Ухвала суду № 67483221, 19.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 червня 2017 року м. Київ К/800/6536/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі №813/2651/16 (876/9568/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

ТОВ «Адамас» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 11 березня 2016 року №0000262201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63788,00 грн., у тому числі 51030,00 грн. за основним платежем та 12758,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 19 травня 2016 року №0001542200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31868,75 грн., у тому числі 25495,00 грн. за основним платежем та 6373,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для здійснення розглядуваних донарахувань став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 16 лютого 2016 року №19/13-01-22-01/32484670, щодо порушення позивачем пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного формування даних податкового обліку при придбанні робіт та товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівець і К», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімнет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджіпауерсистемс», Приватного підприємства «Лідер Сервіс Груп» з огляду на непідтвердження реального характеру проведених операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди врахували долучені позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: акти приймання виконаних робіт; видаткову накладну; податкові накладні; банківські виписки.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Адамас» як платника податків або можливої фіктивності його постачальників.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

При цьому судові інстанції відхилили посилання органу державної фіскальної служби на результати контрольних заходів щодо ТОВ «Олівець і К», ТОВ «Вімнет», ТОВ «Енерджіпауерсистемс», ПП «Лідер Сервіс Груп» як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та правовим висновкам Верховного Суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі №813/2651/16 (876/9568/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак