Рішення № 67484215, 30.06.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8918/16-ц

Провадження № 2/639/1437/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі судового засідання Макушенко Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» 28.11.2016 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 31.07.2013 Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» в особі СПД ФО Ярмак ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 12102301 від 23.10.2012, та ОСОБА_1 уклали Договір № 120293190 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання Ноутбук HP Pavilion dv6-7251er (C0V61EA).

Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування, тому правонаступником його є Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій».

Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт (Відповідач) бере участь в системі LeaseIT, зокрема отримує ІТ-обладнання та інші товари від Постачальників - учасників системи LeaseIT, а також отримує послуги на умовах, визначених обраним Клієнтом Пакетом фінансування, LeaseIT, а оператор LeaseIT зобов'язується на підставі договору забезпечити передачу Клієнту ІТ-обладнання ІТ-обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів, тощо обраним Клієнтом Постачальником та надання Клієнту послуг, за умови виконання Клієнтом вимог, передбачених Пакетом LeaseIT.

У п. 1.2. Договору зазначено, що порядок отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг Клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною цього договору. Правила затверджені та введені в дію наказом Генерального директора ЗАТ "Лізинг ІТ від 01.02.2006 року. Правила офіційно опубліковані на сайті http:www.leaseit.ua/corp/activities/online-programs.htmlі є незмінним з 01.02.2006, застосовуються до всіх договорів про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT. Правила є доступними для всіх Клієнтів на сайті http:www.leaseit.ua/corp/activities/online-programs.html. Пунктом 8.7. Договору Відповідач підтвердив, що з Правилами ознайомлений, зміст Правил йому зрозумілий, і він погоджується їх дотримуватись і виконувати.

На підставі п. 2.2. Договору, а також п. 4.9. Правил, позивач надав відповідачу в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Про передачу обладнання складено акт приймання-передачі майна № 120293190 від 01.08.2013р. Загальна первісна вартість переданого обладнання становить 7968,00 грн.

Згідно п. 2.1. Договору умови, за яким ІТ-обладнання, інші товари та послуги надаються Клієнту, визначаються Пакетом LeaseIT. Відповідачем обрано Пакет LeaseIT Шістка1.

Умовами пакету LeaseIT є: платіж при отриманні обладнання (загальної суми платежів): 16,67 %; вид договору - фінансовий лізинг; кількість місячних лізингових платежів (крім першого) - 5; розмір місячних платежів - щомісяця рівними частинами; перехід права власності - виплата повної вартості обладнання.

Також п. 6.2. Правил визначено, що строк, протягом якого Клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання Клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом LeaseIT строку.

Відповідач зобов'язався сплачувати платежі у загальній сумі 7968,00 грн. в такому порядку: перший платіж у розмірі 16,67 % від загальної суми платежів; 5 платежів рівними частинами щомісячно до 20-го числа кожного місяця. Тобто, відповідач мав сплатити 6 платежів по 1328,00 грн. Таким чином, на підставі вищевказаних норм, а також п.п. 3.1, 5,4.2, Договору, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання щодо сплати орендних платежів.

Позивач у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання щодо надання обладнання відповідачу згідно Договору у відповідні строки та належної комплектації, але відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань за Договором, внаслідок чого йому нараховувалась плата за прострочення платежу передбачена п. 14.2 Правил та п. 5.4.2 Договору, тому за ним рахується заборгованість, підтверджена розрахунком. Структура грошових нарахувань та надходжень №2016102601 від 27.10.2016 року відображає належні до виплати відповідачем суми та порівнює їх з фактично здійсненими останніми платежами відповідачем. Згідно структури відповідач сплатив лише 2658,00 грн., з яких на підставі ст. 534 ЦК України та п. 6.8. правил зараховано: 2658,00 грн. на погашення місячних орендних платежів. В результаті розрахунку заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви не погашена і становить 86837,15 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 9)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши 29.06.2017 року через канцелярію суду заяву про те, що бажає брати участь у справі через свого представника ОСОБА_4, якій надав довіреність від 20.12.2016 року бланк серія НВI №879846.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, надавши 30.06.2017 року через канцелярію суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача.

Відповідач - ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 проти позовних вимог ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» заперечували, до суду надано заяву про застосування строку позовної давності, а також письмові заперечення, в яких вказано, що як вбачається з матеріалів справи 31.07.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій» в особі СПД ФО Ярмак ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 12102301 від 23.10.2012 року, та ОСОБА_1 був укладений договір №120293190 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання Ноутбук HP Pavilion dv6-7251er (C0V61EA), відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 ноутбук з умовами оплати у загальній сумі 7968,00 грн. в такому порядку: перший платіж: 16,67 % від загальної суми платежів та 5 платежів рівними частинами щомісячно до 20-го числа кожного місяця.

01.08.2013 року ОСОБА_1 сплатив за ноутбук перший платіж: 16,67 % від загальної суми платежів, а саме 1328,00 грн. в строк обумовлений договором, а в вересні місяці 2013 року ОСОБА_1 прострочив (порушив умови Договору) та виконав свої зобовязання після 20.09.2013 року, а саме 28.09.2013 року у сумі 1330,00 грн., що підтверджується копією квитанції №5498.23.2 від 28.09.2013 року, вказаний платіж був останнім.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 256, 258, 261, 267, 530, 631 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України та з огляду на викладене відповідач вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в частині місячних платежів, які мав сплатити відповідач до 20.10.2013 року та 20.11.2013 року не підлягають задоволенню в звязку з пропуском позивачем строку позовної давності. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Таким чином, виходячи з того, що строк виконання зобовязання ОСОБА_1 був визначений щомісячними платежами (пять рівних щомісячних платежів після оплати 16,67 % від вартості ноутбуку) сторонами був визначений строк виконання до 20 числа поточного місяця. Не отримавши черговий щомісячний платіж до 20.09.2013 року позивачу вже 23 вересня 2013 року (21-22 вересня 2013 року вихідні дні) було відомо про порушення відповідачем своїх зобовязань і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який закінчився 23 вересня 2016 року.

Позивач звернувся до суду 28.11.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Закон не повязує жодною нормою діючого законодавства України сплив строку позовної давності зі строком дії договору, а повязує з датою, коли особа дізналась або мала дізнатися про порушення свого права та зі спливом строку виконання зобовязання.

Отже, на думку відповідача, ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» має право просити суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2656,50 грн. розмір двох платежів, які мав сплатити ОСОБА_1 до 20.12.2013 року та до 20.01.2013 року по 1338,00 грн. кожний у якості компенсацій вартості наданого обладнання.

І саме в цій частині відповідач та його представник визнав позовні вимоги, в іншій частині відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав порушення строку позовної давності, про що надав письмову заяву про застосування строку позовної давності. У вказаній заяві також відповідачем зазначено, що сума сукупного індексу інфляції у розмірі 4827,86 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 85,41 грн. також не підлягають стягненню з огляду на те, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності в один рік, адже позивачу з 23.09.2013 року було відомо про порушення відповідачем своїх зобовязань і саме з цієї дати почав перебіг строку позовної давності, який закінчився 23.09.2014 року. Однак, позивач звернувся до суду 28.11.2016 року, тобто с пропуском строку спеціальної позовної давності.

Також відповідач заперечує щодо твердження позивача про те, що Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT є невідємною частиною договору про отримання обладнання в системі LeaseIT від 31.07.2013 року №120293190, укладеного між ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» в особі СПД ФО ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності № 12102301 від 23.10.2012, та ОСОБА_1, та заперечує щодо нарахованих відповідно до вказаних Правил та зазначених в Структурі грошових нарахувань та надходжень №2016102601 від 27.10.2016 року, які до речі, не підписана уповноваженою особою позивача (а.с. 28) сум заборгованості у загальному розмірі: 86837,15 грн., з яких: 5310,00 грн. компенсація вартості наданого обладнання; 76613,88 грн. плата за прострочення щомісячних платежів; 4827,86 грн. сума сукупного індексу інфляції; 85,41 грн. 3% річних від простроченої суми.

В своїх письмових запереченнях, посилаючись на ст.207 ЦК України, представник відповідача зазначив, що правочин вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а з огляду на те, що надані ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» Правила (а.с. 13-29) не містять підпису відповідача ОСОБА_1, такі Правила не можна вважати складовою частиною Договору про отримання обладнання №120293190 від 31.07.2013 року. При цьому зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила зрозумілі відповідачу, укладаючи Договір від 31.07.2013 року, а також те, що Правила містили положення про зобовязання відповідача, у разі прострочення оплати платежів, сплатити плату за прострочення платежів в порядку та розмірах, визначених Правилами, а також не надано доказів на підтвердження ознайомлення відповідача із порядком та розмірами плати за прострочення платежів. ОСОБА_1 не було відомо про умови фінансування LeaseIT та про штрафні санкції, які ними передбачені. Хоча в підписаній частині договору зазначено, що відповідач ознайомлений і згодний із умовами фінансування LeaseIT, однак, з огляду на те, що вказані Правила не містять підпису Відповідача тому їх не можна вважати складовою частиною Договору про отримання обладнання №120293190 від 31.07.2013 року, отже відповідач не був ознайомлений з штрафними санкціями у разі прострочення платежів, отже вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за прострочення щомісячних платежів у розмірі 76613,88 грн. є абсолютно безпідставними. Вказані заперечення відповідають правовій позиції та розясненням Верховного Суду України, які викладені в Постанові від 11.03.2015 року по справі №6-16цс15.

Крім цього, на погляд відповідача, подання позовної заяви позивачем через більше ніж через три роки після порушення відповідачем своїх зобовязань та виникнення у позивача права на звернення до суду є нічим іншим, як отриманням прибутку, який більш ніж у 16 разів перевищує розмір збитків позивача.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги, які предявлені до ОСОБА_1, визнала частково, а саме у розмірі 2656,00 грн., в іншій частині просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку про наявність підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2656 грн. , в іншій частині у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 31.07.2013 року Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» в особі СПД ФО Ярмак ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 12102301 від 23.10.2012 року, та ОСОБА_1 уклали Договір № 120293190 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання Ноутбук HP Pavilion dv6-7251er (C0V61EA).

Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування, тому правонаступником його є Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій».

Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт (Відповідач) бере участь в системі LeaseIT, зокрема отримує ІТ-обладнання та інші товари від Постачальників - учасників системи LeaseIT, а також отримує послуги на умовах, визначених обраним Клієнтом Пакетом фінансування, LeaseIT, а оператор LeaseIT зобов'язується на підставі договору забезпечити передачу Клієнту ІТ-обладнання ІТ-обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів, тощо обраним Клієнтом Постачальником та надання Клієнту послуг, за умови виконання Клієнтом вимог, передбачених Пакетом LeaseIT.

У п. 1.2. Договору зазначено, що порядок отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг Клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною цього договору. Правила затверджені та введені в дію наказом Генерального директора ЗАТ "Лізинг ІТ від 01.02.2006 року. Правила офіційно опубліковані на сайті http:www.leaseit.ua/corp/activities/online-programs.htmlі є незмінним з 01.02.2006, застосовуються до всіх договорів про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT. Правила є доступними для всіх Клієнтів на сайті http:www.leaseit.ua/corp/activities/online-programs.html. Пунктом 8.7. Договору Відповідач підтвердив, що з Правилами ознайомлений, зміст Правил йому зрозумілий, і він погоджується їх дотримуватись і виконувати.

На підставі п. 2.2. Договору, а також п. 4.9. Правил, позивач надав відповідачу в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Про передачу обладнання складено акт приймання-передачі майна № 120293190 від 01.08.2013р. Загальна первісна вартість переданого обладнання становить 7968,00 грн.

Згідно п. 2.1. Договору умови, за яким ІТ-обладнання, інші товари та послуги надаються Клієнту, визначаються Пакетом LeaseIT. Відповідачем обрано Пакет LeaseIT Шістка1.

Умовами пакету LeaseIT є: платіж при отриманні обладнання (загальної суми платежів): 16,67 %; вид договору - фінансовий лізинг; кількість місячних лізингових платежів (крім першого) - 5; розмір місячних платежів - щомісяця рівними частинами; перехід права власності - виплата повної вартості обладнання.

Також п. 6.2. Правил визначено, що строк, протягом якого Клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання Клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом LeaseIT строку.

Відповідач зобов'язався сплачувати платежі у загальній сумі 7968,00 грн. в такому порядку: перший платіж у розмірі 16,67 % від загальної суми платежів; 5 платежів рівними частинами щомісячно до 20-го числа кожного місяця. Тобто, відповідач мав сплатити 6 платежів по 1328,00 грн.

Таким чином, встановлено, що 31.07.2013 року між ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» в особі СПД ФО Ярмак ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 12102301 від 23.10.2012 року, та ОСОБА_1 було укладено Договір № 120293190 про отримання обладнання в системі LeaseIT, зобовязання за яким позивачем було виконано в повному обсязі, передано ОСОБА_1 майно, відповідно у якого, на підставі вищевказаних норм, а також п.п. 3.1, 5.4.2 Договору, перед позивачем виникли зобовязання щодо сплати належних платежів.

З матеріалів справи, а саме структури грошових нарахувань та надходжень №2016102601 від 27.10.2016 року, вбачається, що ОСОБА_1 не виконав своїх грошових зобовязань за Договором від 31.07.2013 року, в наслідок чого йому була нарахована плата за прострочення платежу, передбачена п. 14.2 Правил та п. 5.4.2 Договору, тому за ним рахується заборгованість, яка становить 86837,15 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 625 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також надані відповідачем копії квитанцій суд встановив, що ОСОБА_1 порушив виконання зобовязання за договором у вересні 2013 року, сплативши черговий платіж з простроченням строку виконання зобовязання, саме 28.09.2013 року, вказаний платіж був останнім.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобовязання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 06.11.2013 року (№ 6-116цс13), від 19.03.2014 року (№ 6-20цс14) та від 18.06.2014 року (№ 6-61цс14).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

З огляду на те, що представник відповідача звернувся до суду із відповідною письмовою заявою про застосування строків позовної давності, отже суд застосовує положення ч. 4 ст. 267 ЦК України.

З огляду на те, що відповідно до умов Договору №120293190 від 31.07.2013 року строк виконання зобовязання ОСОБА_1 був визначений щомісячними платежами (пять рівних щомісячних платежів після оплати 16,67 % від вартості ноутбуку) сторонами був визначений строк виконання до 20 числа поточного місяця. Не отримавши черговий щомісячний платіж до 20.09.2013 року позивачу вже 23 вересня 2013 року (21-22 вересня 2013 року вихідні дні) було відомо про порушення відповідачем своїх зобовязань і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який закінчився 23 вересня 2016 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 28.11.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Закон не повязує жодною нормою діючого законодавства України сплив строку позовної давності зі строком дії договору, а повязує з датою, коли особа дізналась або мала дізнатися про порушення свого права та зі спливом строку виконання зобовязання. Отже, ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2656,50 грн. розмір двох платежів, які мав сплатити відповідач - ОСОБА_1 до 20.12.2013 року та до 20.01.2013 року по 1338,00 грн. кожний у якості компенсацій вартості наданого обладнання.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» в частині стягнення з відповідача сукупного індексу інфляції у розмірі 4827,86 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 85,41 грн. з огляду на те, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності в один рік, адже позивачу з 23.09.2013 року було відомо про порушення відповідачем своїх зобовязань і саме з цієї дати почав перебіг строку позовної давності, який закінчився 23.09.2014 року. Однак, позивач звернувся до суду 28.11.2016 року, тобто с пропуском строку спеціальної позовної давності.

В той же час, судом встановлено, що порядок отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг Клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT (надалі Правила), які є невідємною частиною Договору №120293190 від 31.07.2013 року.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Надані ОСОБА_2 «Лізинг інформаційних технологій» Правила не містять підпису відповідача ОСОБА_1. При цьому, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила розуміли відповідачу, укладаючи Договір №120293190 від 31.07.2013 року, а також те, що Правила містили положення про зобовязання відповідача, у разі прострочення оплати платежів, сплатити плату за прострочення платежів в порядку та розмірах, визначених Правилами, а також не надано доказів на підтвердження ознайомлення відповідача із порядком та розмірами плати за прострочення платежів. ОСОБА_1 не було відомо про умови фінансування LeaseIT та про штрафні санкції, які ними передбачені. Хоча в підписаній частині договору зазначено, що відповідач ознайомлений і згодний із умовами фінансування LeaseIT, однак, з огляду на те, що вказані Правила не містять підпису Відповідача тому їх не можна вважати складовою частиною Договору про отримання обладнання №120293190 від 31.07.2013 року, отже відповідач не був ознайомлений з штрафними санкціями у разі прострочення платежів, отже вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за прострочення щомісячних платежів у розмірі 76613,88 грн. є абсолютно безпідставними. Таким чином, дані Правила не можна вважати складовою частиною Договору про отримання обладнання №120293190 від 31.07.2013 року.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 11.03.2015 року (справа № 6-16цс15).

Отже, зважаючи на те, що відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності, а також враховуючи той факт, що Правила отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT не можна вважати складовою Договору №120293190 від 31.07.2013 року, тобто відповідач не був ознайомлений з штрафними санкціями у разі прострочення платежів, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 2656,00 грн., що складає два платежі (по 1328,00 грн., які відповідач мав сплатити до 20.12.2013 року та до 20.01.2014 року), в іншій частині у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України , присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.Отже, з відповідача підлягає стягненню судовий збір 42,15 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15,261, 267, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 631, 806, 807, 1050 ЦК України, Законом України "Про фінансовий лізинг", суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М. Гаврилюк