Рішення № 67483820, 20.06.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4768/17-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

20 червня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Мудрак О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ» про спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ» про спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди, просив:

1. Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, опубліковану на веб-сайті «Український незалежний портал» в статті «Таємниці багатія ОСОБА_1 із Ржищева» від 9 листопада 2016 року»;

2. Зобов'язати ТОВ «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ» у строк, що не перевищує 1 місяця від дати набрання законної сили рішення у даній справі, опублікувати на веб-сайті «Український незалежний портал» письмове спростування недостовірної інформації, викладеної у статті «Таємниці багатія ОСОБА_1 із Ржищева» ;

3. Стягнути з ТОВ «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за поширення стосовно нього недостовірної інформації, якою було принижено його честь, гідність та ділову репутацію у розмірі 50 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що стаття «Таємниці багатія ОСОБА_1 із Ржищева» від 09 листопада 2016 року, що була розміщена на веб-сайті «Український незалежний портал», присвячена діяльності позивача, проте містить ряд оціночних суджень та фактичних тверджень стосовно позивача та його діяльності, що не відповідають дійсності, є недостовірними та завдають шкоди його діловій репутації. Як вказує позивач, автор вказаної статті намагається переконати читачів, що ОСОБА_1 є нечесною, підлою людиною, «бандитом», використовує якісь незрозумілі тіньові схеми, ухиляється від сплати податків та нечесним шляхом прийшов до перемоги на виборах 2015 року до Київської обласної ради.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання представника не направив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений у спосіб передбачений ст. 76, 77 ЦПК України, причину неявки суду не повідомив.

Судом за згодою представника позивача проведено заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Зі слів позивача вбачається, що 09 листопада 2016 року на веб-сайті «Український незалежний портал» було опубліковано статтю під назвою «Таємниці багатія ОСОБА_1 із Ржищева». На підтвердження вказаного позивачем надано роздруківку інтернет -сторінки "Український наезалежний портал" за 24 січня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач визначає такі недостовірні фактичні твердження у вказаній статті:

1. «Але, якщо говорити правду, про яку мало хто знає, то кожні три місяці відбувається перереєстрація підприємства, а точніше поділ, за якого одна юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб. Назви товариств «Кемпленд», «Електріум ЛТД» це подрібнені підприємства ТОВ «Завод Радіатор 2006». Мета - зменшення податкових платежів».

2. «З метою оптимізації своїх витрат і збільшення прибутку ОСОБА_1 і працівники заводу заробляють гроші в тій чи іншій мірі нелегально. Відповідно, їхня діяльність повністю або частково ніде не враховується і не впливає ні на наповнення бюджету та інших державних фондів, ні на макроекономічні показники країни, як би залишаючись «в тіні» всього цього. Сірий бізнес процвітає! Підприємство декларує менший, ніж насправді, оборот, має в штаті як офіційно оформлених, так і нелегальних працівників, які виплачують мінімальну зарплату офіційно, а решту «в конвертах» і т п. Працівнику начебто і все одно, але кримінал власника ОСОБА_1 в тому, що знижуються доходи бюджету».

3. «З метою оптимізації своїх витрат і збільшення прибутку ОСОБА_1 і працівники заводу заробляють гроші в тій чи іншій мірі нелегально. Відповідно, їхня діяльність повністю або частково ніде не враховується і не впливає ні на наповнення бюджету та інших державних фондів, ні на макроекономічні показники країни, як би залишаючись «в тіні» всього цього. Сірий бізнес процвітає! Підприємство декларує менший, ніж насправді, оборот, має в штаті як офіційно оформлених, так і нелегальних працівників, які виплачують мінімальну зарплату офіційно, а решту «в конвертах» і т п. Працівнику начебто і все одно, але кримінал власника ОСОБА_1 в тому, що знижуються доходи бюджету».

4. «Борець за справедливість» рвав сорочку на грудях перед людьми, яких спеціально звезли для захисту діючої «влади». Вирішивши в черговий раз «попіаритися», ОСОБА_1 обрав популістський стиль політичної поведінки. «Веселий і кмітливий» популіст-депутат, добре розуміючи відношення народу до влади, вирішив «позагравати з масами». І почав свій виступ з гасел-запитань «Ми не довіряємо Президенту, Прем'єр-міністру, Кабінету Міністрів?»-«Ні!» - кричали із залу. «Правильно! Ми довіряємо міській владі! Бо міська влада з народом!».

5. «На одній із сесій Ржищівської міської ради в бік депутата Київської обласної ради ОСОБА_1, було висунуто звинувачення про те, що він ховає статки сумнівного походження в так званих офшорних зонах. Бізнесмен ОСОБА_1 знаючи, що ухиляння від податків та виведення капіталу за кордон притаманне і президентам, і прем'єрам, вирішив скористатися послугами «податкового раю». В той час, коли бюджет країни продірявлений наскрізь, такі «ділки», як ОСОБА_1, переводячи гроші в країни зі сприятливим податковим кліматом, платять мінімальні податки у себе вдома. А коли, ти ще й очолюєш юридичну фірму, то допомагаєш цупити в України гроші не тільки собі».

6. «Так було і в 2015 році в місті Ржищеві, яке неспроста було обрано для політичної платформи ще до того часу нікому невідомому, із місцевої громади, паном ОСОБА_1, а відомому серед народних депутатів 6 скликання, для яких він виступав помічником- консультантом, таким собі посіпакою добре відомого серед регіоналів ОСОБА_4, ректора Національної академії Державної податкової служби України. А з'явився ОСОБА_1 в Ржищеві через 10 років з моменту першої своєї появи, представившись власником заводу «Радіатор». Дарма, що самого заводу в місті вже давно не було, а на території більше ніж 10 гектарів розміщувалося ТОВ «Завод Радіатор 2006».

7. «Всім клієнтам телефонували, запитували про стан здоров'я, оцінювали якість послуг наданих в салоні, ну і напряму наголошували за кого потрібно голосувати на виборах. Далі була клумба європейського стилю з обов'язковим камінчиком з позолоченим надписом «Зроблено за фінансової допомоги ОСОБА_1».

8. «Популярність ОСОБА_1 ставала шаленою, на кандидата працював міський голова (це вже пізніше вже депутат ОСОБА_1 скаже, що їх дороги розійшлися), виконком, навчальні заклади міста з потенційним батьківським електоратом, ветеранські та громадські організації, міські установи. А ще на ОСОБА_1 стала працювати президентська партія Блок Петра Порошенка «Солідарність».

9. «Висновок - ОСОБА_1 зробили переможцем на регіональних виборах, для цього потрібен був час, ну, і звісно, гроші!».

Щодо недостовірних оціночних суджень, позивач виокремлює наступні:

1. «Заробляючи мільйони в типовій сфері, ховаючи прибутки, можна давати в місто тисячі і виступати таким собі меценатом-благодійником».

2. «Вже так склалося, що на недоліки або прорахунки в роботі в. о. міського голови Чорненької і своїх, ОСОБА_1 реагує специфічно - просто оголошує винними інших, знаходить причину невдач в недосконалості противників. Таке відчуття, що ситий і цинічний «слуга народу» не відчуває жодного докору совісті Він втратив почуття самозбереження як власного, так і Громади».

3. «За благими намірами насправді стоїть елементарне заробляння. Будівництво підприємства зі збору, сортування та переробки твердих побутових відходів відбудеться за кошти обласного та міського бюджету і не КП «ККП м. Ржищева» буде заробляти для міста кошти, як про це брешуть сьогодні. Тендер на послугу з переробки сміття виграє «свій» учасник, що дозволить легально заробляти ОСОБА_1 мільйони гривень, ні не для міста , а для себе!».

4. «Таємниці багатія ОСОБА_1, який ховає гроші в офшорах».

5. «Активне спілкування по вулицях та ще й з чинним мером, який вихваляв ОСОБА_1 на кожному масовому заході чи при зустрічі з колективами, представляючи повсякчас благодійником та меценатом, теж давало високий рейтинг. Кожне професійне свято відзначалося з обличчям ОСОБА_1, навіть якщо його не було - то були надписи логотипи, щоб люди не забули свого годувальника. «Дарував» пересічним громадянам ОСОБА_1 непотріб, в основному продукцію, що виробляли його підприємства та не мали попиту в продажах, припадаючи пилом на складах фірми».

6. «Закономірно, що в Ржищеві реєструється благодійна організація «Благодійний фонд ОСОБА_1». Але людям при зверненні про виділення коштів на лікування «чемно» відмовляли, мовляв, я веду масові соціальні проекти (вклав мало, але багато людей дізналося), а онкохворому потрібно декілька тисяч і це не рентабельно, а головне ніхто ж не дізнається. Часто матеріальну підтримку в такому випадку надавали мешканці, збираючи гроші, але кандидат не зважав. Його проекти значніші».

7. «А потім підключається ще одна технологія «я такий самий, як і ти», «ми з тобою одної крові» (ну і що з того, що кандидат має величезний майновий комплекс на березі Козинки, квартири в Києві, роз'їжджає на Рендж Ровері і це не єдине авто, систематично відпочиває на заморських курортах)».

Разом з тим позивач вважає особистими образами наступні тези статті:

1. «Популіст, цинік чи просто телепень»

2. «Брудний бізнес ОСОБА_1, який хоче заробити на смітті!»

3. «І ось цей нечесний бізнесмен звинувачує когось в злодійстві? Ганьба казнокраду та популісту»

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до п. 15 вищевказаної Постанови до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Слід зазначити, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Оцінюючи поширену відповідачем інформацію на її відповідність фактичним даним чи оціночним судженням, слід зважити на те, що частина з неї містить фактичні обставини, однак які за своїм змістом не відноситься до негативної інформації, інша частина є оціночним судженням оскільки викладена у формі сатири. Слід зазначити, що весь текст публікації містить гіперболи, алегорії, та інші мовно-стилистичні засоби, що в свою чергу відповідно впливає на сприйняття вказаної інформації як критичної оцінки певних подій про які йде мова та участь у яких брав позивач -депутат Київоблради.

Крім того, інформація, яку просить визнати позивач недостовірною та спростувати міститься в певних абзацах статті «Таємниці багатія ОСОБА_1 із Ржищева», що не може бути підставою для визнання недостовірною та спростування всього тексту статті.

З огляду на встановлене слід зазначити про відсутність переконливих доводів та підстав для спростування викладеної відповідачем інформації, враховуючи і ту обставину, що позивачем не було доведено завдання буд-яких негативних наслідків поширенням вказаної інформації, а відтак у задоволенні позову в частині визнання недостовірності інформації слід відмовити.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно положень п.5 вищевказаної Постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки обставин, з якими закон пов`язує підстави для стягнення моральної шкоди судом, не встановлено, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15,16, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основноположних свобод, ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» та ст. 10, 15, 57, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ» про спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди,- залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Л.І. Цокол