Постанова № 67484400, 26.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Справа № 914/886/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (головуючий суддя Марко Р.І., судді Желік М.Б., Костів Т.С.)у справі№ 914/886/16 Господарського суду Львівської областіза позовомDelta Egypt Foreign Trade (Фірми "Дельта Іджепт Форін Трейд")доПублічного акціонерного товариства "Іскра",про стягнення 100.113,10 доларів США,та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра"доDelta Egypt Foreign Trade (Фірми "Дельта Іджепт Форін Трейд")проповернення векселя як безпідставно набутого майназа участю представників за первісним позовом: позивачаСатир Л.В.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2016 у справі №914/886/16 відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІСКРА" на користь Фірми "Дельта Іджепт Форін Трейд" 100.113,10 доларів США. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 196 ЦК України, ст.ст. 2, 33, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі, ст.ст. 4-2, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не надав належної оцінки тому, що спірний вексель не містить строку платежу та безумовного наказу сплатити кошти, а строк платежу за векселем не настав, оскільки ПАТ "Іскра" не отримано документів, перелік яких є підставою для оплати.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача за первісним позовом не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.05.2005 між Публічним акціонерним товариством "Іскра" та Компанією "Дельта Іджепт Форін Трейд" був укладений контракт № ІЕ-08/05-05.

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець (відповідач за первісним позовом) продає, а покупець (позивач за первісним позовом) купує лампи загального призначення в асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях, які з моменту їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною даного контракту.

Між сторонами 01.12.2011 укладений додаток № 9 до контракту № ІЕ-08/05-05 від 11.05.2005, пунктом 1 якого сторони передбачили, що повернення продукції здійснюється згідно з контрактом № ІЕ-08/05-05 від 11.05.2005. В такому випадку права і обов'язки покупця вважаються правами і обов'язками продавця і навпаки, якщо інше не обумовлено сторонами, в т.ч. цим додатком, або не суперечить суті цих прав і обов'язків.

Пунктом 4 додатку № 9 від 01.12.2011 передбачено, що при поверненні продукції покупець зобов'язаний разом із нею надати: накладну на товари (інвойс) - 3 оригінали; сертифікат походження - оригінал; пакувальний лист - 3 оригінали; коносамент - 1 оригінал.

Згідно з п. 5 додатку № 9 від 01.12.2011 при поверненні продукції продавець (ПАТ "Іскра") повертає її вартість покупцеві (Компанії "Дельта Іджепт Форін Трейд") протягом 60 календарних днів від дати отримання документів, передбачених пунктом 4 цього додатку.

Розрахунки між сторонами можуть проводитись із застосуванням векселів (абз. 2 п. 5 додатку № 9 від 01.12.2011).

05.11.2012 вантаж з продукцією, яка підлягала поверненню, прибув до Одеського морського торгового порту.

22.01.2013 Компанія "Дельта Іджепт Форін Трейд" видала переказний вексель №001/2012 на суму 100.113,10 доларів США, трасантом якого є Компанія "Дельта Іджепт Форін Трейд", а трасатом - ПАТ "Іскра".

ПАТ "Іскра" акцептовало даний вексель та зазначило, що він буде оплачений у встановлену дату, а саме 11.04.2013, що не заперечується сторонами спору.

У листі від 14.07.2014 № 03/1923 відповідач зазначив, що 11.02.2013 відповідач отримав від позивача документи, передбачені Додатком № 9 до Контракту.

Як зазначено у векселі № 001/2012 від 22.01.2013, платіж повинен бути здійснений згідно наказу "Аль Ватані Банк оф Іджепт".

Згідно з листом "Нейшнл Банк оф Кувейт-Іджепт" від 18.11.2015 найменування "Аль Ватані Банк оф Іджепт" було змінено на "Нейшнл Бенк оф Кувейт-Іджепт".

Відповідно до листа "Нейшнл Банк оф Кувейт-Іджепт" від 25.10.2015 банк 04.12.2012 направив вексель ПАТ "Іскра" через банк UniCredit Bank. Однак ПАТ "Іскра" відмовилося від оплати векселя. Зазначені вище обставини також підтверджуються копіями повідомлень системи SWIFT, направлених UniCredit Bank на адресу банку 14.04.2013 та 28.04.2013.

Згідно зі ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як вбачається зі ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у Додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України "Про обіг векселів в Україні" №2374-III від 05.04.2001 (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), "Про цінні напери та фондовий ринок" № 3480-IV від 23.02.2006, "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" №826-XIV від 06.07.1999, "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" №827-XIV від 06.07.1999, "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" №828-XIV від 06.07.1999.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Як роз'яснено в пунктах 2, 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у статті 1, а простого - у статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки. При вирішенні питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. За відсутності реквізитів підпису юридичної або фізичної особи, зазначених у ч. 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону). Згідно зі ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель містить наступні реквізити: 1. Назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2.Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей; 3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат); 4. Зазначення строку платежу; 5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 6. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 7. Зазначення дати і місця складання векселя; 8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Статтею 2 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у попередній статті, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче: переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата; переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасант.

Таким чином єдиною підставою, яка позбавляла б вексельної сили вексель, є дефект його форми, інших підстав законом не передбачено. Така позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 01.12.2009 у справі № 38/51.

Згідно з ч. 2 ст. 196 ЦК України документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Як встановлено апеляційним судом, в оспорюваному переказному векселі визначений обов'язок трасата, а саме: протягом 60 днів від дати пред'явлення документів трасату заплатити проти першого примірника цього переказного векселя, що свідчить про безумовний наказ сплатити визначену суму грошей.

Таким чином фраза "протягом 60 днів від дати пред'явлення документів трасату" встановлює строк для оплати векселя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Наведена фраза свідчить лише про встановлений строк для оплати коштів за векселем та не є умовою.

Окрім того з переказного векселя від 22.01.2013 вбачається сума, на яку даний вексель був виданий, а саме на суму: 100.113,10 доларів США, що свідчить про встановлення визначеної суми грошей в оспорюваному векселі та дотримані норм Уніфікованого закону.

Проаналізувавши вищевикладені фактичні обставини, положення спеціального законодавства з питань вексельного обігу та встановивши дотримання сторонами вимог останнього, Львівський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зазначене формулювання наказу про сплату коштів, визначене у векселі, є безумовним наказом сплатити визначену суму грошей.

Враховуючи наведене, відповідач за первісними позовом не довів того, що оспорюваний вексель не містять всіх обов'язкових реквізитів, перелік яких наведено у ст. 75 Уніфікованого закону.

Щодо відсутності в матеріалах справах доказів пред'явлення трасату документів, надання яких необхідно для початку відліку 60-денного строку, зі спливом якого у ПАТ "Іскра" могло б виникнути зобов'язання зі сплати коштів, стягнення яких є предметом спору у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як уже було зазначено, відповідно до п. 5 додатку № 9 від 01.12.2011 при поверненні продукції продавець (ПАТ "Іскра") повертає її вартість покупцеві (Компанії "Дельта Іджепт Форін Трейд") протягом 60-ти календарних днів від дати отримання документів, передбачених пунктом 4 цього додатку.

Таким чином пунктом 4 додатку № 9 від 01.12.2011 передбачено, що при поверненні продукції покупець зобов'язаний разом із нею надати: накладну на товари (інвойс) - 3 оригінали; сертифікат походження - оригінал; пакувальний лист - 3 оригінали; коносамент - 1 оригінал.

Як встановлено апеляційним судом, у листі ПАТ "Іскра" № 03/1923 від 14.07.2014 зазначило, що отримало від Фірми "Дельта Іджепт Форін Трейд" всі необхідні документи 11.02.2013. Це свідчить про підтвердження факту отримання передбачених документів згідно з п. 4 додатку №9 від 01.12.2011. Крім того під час апеляційного провадження сторони в судовому засіданні не заперечували факту одержання необхідних документів.

Враховуючи наведене, апеляційний суд встановив, що усі необхідні документи були подані, а отже у ПАТ "Іскра" виникли зобов'язання зі сплати коштів, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Крім того необхідно зазначити, що, як вбачається з векселя, дата платежу, встановлена на акцепті, свідчить про день, коли у ПАТ "Іскра" виник обов'язок зі сплати коштів, а саме 11.04.2013, оскільки, як зазначено в листі ПАТ "Іскра" № 03/1923 від 14.07.2014, відповідач за первісним позовом підтверджує факт акцептування векселя, а саме з датою платежу 11.04.2013.

Також необхідно зазначити, що у пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" роз'яснено, що не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів.

Тобто в даному випадку позивачем додержано умови збереження обов'язкових реквізитів векселя, а також відповідачем підтверджено акцептування векселя 11.04.2013, що свідчить про безпідставність твердження ПАТ "Іскра" про неможливість встановити дійсну дату акцептування векселя.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що первісні позовні вимоги про стягнення з ПАТ "ІСКРА" на користь Фірми "Дельта Іджепт Форін Трейд" 100.113,10 доларів США підлягають задоволенню.

Разом з тим колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що заявлені вимоги зустрічного позову про повернення векселя як безпідставно набутого майна (з посиланням на те, що у випадку, коли після видачі (передачі) чи акцепту векселя з'ясовується, що внаслідок невиконання або неналежного виконання стороною зобов'язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг у неї не було права вимагати за договором, інша сторона, яка видала (передала) чи акцептувала вексель, має право звернутися з позовом про його повернення як безпідставно набутого майна) не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Фірма "Дельта Іджепт Форін Трейд" повернула продукцію, придбану ПАТ "Іскра" за зовнішньоекономічним контрактом №IE-08/05-05 від 11.05.20005, у порядку, погодженому сторонами в Додатку № 9 до Контракту.

Як зазначено у цьому додатку, при поверненні продукції ПАТ "Іскра" зобов'язане повернути покупцю вартість такої продукції.

Відповідно, грошове зобов'язання ПАТ "Іскра" з повернення вартості продукції виникло в момент повернення відповідачем такої продукції, що свідчить про те, що 05.11.2012 вважається моментом виникнення у позивача за зустрічним позовом грошового зобов'язання зі сплати відповідачеві вартості продукції.

Згідно зі статтями 16, 17 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, якщо навіть останній з них є бланковим. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем. З цих підстав не можуть бути прийняті заперечення скаржника щодо порушень і недослідження індосаментів.

Згідно з ч. 2 ст. 198 ЦК України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про часткову невідповідність законодавству рішення Господарського суду Львівської області в частині відмови в задоволені первісного позову про стягнення 100.114,10 доларів США, а в решті рішення місцевого суду є таким що відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення первісного позову та про їх відсутність для задоволення зустрічного позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі № 914/886/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко