „Інкомсервіс земельної ділянки під будівництво і ОСОБА_5 про готовність збудованого обєкту до експлуатації, затвердженого рішенням цього виконавчого комітету №5 від 19.04.1998 року. На підставі цих рішень зазначена добудова до адміністративного будинку була зареєстрована за МП „Інкомсервіс у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації шляхом внесення запису в реєстрову книгу №4 за №580, про що власнику було видано Реєстраційне посвідчення на обєкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 04.05.1998 року.

- повідомив, що на випадок наступлення можливих непередбачуваних обставин, які могли вплинути на домовленість сторін щодо зустрічного продажу одна одній обєктів нерухомого майна за пільговими цінами, до договору від 27.10.1999 року було включено умову, яка гарантувала непорушність цієї домовленості і усувала ризик для продавця в разі зміни учасника (співвласника ) банку, який володіє контрольним пакетом (часткою) у статутному фонді (згодом, при перетворенні в акціонерне товариство, акцій). За наступлення цієї умови виникали два наслідки:

а)наділення продавця - МП „Інкомсервіс правом вимагати від покупця - КБ „Західінкомбанк доплати до отриманої під час укладення договору суми за добудову в розмірі 126138,04 грн., виходячи з експертної оцінки її вартості на час виникнення цієї обставини;

б) припинення дії договору і повернення сторін в першопочаткове становище-повернення покупцем приміщення продавцю з поверненням останнім вищевказаної суми за договором в розмірі 126 138,04 грн.

- право вибору одного з цих варіантів відповідно до договору належало Малому підприємству „Інкомсервіс.

- таким чином, зазначений договір купівлі-продажу є договором, який ґрунтується на особливій довірі сторін, міг бути укладений лише між ними і в разі зміни їх, або, як зазначено в даному договорі, однієї з цих сторін, передбачав право іншої сторони в односторонньому порядку припинити його дію з поверненням учасників договору в першопочаткове становище або змінити його умови в частині договірної ціни обєкту купівлі - продажу.

- додатково повідомляє, що рішенням реєстратора від 18.05.2009 року за № 1801 в реєстрації права власності на нежитлове приміщення по проспекту Перемоги, 15 в м. Луцьку за КБ „Західінкомбанк у Волинському бюро технічної інвентаризації було відмовлено на підставі ч.10 п.3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Згідно з названим пунктом при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами, які нотаріально посвідчені не були, неподання до органу реєстрації правоустановчих документів попереднього власника є підставою для відмови в реєстрації.

- постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року, яка вступила в законну силу, позов банку про скасування названого рішення реєстратора та зобовязання КП „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації вчинити дії по реєстрації зазначеного майна за позивачем залишено без задоволення, а дії реєстратора - КП „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації визнано законними .

- вважає, що право власності у ПАТ „Західінкомбанк на обєкт купівлі-продажу за договором від 27.10.1999 року не виникло, оскільки, згідно з ч.4 ст.334 ЦК України у випадку, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

- ПП „Ірома як правонаступник МП „Інкомсервіс, за яким було зареєстроване вищеназване нежитлове приміщення і, як і раніше, стояло на його балансі, продовжувало залишатись його єдиним законним власником. Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_8 підприємство „Ірома 30.09.2011 року надіслало ПАТ „Західінкомбанк письмову вимогу - повідомлення про припинення дії договору купівлі-продажу частини спірного приміщення від 27.10.1999 року в звязку з закріпленої в п. 2 договору скасувальною умовою (ч.2 ст.61 ЦК УРСР, ч.2 ст.212 ЦК України). ОСОБА_9 було запропоновано повідомити свої платіжні реквізити для повернення сплачених ним при укладенні договору коштів за частину приміщення, звільнити останнє і передати його законному власнику-ПП „Ірома.

- копія зазначеного повідомлення була надіслана також реєстратору - КП „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації з тим, щоб не допустити реєстрації спірного обєкту ПАТ „Західінкомбанк без відому юридичної особи, за якою цей обєкт зареєстрований.

- відповідно до п. 3.1. розділу III вищеназваного Тимчасового положення реєстратор при прийнятті заяви про державну реєстрацію прав на обєкт нерухомого майна зобовязаний був перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами і відповідно до п. 3.2.1 Тимчасового положення реєстрацію зупинити в звязку з неподанням документів в повному обсязі.

- в звязку з тим, що повідомлення про припинення договору банк проігнорував, 27.12.2011 року ПП „Ірома надіслало повторне повідомлення, в тому числі і Національному банку України, яке, замість відповідної реакції на нього згідно із законом та договором, спричинилося до незаконних дій з боку ПАТ „Західінкомбанк.

- знаючи про те, що за наявності вищевказаних обставин у наданні правовстановчих документів для проведення державної реєстрації приміщення ОСОБА_8 підприємством „Ірома буде повторно відмовлено, що відповідно до постанови адміністративного суду та вимог чинних нормативних актів унеможливлювало проведення цієї реєстрації, ПАТ „Західінкомбанк з тим, щоб обійти судове рішення та вимогу ч.10 п.3.3 Тимчасового положення, 28.12.2011 року повторно звернулось до КП „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію за ним права власності на вказаний в договорі купівлі-продажу від 27.10.1999 року обєкт нерухомого майна. Повторність цієї заяви і підстави відмови у задоволенні аналогічного попереднього звернення банку заявником в заяві не називались.

- наступного дня банк отримав письмову відмову в реєстрації заявленого обєкту, яка обґрунтовувалась завідомо незаконною підставою-відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, якого за чинним в 1999 році під час укладення цього договору Цивільним кодексом УРСР 1963 року не вимагалось.

- отримавши цю відмову, банк відразу ж звернувся з позовом до окружного адміністративного суду про скасування рішення реєстратора та зобовязання останнього провести реєстрацію приміщення, приховавши при цьому той факт, що з цього приводу судом уже було прийнято рішення, яке набрало законної сили і яким банку у позові було відмовлено. Незаперечним є той факт, що зазначене свідоме введення позивачем суду в оману якраз і спричинилося до відкриття провадження за вказаною позовною заявою та прийняття судом за наслідками її розгляду постанови від 18.01.2012 року, якою позов банку був задоволений; відмову у реєстрації за ним на праві власності спірної будівлі було визнано незаконною, в звязку з чим відповідача було зобовязано провести реєстрацію за позивачем спірного приміщення відповідно до договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року.

- так як ПП „Ірома до участі в розгляді справи залучено не було, про вказану постанову йому стало відомо лише після скасування відповідно до неї реєстрації права власності на добудову до адмінбудинку за МП „Інкомсервіс і, навпаки, реєстрацію її на цьому праві 06.02.2012 року за ПАТ „Західінкомбанк.

- в звязку з цим ПП „Ірома змушене було вдатися до судового захисту своїх прав, оскарживши постанову Волинського окружного адміністративного суду до Львівського апеляційного адміністративного суду. Розгляд апеляційної, а згодом і касаційної скарги ПП „Ірома тривав більш як три роки.

- Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду України від 18.01.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 року, якою зазначену постанову було залишено без зміни, за касаційною скаргою ПП „Ірома скасовано та прийнято нове судове рішення-постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПАТ „Західінкомбанк щодо визнання недійсним оскаржуваного ним рішення реєстратора про відмову банку у реєстрації за ним права власності на придбані за договором купівлі-продажу від 27.10.1999 року приміщення та зобовязання його здійснити цю реєстрацію відмовлено. Тобто, сторони в питанні державної реєстрації права власності на спірні приміщення повернуті в положення, яке існувало до ухвалення Волинським окружним адміністративним судом постанови від 18.01.2012 року, а саме: спірні приміщення продовжують бути зареєстровані на праві власності за правонаступником МП „Інкомсервіс- ОСОБА_8 підприємством „Ірома.

- Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції 16.11.2015 року реєстрацію права власності на спірну добудову за ПАТ „Західінкомбанк, проведену на виконання скасованого Вищим адміністративним судом України рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року, було скасовано і повторно зареєстровано це право за ПП „Ірома.

- ухвалою Верховного суду України від 13.09.2016 року заяву ПАТ «Західінкомбанк» про перегляд та скасування зазначеної ухвали ВАСУ на підставі п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України залишена без задоволення. Що стосується постанови ВАСУ від 23.09.2015 року, то остання не оскаржувалася. Що означає,що рішення судів адміністративної юрисдикції, якими підтверджена законність державної реєстрації права власності на приміщення добудови адмінбудинку №15 по пр.Перемоги в м.Луцьку за ПП «Ірома» з виданням йому Свідоцтва по право власності та законність і підставність відмови у реєстрації цього права за ПАТ «Західнкомбанк», яке він в адміністративних судах та в органі реєстрації обгрунтовував договором купівлі-продажу від 27.10.1999 року у вищеназваній редакції, є остаточними і не можуть бути переглянуті та скасовані Верховним Судом України ні за яких обставин та підстав;

- оскільки факт укладення договору купівлі-продажу саме в цій редакції, окрім його преюдиціального характеру, засвідчувався і підтверджується всіма без винятку іншими доказами, господарський суд Волинської області в рішенні від 21.07.2016року в справі № 903/1330/15 також констатував цей факт як встановлений попередніми судами, а тому є незаперечний і повторному доведенню не підлягає;

- Рівненський апеляційний господарський суд в постанові від 05.09.2016року та Вищий господарський суд в постанові від 30.11.2016 року, якими рішення суду першої інстанції були залишені без зміни,підкреслили цілковиту обґрунтованість та законність відхилення місцевим господарським судом як доказу поданого 29.06.2016року банком в судовому засіданні договору купівлі-продажу в іншій редакції: без закріплення в ньому положення про скасувальні умови, зазначення в договорі площ та розмірів добудови і земельної ділянки, яку ця добудова займає,які суперечать технічній документації та іншим матеріалам справи;

- рішенням Луцького міськвиконкому від 19.04.1998 р. за №5 був затверджений акт державної комісії про прийняття добудови в експлуатацію загальною площею 1098,17 кв.м. Однак загальновідомо, що при прийнятті обєкту в експлуатацію технічного паспорта на нього ще не виготовлено, площі його не обмірюються, а зазначаються, виходячи з проектних даних, і їх уточнення проводиться шляхом обміру площ бюро технічної інвентаризації лише при виготовленні технічного паспорта;

- Технічна документація, зокрема наявна у ньому експлікація внутрішніх площ, засвідчує, що за будь-якого варіанту придбати частину будинку розміром 1098 кв.м. неможливо і є апріорі нереальним. Фактично, виходячи зі змісту договору, який позивачем в якості правовстановлюючого документу, починаючи з 2009 року тричі подавався до Волинського окружного адміністративного суду, двічі-до органу реєстрації і на підставі якого за постановою цього суду 06.02.2012 року за банком було зареєстроване право власності на 86/100 частку добудови, обєктом купівлі-продажу за цим договором були приміщення площею 835,9 кв.м. (1226,6 кв.м.-223,9(площа гаражів)-168,6 кв.м.( площа ресторану), що становить не 86/100 частки добудови , а 68/100.;

- вказує, що аналогічною нісенітницею та фальсифікацією є редакція п.1 в наданому позивачем суду договорі стосовно переходу до покупця права користування земельною ділянкою площею 1 900 кв.м., на якій розташована будівля. В дійсності таке право банку було надано стосовно земельної ділянки площею 270 кв.м., яка становить площу забудови обєкту. Як зазначається в технічних паспортах від 10.04.1998 року та від 18.11.2015 року фактична площа цієї забудови становить 337,6 кв.м., але до неї включена і площа бетонного вїзду в підземні гаражі, яка згідно з техпаспортом становить 45, 6 кв.м. Площа вїзду в гаражі в користування позивачу не передавалась в звязку з тим, що цей вїзд є складовою частиною підвального гаражного комплексу, який, як сказано вище,не був обєктом купівлі- продажу;

- доводить, що земельна ділянка площею 1900 кв.м щодо її передання покупцю у постійне користування обумовлено двома обставинами:

1. зазначений розмір земельної ділянки у сім разів перевищує площу забудови і для того, щоб вона в такому розмірі перейшла в користування позивача в звязку з переходом до нього права власності на частину будинку, останній в стільки ж разів повинен бути більшим за дійсні його розміри, вказані в технічній документації.

2. МП «Інкомсервіс» як покупець земельної ділянки загальною площею 1900 кв.м. із земель комунальної власності був включений у відповідний перелік лише рішенням Луцької міської ради від 25.11.2003 року №13/43. Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1723 га ( 0,015 га від 0,19 га було відміносовано в звязку з попереднім її виділенням та використанням під забудову добудови адмінбудинку і якраз 270 кв.м. з цієї ділянки і перейшло по договору в користування банку) МП«Інкомсервіс» був виданий 27 листопада 2006 року, тобто більш як через 7 років після укладення договору купівлі продажу від 27.10.1999 року.

- перша сторінка договору в його дійсній редакції скріплена підписами директора МП «Інкомсервіс» та голови Правління КБ «Західінкомбанк», які,крім цього, на другій сторінці підписали цей договір. Що стверджується, окрім іншого, копіями цього договору, які подавалися в різні інстанції , в тому числі і суду, самим позивачем. Долучена до позовної заяви про визнання права власності на приміщення копія договору купівлі-продажу,яким банк обґрунтовує своє право на будівлю, розміщена на одному аркуші. Зрозуміло, що це зроблено для того, щоб уникнути необхідності двічі підробляти підписи сторін-на першій сторінці і під договором. Адже відомо, що двічі однаково підробити один і той же підпис практично є майже неможливим;

- незаперечним свідченням вчинення посадовими особами ПАТ «Західінкомбанк» підроблення та подання суду в якості доказу договору купівлі-продажу з метою незаконного заволодіння нерухомим майном вартістю понад 7 млн. грн.., крім наведеного вище, є також і наступна обставина:

- зазначає, що як вбачається з копії договору купівлі-продажу та оригіналу Додаткової угоди №1 до договору від 07.08.2001 року,обидва правочини були засвідчені круглою печаткою Комерційного банку «Західінкомбанк» із зазначенням на ній його ідентифікаційного коду № 19233095,як це і передбачено і є обов»язковою вимогою відповідно до постанови КМ України від 22 січня 1996 року №118 та п. 7 затвердженого нею Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Між тим, суду позивачем поданий договір, який засвідчений печаткою без ідентифікаційного коду, із зображенням логотипу банку всередині печатки , який відрізняється від такого зображення на печатці банку, на якій зазначений його ідентифікаційний код;

Надано позивачем суду довідку Нацбанку України про те, що печатка банку із зазначенням на ній його ідентифікаційного коду почала використовуватись лише з квітня 2002 року спростовує посилаючись на таке:

- ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб утворений і підпорядкований Нацбанку України , тобто фактично є його підрозділом. Крім цього, як зазначається в самій позовній заяві, Нацбанк України є найбільшим кредитором ОСОБА_2, тобто прямо зацікавлений у прийнятті рішення судом на користь банку, чим і пояснюється та обставина, що ОСОБА_2 виступає і виступав до цього у всіх справах в якості третьої особи на стороні позивача;

- як вбачається з поданого відповідачами суду в оригіналі Додаткової угоди №1 до договору від 07.08.2001 року, тобто за 9 місяців до 01 квітня 2002 року, з якого, за викладеним в довідці НБУ твердженням, начебто почала КБ «Західінкомбанк» використовуватись печатка із зазначенням на ній ідентифікаційного номера. Додаткова угода засвідчена оригінальним відтиском печатки КБ «Західінкомбанк» із зазначенням на ній ідентифікаційного номера банку. Що свідчить про те, що вищеназвана довідка НБУ не відповідає і апріорі не може відповідати дійсності, оскільки кожен банк, в т.ч. і КБ «Західінкомбанк», має прямі звязки і кореспондентські рахунки з банківськими установами інших країн і використання ним при цьому печатки, яка суперечить законодавству України щодо її форми та опису, є абсолютно недопустимим.

- стверджує, що у банку, окрім печатки встановленого зразка, була робоча печатка для внутрішніх, як правило, бухгалтерських документів (подібні печатки, тільки уже з найменуванням конкретного відділу чи департаменту банку, мали і деякі з цих структурних підрозділів банку-департаменти кредитування, валютний, юридичний тощо;

- з метою пошуку оригіналу договору купівлі-продажу від 27.10.1999. приватним підприємством «Ірома» було проведено детальне вивчення всіх архівних документів МП «Інкомсервіс», які знаходяться в архіві ПП «Ірома» , в результаті чого знайдено:

- оригінал договору купівлі-продажу від 27.10.99. з оригінальними підписами на першій сторінці та в кінці договору колишніх директора МП «Інкомсервіс» та КБ «Західінкомбанк», скріпленого печаткою МП «Інкомсервіс», але не засвідченого печаткою банку;

- копію цього договору з цими ж підписами на 1-шій та 2-гій сторінках і відбитками печаток як ПП «Ірома», так і КБ «Західінкомбанк» і , як відмічено вище, найголовніше :

- оригінал названої додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року від 07.08.2001 року, підписаної чинними в той час директором МП «Інкомсервіс» ОСОБА_10 та головою Правління КБ «Західінкомбанк» ОСОБА_11 , про існування якої правонаступнику МП «Інкомсервіс»-ПП «Ірома» нічого не було відомо, про виклад абз.3 пункту в новій редакції!, а саме (дослівно):

« У разі зміни голови правління, введення тимчасової адміністрації, ліквідації Покупця, зміни учасника Покупця переуступки істотної участі в статутному капіталі Покупця, Продавець має право за своїм вибором або вимагати від Покупця доплати різниці між продажною ціною, вказаною в п.1 та дійсною вартістю приміщень визначеною відповідно до висновку експерта на момент такої вимоги, або припинити дію цього Договору, повернути Покупцю одержані кошти та вимагати повернення приміщень, вказаних в п.1 цього договору» - орфографію оригіналу додаткової угоди збережено;

- цілковита достовірність зазначеної додаткової угоди не може бути піддана сумніву за будь-яких обставин, оскільки на ній стоять оригінальні підписи Продавця та Покупця і, окрім печатки МП «Інкомсервіс», додаткова угода скріплена печаткою КБ «Західінкомбанк» із зазначенням на ній ідентифікаційного коду,яка була здана банком дозвільному органу ще 6-7 років тому після зміни організаційно-правової форми банку;

- черговим підтвердженням недостовірності та фальшування поданого позивачем суду договору купівлі-продажу є нотаріально засвідчена ще у 2003 році копія акту прийому-передачі від 27.10.1999 року, надана відповідачами суду. Згідно з цим актом, як у ньому чітко зазначається, площа добудови становить 1226,7 кв.м. Тому нотаріальне засвідчення іншого договору у 2016 року ,за яким обєктом купівлі-продажу була добудова адмінбудинку площею 1098 кв.м. не може спростувати аналогічну нотаріальну дію, вчинену 13 років тому, і може спричинитися лише до притягнення нотаріуса до кримінальної відповідальності за службове зловживання та підлог.

Враховуючи вищевикладені обставини та посилаючись на постановлені судові акти, які набрали законної сили щодо обставин, які є предметом судового розгляду, представник відповідачів заявив клопотання про визнання за ним права на звільнення від доказування на підставі ст. 35 ГПК України.

Водночас, Пленум ВГСУ у п.2.5-1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказав, що визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу:

- в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо;

- в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі.

Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).

Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: "мовчазне" визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає.

Не передбачено законом й можливості відмови учасника судового процесу від раніше здійсненого ним визнання обставин.

Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо:

- визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення;

- сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно вчинене даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або ж погрози чи насильства, інших протиправних дій.

За наявності відповідних сумнівів суд вправі зажадати від учасників судового процесу доведення обставин за загальними правилами статей 4 3, 32 - 34 ГПК.

Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК (див. підпункт 2.6 цього пункту).

До матеріалів даної справи представник відповідачів ПП „Ірома та ТзОВ «Спецуправління Дорсервіс надав копію договору купівлі продажу від 27.10.1999 року та копію акту прийняття-передачі приміщення від 27.10.1999 року, де обєктом виступало приміщення по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку площею 1226,7 кв.м.

З метою встановлення обставин щодо достовірності договорів купівлі продажу від 27.10.1999р. (а.с.23) та від 27.10.1999р. (а.с.57-58), які були надані суду позивачем та відповідачами, а саме договори відмінні за змістом та існує розбіжність у відбитках печаток КБ «Західінкомбанк», суд дійшов висновку про необхідність направлення справи до слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області для розслідування у діяльності ПАТ „Західінкомбанк та ПП «Ірома» порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення при укладенні договору купівлі-продажу приміщення по пр. Перемоги,15 у м.Луцьк і встановлення обставин з визначення достовірності та часу виготовлення примірника договору купівлі-продажу від 27.10.1999р., обєкт договору приміщення площею 1226,7 кв.м. та акту прийому передачі від 27.10199р. приміщення зазначеної площі.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 02.02.2017р. відповідачі подали апеляційну скаргу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р., яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017р. ухвалу господарського суду від 02.02.2017р. про зупинення провадження у справі скасовано, справу скеровано для розгляду по суті за наявними документами.

Після поновлення провадження по справі представник позивача додатково долучив до матеріалів справи висновки технічних експертиз документів №148 від 05.05.2017р., №149 від 25.05.2017р., №150 від 26.06.2017р., зареєстровані за вх. №01-54/6098/17 від 27.06.2017р. щодо договору купівлі-продажу від 27.10.1999р. та акту прийому передачі до нього, наданих Головним Управлінням Національної поліції у Волинській області Уповноваженій особі ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» в межах досудового розслідування кримінального провадження №12015030010003723 від 02.12.2015р. за ознаками складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.2 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Реєстраційної служби Луцького міського Управління юстиції Волинської області, підробки офіційних документів.

В судовому засіданні представник ПАТ «Західінкомбанк» позов підтримав та просив його задоволити.

Представник ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні підтримує позовні вимоги ПАТ «Західінкомбанк» в повному обсязі з огляду на наступне:

- ПАТ «Західінкомбанк» є законним власником приміщення розташованого в м.Луцьку по пр.Перемоги, 15, оскільки 27.10.1999р. між КБ «Західінкомбанк» (правонаступник ПАТ «Західінкомбанк») та МП «Інкомсервіс» (правонаступник - ПП «Ірома») було укладено договір купівлі-продажу приміщень площею 1098 кв.м., що знаходиться в м.Луцьку по пр.Перемоги. 15.

- відповідно до п.5 договору датою вступу договору в силу є 27.10.1999 року;

- згідно до ст. 128 ЦК УРСР (в редакції від 27.12.1996 р., що діяла на момент укладання договору) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визначається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобовязання доставки;

- згідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин;

- оскільки сторонами договору купівлі-продажу були юридичні особи, то відповідно до законодавства нотаріальне посвідчення договору не було обовязковим;

- відповідно до п.5 Постанови Пленуму якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 333 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

- законодавство, яке діяло на час укладання договору купівлі-продажу між ПАТ «Західінкомбанк» та ПП «Ірома» (Цивільний Кодекс УРСР в редакції від 27.12.1996 року) не визначало державну реєстрацію права власності як підставу виникнення права власності, з державною реєстрацією права власності не повязувався момент виникнення права власності, а не проведення державної реєстрації не мало наслідком припинення самого права власності.

- як підтверджується матеріалами позовної заяви (додаток № 7) 27жовтня 1999 року КБ «Західінкомбанк» (покупцем) було сплачено МП «Інкомсервіс» (продавцю) повну вартість приміщення в розмірі 126 138,04 грн.;

- крім того, 27 жовтня було складено акт прийому передачі відповідно до якого МП «Інкомсервіс» передав, а КБ «Західінкомбанк» прийняв у власність приміщення площею 1098 кв. м., що знаходиться в м.Луцьку по пр.Перемоги, 15;

- право власності на дане приміщення у відповідності до ст. 128 ЦК УРСР виникло в ОСОБА_9 з моменту його прийняття на підставі двостороннього акту приймання- передачі від 27.10.1999 року;

- відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом;

- єдиним законним власником приміщень розташованих за адресою: м.Луцьк, пр.Перемоги, 15 є ПАТ «Західінкомбанк» на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1999року, який є дійсним та виконаним на сьогоднішній день;

- 16.11.2015 р. за заявою ПП «Ірома» ( державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_12 було проведено незаконну реєстрацію припинення права власності на дане приміщення за ПАТ «Західінкомбанк» та зареєстровано право власності на дане приміщення за ПП „Ірома;

- вказані дії державного реєстратора були оскаржені в судовому порядку. Крім того, по факту проведення незаконної перереєстрації права власності на приміщення порушено кримінальне провадження № 12015030010003723;

- ПП „Ірома, зареєструвавши за собою право власності на приміщення вже вчиняє реальні дії по подальшому відчуженню обєкту нерухомого майна. Так, 17.12.2015року ПП „Ірома відчужило 18/100 добудови адміністративного приміщення в користь ТОВ „Спецуправління Дорсервіс за договором ренти.

- таким чином, Позивач на сьогоднішній день фактично позбавлений права володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Право власності Позивача є порушеним, витребувати майно належне Позивачу у Відповідачів уявляється можливим тільки в судовому порядку.

- у статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97- ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і. основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2. 4.7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

- приміщення розташоване в м.Луцьку по нр.Перемоги, 15, включено до ліквідаційної маси ПАТ «Західінкомбанк».

- відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014 № 433 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" виконавчою дирекцією ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ОСОБА_2) прийнято рішення від 23.07.2014 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та призначення уповноваженої особи ОСОБА_2 на ліквідацію банку", згідно з яким з 23.07.2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Західінкомбанк".

- у звязку з цим все майно банку, в тому числі 86/100 приміщенняу м. Луцьку по пр. Перемоги, 15 перейшло в управління держави в особі ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб та було включено до ліквідаційної маси банку (кошти від реалізації якої будуть спрямовані на задоволення вимог кредиторів банку, в тому числі і держави в особі ОСОБА_2 гарантування);

- 30.10.2014 року затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ „Західінкомбанк на загальну суму 353 810 950,26 грн.;

- основним кредитором ОСОБА_9 є держава в особі ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги якого у відповідності до ст. 52 Закону задовольняються в третю чергу. Сума вимог ОСОБА_2 до ПАТ „Західінкомбанк станом на 30.10.2014 р. становить 269 842 828,41 грн.;

- за рахунок реалізації ліквідаційної маси відбудеться задоволення вимог у тому числі і держави в особі ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб.

- доводить, що основним завданням проведення в банку ліквідаційної процедури є задоволення вимог кредиторів, ОСОБА_2 зобов'язаний здійснити всі заходи для збереження майна ОСОБА_9 для повного задоволення вимог кредиторів, основним серед яких є держава в особі ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб.

- приміщення головного офісу ПАТ „Західінкомбанк по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку було включено до ліквідаційної маси, і з реалізації вказаного майна грошові кошти повинні бути спрямовані в погашення грошових вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк».

Представник відповідача-1) та відповідача-2) через відділ документального забезпечення та контролю додатково подав клопотання за вх. №01-54/6049/17 від 26.06.2017р., яким долучив до матеріалів справи наступні документи:

а)оригінал тексту змін до статуту Комерційного банку «Західінкомбанк», затверджених зборами учасників , протокол № 29 від 04 серпня 2001 року, , зареєстрованих в управлінні Національного банку України у Волинській області 26.09.2001 року. Текст змін на 2-й сторінці документу підписаний головою правління банку ОСОБА_11 та скріплений оригінальною («мокрою») печаткою із зазначенням на ній ідентифікаційного номера банку « 19233095». Доводить, що будь-які сумніви з приводу часу нанесення відтиску печатки банку під текстом змін категорично заперечуються наявністю на першій сторінці оригінального відтиску печатки управління Національного банку України у Волинській області на тексті: Зареєстровано в управлінні Національного банку України у Волинській області 26.09.2001 року. Начальник управління ОСОБА_13.

Текст змін прошитий і скріплений оригінальною печаткою адміністративного відділу управління Національного банку України у Волинській області , засвідчений підписом кульковою ручкою перед прізвищем «С.Фуга»;

б)оригінал договору N° 0211-63 про придбання КБ «Західінкомбанк» ТзОВ частки ЛП «Електротранспорту від 02 листопада 2001 року, скріплений власноручними оригінальними підписами голови правління та головного бухгалтера банку ОСОБА_11 і ОСОБА_14, відповідно-директора та заст. головного бухгалтера ОСОБА_15 і ОСОБА_16 Луцького підприємства електротранспорту та «мокрими» відтисками печаток сторін, в тому числі- печаткою Комерційного банку «Захінкомбанк» із зазначенням на ній вищевказаного ідентифікаційного номера.

Доводить, що вказаними документами безспірно підтверджуються дві обставини:

1.)надані позивачем довідки НБУ та Управління НБУ у Волинській області в якості доказів того, що печатка банку з нанесенням на ній ідентифікаційного номера почала використовуватись лише з 01.04. 2002 року, не відповідають дійсності і є елементарною фальсифікацією. Як, власне, і всі інші так звані докази «підроблення» незаперечного для банку впродовж 17-ти років договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року і міфічного «знайденого» ним у травні 2016 року « справжньої» редакції договору. Що спростовується цілою низкою документальних підтверджень, наданих суду відповідачами раніше.

Разом з цим, вказує, що посилання позивача на те, що на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу печатки банку із зазначенням на ній ідентифікаційного номера не було і її використання розпочалось лише з 01.04.2002 року, не може бути взяте до уваги судом , оскільки це суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 і затвердженому нею Положенню про Єдиний Державний Реєстр підприємств, установ та організацій. Згідно з п.7 останнього зазначення на печатках юридичних осіб їх ідентифікаційного номера з вказаного часу стало обовязковим. У відповідності з чинним законодавством будь-які відомчі документи та нормативно-правові акти, які суперечать чинному законодавству, складовою частиною якого, як відомо, є постанови Кабінету Міністрів України, до уваги судом не беруться.

2.) вважає, що факт укладення договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року між КБ «Західінкомбанк» та МП «Інкомсервіс» у редакції, наданій суду ОСОБА_8 підприємством «Ірома», відповідно до якого обєктом купівлі-продажу було приміщення добудови площею 1226,7 кв.м.( за винятком ресторану та гаражів) і з передачею банку у постійне користування земельної ділянки площею 270 кв.м. та з включенням до договору розділу з викладом у ньому скасувальних обставин є незаперечним. Адже у додатковій угоді від 07.08.2001 року про доповнення скасувальних умов додатковими обставинами проставлена оригінальна «мокра» печатка банку із зазначенням на ній ідентифікаційного номера банку-тобто та ж сама печатка, якою засвідчені документи, які відповідачі просять приєднати до матеріалів справи.

В судовому засіданні доводить про безпідставність заяв позивача щодо фальсифікації відтиску печатки на екземплярі договору від 27.10.1999р., поданого КБ «Західінкомбанк» та достовірності його тексту.

Крім того заявив клопотання за вх. №01-54/6097/17 від 27.06.2017р. в якому просить витребувати від позивача експертний висновок про вартість будівлі (добудови адміністративного будинку №15) по проспекту Перемоги в м. Луцьку, зроблений в ході оцінки майна ПАТ «Західінкомбанк» та включення його до ліквідаційної маси, за якою зазначений обєкт нерухомого майна виставлений на електронні торги та докази сплати банком судового збору в розмірі 1,5% від вказаної в експертному висновку добудови.

Заявлене клопотання судом розглянуте та відхилено з посиланням на таке.

При подачі позову до суду позивач в обґрунтування розміру сплати судового збору подав експертний висновок про вартість обєкта оцінки (а.с.22).

Даний висновок є чинним та не викликає сумніву.

Згідно 2.2.1. Постанови ПВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013р. №7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Водночас, підстави для призначення експертизи для оцінки майна відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача відповідача-1), відповідача-2), третьої особи, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, в т.ч. визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Тобто метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності у взаємовідносинах субєктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

У разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може предявити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК (постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12).

Позивач ПАТ «Західінкомбанк» при подачі позову до суду та в процесі судового розгляду своє право власності на приміщення площею 1098,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15 доводить договором купівлі-продажу від 27.10.1999 року, який укладений між КБ „Західінкомбанк (правонаступником якого є ПАТ „Західінкомбанк) та МП „Інкомсервіс (правонаступником якого є ПП „Ірома) та актом прийому - передачі до нього.

У п.5 вказаного договору зазначено, що датою вступу договору в силу рахується 27 жовтня 1999 року.

Згідно п. 1 договору продавець продає, а покупець купує приміщення площею 1098,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15. Згідно ст. 30 Земельного кодексу України, з переходом права власності на майно, що купується, до Покупця переходить право користування земельною ділянкою площею 1900,00 кв.м. на якій знаходиться приміщення.

Вартість приміщення, що продається становить 126138,04 грн., в тому числі ПДВ 21023,01грн.

27.10.1999 року було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого МП „Інкомсервіс передав, а КБ „Західінкомбанк прийняв у власність приміщення площею 1098,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр. Перемоги, 15, вартістю 126138,04 грн. (т.1; а.с.24).

Вартість приміщення в розмірі 126 138,04 грн. була оплачена на рахунок МП „Ірома 27.10.1999 року, що підтверджується випискою з банку та меморіальним ордером №-96434 від 27.10.1999р. (т.1; а.с.25).

Разом з тим, на час розгляду справи право власності на вказаний обєкт нерухомого майна зареєстровано за відповідачем МП «Інкомсервіс» (правонаступником якого є ПП „Ірома).

Як слідує із державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ539373 від 27.11.2006р. та свідоцтва № 48086223 підставою для реєстрації права власності за МП «Інкомсервіс» (правонаступником якого є ПП „Ірома) став договір купівлі-продажу від 27.10.1999р.

Отже, в даній справі предметом судового розгляду є визнання права власності на обєкт нерухомого майна приміщення площею 1098,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, на яке позивач ПАТ «Західінкомбанк» вважає, що набув на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1999р. та на яке на момент розгляду справи зареєстровано право власності за відповідачем ПП «Ірома».

Суд, надаючи оцінку правовим підставам набуття права власності на зазначене приміщення позивачем та відповідачем -2) дослідив правовстановлюючі документи, які є підставою для визнання за особою такого права.

При цьому, оскільки договір купівлі - продажу від 27.10.1999р. (а.с.23) та від 27.10.1999р. (а.с.57-58), які були надані суду позивачем та відповідачами є різними, суд зупинив провадження по справі та направив справу до слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області для розслідування у діяльності ПАТ „Західінкомбанк та ПП «Ірома» порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення при укладенні договору купівлі-продажу приміщення по пр. Перемоги,15 у м.Луцьк.

Однак, Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р., яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017р. ухвалу господарського суду від 02.02.2017р. про зупинення провадження у справі скасовано, справу скеровано для розгляду по суті за наявними документами.

З метою встановлення усіх обставин набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою пр. Перемоги,15 у м.Луцьк, суд дослідив матеріали інвентаризаційної справи даного обєкта нерухомого майна, наданої Волинський обласним бюро технічної документації.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна 16.11.2015р.зареєстровано право власності ПП «Ірома» на 86/100 добудови адміністративного приміщення згідно свідоцтва № 48086223, виданого 20.11.2015р., видавник: Реєстраційна служба Луцького МУЮ Волинської області.

Підстава реєстрації рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26337348 від 20.11.2015р., номер запису про право власності:12151117.

Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності за МП «Інкомсервіс» зареєстровано право власності 1/1 частки добудови адміністративного приміщення /А-5/ у м.Луцьку, пр.Перемоги 15 на підставі рішення органу місцевого самоврядування /№204/ 22.06.1994/ виконком Луцької міської ради; -/№5/19.01.1998/ акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом обєкта до експлуатації, затверджений рішенням виконкому Луцької міської ради. Загальна площа 1226,6 кв. м. В примітках зазначено для предявлення в суд:

86/100 часток обєкту становлять приміщення підвалу №№ з 1 по 4 приміщення першого поверху №№ з 1-1 по 1-2, приміщення другого поверху №№ з 1-3 по 1-6, приміщення третього поверху №№ з 1-7 по 1-17, приміщення четвертого поверху №№ з 1-18 по 1-30, приміщення пятого поверху №№ 1-31, 1-32, всього загальною площею 1059,8 кв.м.

Загальна площа цілого обєкту збільшена на 128,4 кв.м за рахунок включення площі підвальних приміщень, що раніше не відносились до загальної площі згідно п. 6 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773 ( із змінами та доповненнями).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» ОСОБА_17, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб до Реєстраційної служби Луцького МУЮ ОСОБА_12, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8 підприємство «Ірома» про визнання рішень протиправними та зобовязання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького МУЮ ОСОБА_12 № 26184716 від 16.11.2015р. про скасування державної реєстрації права власності на 86/100 добудови адміністративного приміщення «А-5» по пр. Перемоги,15 в м. Луцьку реєстраційний номер обєкта 744708707101 за ОСОБА_7 акціонерним товариством «Західінкомбанк»; було визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького МУЮ ОСОБА_12 № 26337348 від 20.11.2015р. про державну реєстрацію права власності добудови адміністративного приміщення «А-5» по пр. Перемоги, 15 в м. Луцьку реєстраційний номер обєкта 744708707101 за ПП «Ірома».

Між тим, Львівським апеляційним адміністративним судом 26.05.2016р. скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. у справі № 803/3805/15 та прийнято нову постанову №876/1738;1742;1743/16, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Обставини щодо реєстрації та скасування прав власності на нерухоме майно в м.Луцьку по проспекту Перемоги, 15 встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016р. у справі №876/1738;1742;1743/16, що має для суду преюдиціальне значення в силу ст. 35 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду встановлено:

Як вбачається із витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно на 22.06.2011 та 31.08.2011 року та встановлено у судовому засіданні право власності на приміщення (А- 5) було зареєстроване за ПП «Ірома».

Підставою для переходу права власності та реєстрації спірного приміщення за ПАТ «Західінкомбанк» 06.02.2012 р. стала постанова Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року (справа № 2а/0370/9/12). Проте, як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, дана постанова була скасована в касаційному порядку постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 року. Тобто фактично було скасовано підставу державної реєстрації права власності за позивачем (тобто документ, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р. у розумінні абз. 2 п. 41 Порядку ведення Державного реєстру).

06.11.2015 року представником ПАТ «Західінкомбанк» до державного реєстратора подано заяву про реєстрацію права власності на дане майно.

07.11.2015 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25117674 про державну реєстрацію права власності на добудову адміністративного приміщення (А-5), що розташоване в м. Луцьку по пр. Перемоги, 15 та відкрито відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заведено реєстраційну справу.

До реєстру внесено запис про право власності № 11511962 від 06.11.2015 року реєстраційний номер нерухомого майна № 744708707101.

Тобто на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на добудову адміністративного приміщення (А-5), що розташоване в м. Луцьку по пр. Перемоги, 15 за ПАТ «Західінкомбанк» і при прийнятті рішення про цю державну реєстрацію права власності державним реєстратором було використано відомості із Реєстру прав власності на нерухоме майно у відповідності до п. 94 Порядку № 868.

Суд першої інстанції вірно встановив, що вказане право власності за ПАТ «Західінкомбанк» вперше було зареєстроване 06.02.2012 року, на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року, а 06.11.2015 року перенесено до нового Державного реєстру. Таке перенесення здійснювалося зокрема на підставі відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно за заявою ПАТ «Західінкомбанк».

16.11.2015 року представником ПП «Ірома» до державного реєстратора подано заяви про скасування державної реєстрації за ПАТ «Західінкомбанк» та реєстрацію права власності за ПП «Ірома».

До заяви подано постанову Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 року по справі № 2а/0370/9/12 та відповідні правовстановлюючі документи на дане рухоме майно.

На підставі поданих третьою особою документів державним реєстратором прийнято рішення № 26184716 від 16.11.2015 року про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Західінкомбанк» № 11511962 від 06.11.2015 року на вказане майно, на підставі постанови ВАС України від 23.09.2015 року.

Саме на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 р. відповідачем було прийняте рішення, яким скасоване право власності за ПАТ «Західінкомбанк».

Обставини реєстрації прав власності на спірне майно встановлені і постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015р. по справі № К/800/3745/15., а саме:

Позивачем у якості підстави для державної реєстрацію права власності на приміщення площею 1226,7 м.кв по пр. Перемоги 15 у м. Луцьку надано договір купівлі-продажу від 27 жовтня 1999 року, укладений між МП «Інкомсервіс» (правонаступником якого є приватне підприємство «Ірома) та КБ «Західінкомбанк», який підписаний та завірений печатками сторін.

У поданій заяві від 28 грудня 2011 року позивач просив зареєструвати право власності на приміщення площею 1226,7 кв.м., за адресою пр.Перемоги 15 у м. Луцьку, без визначення частки, що свідчить про наявність розбіжностей між вже зареєстрованими правами на нерухоме майно і поданими позивачем документами та унеможливило встановлення відповідності заявлених прав поданим документам та вимогам законодавства.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що уточнені позовні вимоги банку щодо реєстрації права власності на 86/100 частин нерухомого майна (добудови) не відповідають змісту та вимогам поданої позивачем до БТІ заяви про реєстрацію права власності, це по-перше. По-друге, позивачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами, що приміщення площею 1226,7 м.кв, яке є предметом договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1999 року, складає саме 86/100 частин всієї будівлі (добудови).

Зокрема, згідно поданого позивачем до заяви про державну реєстрацію та наявного у матеріалах справи ОСОБА_5 державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 19 січня 1998 року загальна площа добудови адмінприміщення по пр.Перемоги 15 складає 1098,17 м.кв., у реєстраційному посвідченні від липня 1998 року на вказаний об'єкт нерухомого майна його площа визначена у розмірі 1118,2 м.кв. /а.с.11/, згідно витягу в Реєстру прав власності на нерухоме майно № 30385834 від 22 червня 2011 року /а.с.35/, який досліджувався судами, загальна площа зареєстрованого на праві власності за малим підприємством «Інкомсервіс», правонаступником якого є ПП «Ірома», об'єкта - добудови адміністративного приміщення по пр.Перемоги 15, складає 1226,6 м.кв., з яких 14/100 частин - приміщення №№ з 2-1 по 2-12 загальною площею 166,8 м.кв.

За вказаними обставинами, з урахуванням невідповідності поданих позивачем документів установленим законом вимогам та заявленим правам, що є підставою для відмови у державній реєстрації прав відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV, п.п.3.5.4 п.3.5 Тимчасового положення, відповідач був позбавлений можливості провести реєстрацію прав за поданою позивачем заявою; оскаржувані дії відповідача щодо відмови у реєстрації права власності банку на нерухоме майно по пр.Перемоги 15 та прийняте реєстратором рішення від 29 грудня 2011 року №11509 суд визнав обґрунтованими та правомірними, порушень діючого законодавства в діях відповідача не виявив.

Обставини щодо правомірності реєстрації права власності на спірний обєкт по пр.Перемоги, 15 також були предметом дослідження і судовій справі №903/1330/15 від 21.07.2016р. за позовом Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк в особі Уповноваженої особи ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спецуправління Дорсервіс», відповідача 2: Приватного підприємства «Ірома» про визнання недійсним договору ренти від 17.12.2015р. №929, яке набрало законної сили за результатами апеляційного та касаційного перегляду ( постанова Рівненського апеляційного суду від 05.09.2016р. та постанова Вищого господарського суду України від 30.11.2016р.).

Вказаними судовими актами також підтверджено правомірність державної реєстрації права власності на приміщення по пр.Перемоги, 15 за відповідачем ПП «Ірома».

Водночас, у рішенні по зазначеній справі вказано, що доводи позивача щодо дійсності договору від 27.10.1999р. в редакції без застережень та відповідача щодо підробки вказаного договору потребують доведення належними та допустимими доказами в самостійному судовому провадженні.

Подані позивачем ПАТ Західінкомбанк висновки технічних експертиз документів №148 від 05.05.2017р., №149 від 25.05.2017р., №150 від 26.06.2017р. щодо договору купівлі-продажу від 27.10.1999р. та акту прийому передачі до нього, наданих Головним Управлінням Національної поліції у Волинській області Уповноваженій особі ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» в межах досудового розслідування кримінального провадження №12015030010003723 від 02.12.2015р. за ознаками складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.2 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Реєстраційної служби Луцького міського Управління юстиції Волинської області, підробки офіційних документів оцінюються судом як доказ у справі на загальних підставах згідно ст. 32 ГПК України.

При цьому судом врахована позиція Верховного Суду України, викладена у Постанові Судової палати у господарських справах від 11.03.2002р. у справі за позовом ДП «Чексіл-маркет» до ТОВ «Обнова» про стягнення 48904,66 грн. щодо використання висновку експерта як доказу у господарській справі.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, рішення суду зі справи щодо дійсності договору від 27.10.1999р. в редакції без застережень може бути підставою для перегляду даної справи за ново виявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 46445,40грн. відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України покладається на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 16, 316, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30.06.2017р.

Головуюча суддя В. М. Дем`як

Судді С.В. Бондарєв

ОСОБА_18