Ухвала суду № 67483112, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року К/800/11096/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2014та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015у справі№ 804/9687/14за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ»доДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой - Дніпропетровськ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0001212203, №0001222203 від 03.03.2014, податкову вимогу №2590-25 від 17.06.2014 про розповсюдження з 17.06.2014 права податкової застави на майно ПІІ «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой - Дніпропетровськ», рішення №169/04-61-25 від 23.06.2014 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 25.10.2016 №1066 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2016 справа № 804/9687/14 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт №261/04-61-22-3/30614514 від 27.01.2014.

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно сформовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2013 року у розмірі 1 189 757 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання за грудень 2013 року на суму 18 126 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001212203 від 03.03.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 189 757 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0001222203 від 03.03.2014, яким позивачу зменшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18 126 грн. за основним платежем та на суму 9 063 грн. за штрафними санкціями;

- 17.06.2014 податковим органом на адресу позивача була направлена податкова вимога №2590-25 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 10 188,72 грн. (з яких: 1 125,72 грн. - основний платіж та 9 063 грн. - штрафні санкції);

- 23.06.2014 заступником начальника ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська прийнято рішення №169/04-61-25 про опис майна позивача у податкову заставу.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивач у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року помилково не врахував висновки акту камеральної перевірки №757/04-61-22-3/30619514 від 29.10.2013, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005172203 від 26.11.2013, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 1 207 883 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта камеральної перевірки №757/04-61-22-3/30619514 від 29.10.2013 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005172203 від 26.11.2013, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, податкове повідомлення-рішення №0005172203 від 26.11.2013 скасовано.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у випадках, коли платник податків звертається до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу, яким йому визначено суму грошового зобов'язання, таке грошове зобов'язання є неузгодженим до набрання законної сили відповідним рішенням, прийнятим судом за результатами розгляду справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не була врахована позивачем до моменту її узгодження при визначенні розміру від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп.89.1.1, пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно облікової картки позивача податковий борг виник у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення №00012222203 від 03.03.2014.

Як встановлено судом першої інстанції, вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, про що відповідача повідомлено листом від 18.03.2014, який отриманий контролюючим органом 18.03.2014.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що суми грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №00012222203 від 03.03.2014 на момент направлення податкової вимоги були неузгодженими та не набули статусу податкового боргу, з наявністю якого Податковий кодекс України пов'язує можливість направлення податкової вимоги та виникнення права податкової застави, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене платником в адміністративному порядку.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної інстанції, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0001212203, №0001222203 від 03.03.2014, податкової вимоги №2590-25 від 17.06.2014, рішення №169/04-61-25 від 23.06.2014 про опис майна у податкову заставу.

Доводи касаційної скарги усього вищевикладеного не спростовують.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіІ.О. Бухтіярова О.А. Веденяпін