Ухвала суду № 67483022, 29.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2017 р. м. Київ К/800/48708/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівВеденяпіна О.А. Олендера І.Я.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року

у справі №807/903/15

за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області

до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - відповідач) про звернення стягнення податкового боргу Дубівського ВУЖКГ в сумі 140769,68 грн. на кошти Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 17 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, задовольнив адміністративний позов. Стягнув з Дубівського ВУЖКГ податковий борг у сумі 140769,68 грн. за рахунок коштів Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Тячівською районною державною адміністрацією Закарпатської області 4 лютого 1998 року зареєстровано Дубівське ВУЖКГ як юридичну особу. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Дубівське ВУЖКГ знаходиться на податковому обліку у позивача з 16 лютого 1998 року на загальній системі оподаткування.

Засновником Дубівського ВУЖКГ є відповідач.

Згідно з даними особового рахунку за Дубівським ВУЖКГ обліковується непогашена заборгованість в сумі 140769,68 грн., а саме: з податку на прибуток підприємств в сумі 3189,83 грн.; з податку на додану вартість в сумі 135124,10 грн.; із земельного податку в сумі 1950,07 грн. та з податку з власників транспортних засобів в сумі 505,68 грн.

Наявність у Дубівського ВУЖКГ податкового боргу в сумі 140769,68 грн. стало підставою для подання позивачем до суду позову про звернення стягнення цього податкового боргу на кошти відповідача - органу місцевого самоврядування. Правовою підставою для звернення з таким позовом податковий орган зазначає положення пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, фактично - неотримання від відповідача, в управлінні якого перебуває боржник - Дубівське ВУЖКГ, станом на 22 травня 2015 року відповіді на подання позивача, викладене у листі від 20 січня 2011 року №589/24-00, щодо прийняття відповідачем рішення у відповідності до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України. Позивач вказує, що з цим поданням він звернувся до органу місцевого самоврядування через відсутність у боржника - комунального підприємства власного майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

У підтвердження відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, податковий орган посилається на те, що ним подавались до суду позови про стягнення податкового боргу з боржника, які були задоволені. Постановами відділу Державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції від 20 червня 2011 року виконавчі документи про стягнення з боржника коштів повернуті стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. Окрім того, відповідно до довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно власником майна Дубівського ВУЖКГ є Дубівська селищна рада. Дубівська ВУЖГ є балансоутримувачем основних засобів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи адміністративний позов шляхом стягнення з Дубівського ВУЖКГ податкового боргу в сумі 140769,68 грн. за рахунок коштів Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що у боржника - Дубівського ВУЖКГ відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, про що свідчать встановлені цим судом такі обставини.

Позивачем вживалися заходи щодо погашення податкового боргу Дубівського ВУЖКГ шляхом звернення до суду про його стягнення. Постановами Закарпатського окружного адміністративного суду були задоволені позовні вимоги позивача до Дубівського ВУЖКГ про стягнення податкового боргу, а саме: від 31 березня 2011 року у справі №2а-0770/657/11, від 01 жовтня 2012 року у справі №2а-0770/1640/12, від 19 квітня 2013 року у справі №807/1153/13-а, від 25 грудня 2013 року у справі №807/4280/13-а, від 03 жовтня 2014 року у справі №807/2460/14, від 24 лютого 2014 року у справі №807/408/14, від 16 січня 2014 року у справі №807/4453/14, від 07 травня 2014 року у справі №807/838/14. Проте постановами відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції від 20 червня 2011 року повернуто виконавчі документи стягувачеві через відсутність майна, на яке можна звернути стягнення. Про відсутність у Дубівського ВУЖКГ нерухомого майна також свідчить інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Колегія суду касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими оскаржувані судові рішення, оскільки судами попередніх інстанцій не повно і не всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідач не заперечує наявність у Дубівського ВУЖКГ податкового боргу в сумі 140769,68 грн., який обліковується в особовому рахунку та вимоги про звернення стягнення на який є предметом позову, однак вважає, що у позивача не виникло передбаченого у пункті 96.3 статті 96 Податкового кодексу України права на звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідача, в управлінні якого перебуває зазначене комунальне підприємство або його майно, оскільки позивачем не дотримано процедури погашення податкового боргу, передбаченої статтями 87 (джерела сплати податкового боргу), 89 (виникнення права податкової застави), 95 (продаж майна, що перебуває у податковій заставі) Податкового кодексу України.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, зокрема згідно з пунктом 87.2 статті 87 цього кодексу джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Згідно з частиною третьою статті 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Таким чином, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків - комунального підприємства, яке перебуває в комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статтею 96 Податкового кодексу України передбачено порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (підпункт 96.1.1 пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України);

затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу підпункт 96.1.2 пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (підпункт 96.1.3 пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України);

прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (підпункт 96.1.4 пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України).

З положень пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України випливає, що самостійними підставами для звернення контролюючого органу з поданням до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно платника податків - комунального підприємства, з поданням щодо прийняття відповідного рішення, є:

або отримання від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства суми, яка не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів;

або відсутність у боржника - комунального підприємства власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а саме: майна, яке перебуває у комунальній власності і закріплене за комунальним підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно з пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Отже, у контролюючого органу виникає право на звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу комунального підприємства на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, у разі неотримання від органу місцевого самоврядування відповіді на звернення контролюючого органу із поданням протягом 30 календарних днів з дня направлення останнього.

Враховуючи наведене, при вирішенні справи підлягає дослідженню наявність у позивача підстав для подання до суду позову про звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідача - органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно. При цьому, вирішуючи питання, чи виникло у позивача право на подання до суду позову про звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідача - органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно, слід дослідити обставини щодо звернення податковим органом з відповідним поданням до органу місцевого самоврядування та щодо отримання/не отримання відповіді на зазначене звернення у вказаний вище строк. Також слід з'ясувати, чи були у позивача підстави для звернення із зазначеним поданням чи підстави для передачі у податкову заставу майна комунального підприємства та його продажу.

З цією метою слід дослідити обставини щодо наявності/відсутності у боржника на час звернення контролюючим органом з відповідним поданням власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а саме: майна, яке перебуває у комунальній власності і закріплене за комунальним підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Судами ці обставини залишились не з'ясованими.

У позовній заяві позивач зазначає, що підставою для подання до суду позову про звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідача - органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно, є подання, зазначене у листі від 20 січня 2011 року №589/24-00. Натомість, в матеріалах справи наявний лист позивача від 20 січня 2015 року №250/25-00 з вимогою щодо прийняття відповідачем одного з рішень, передбачених у пункті 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, в якому також є посилання на інші листи позивача з такими вимогами. Суди мають дослідити зміст цього листа та встановити, який саме лист визначено позивачем як підстава для звернення до суду з даним позовом у порядку, передбаченому пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України.

Як вбачається з даних особового рахунку (а.с. 9-11) податковий борг в сумі 140769,68 грн., вимоги про звернення стягнення на який є предметом позову, обліковується за такі періоди: з податку на прибуток підприємств в сумі 3189,83 грн.: серпень - грудень 2012, січень - грудень 2013 року, січень - квітень 2014 року, серпень, жовтень, грудень 2014 року, лютий, березень 2015 року; з податку на додану вартість в сумі 135124,10 грн.: лютий - грудень 2013 року, січень - грудень 2014 року; із земельного податку в сумі 1950,07 грн.: лютий - грудень 2013 року, січень - грудень 2014 року, січень 2015 року; з податку з власників транспортних засобів в сумі 505,68 грн.: січень - грудень 2013 року, січень - квітень 2014 року.

Проте обставини щодо періоду виникнення вказаного податкового боргу судами залишились не з'ясованими. Постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві від 20 червня 2011 року (а.с. 14-17), на які посилаються суди у підтвердження обставини щодо відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, винесені до виникнення податкового боргу в сумі 140769,68 грн., вимоги про звернення стягнення на який є предметом позову. Таким чином, судам слід з'ясувати, чи можуть зазначені постанови достовірно підтверджувати обставини щодо відсутності у боржника - комунального підприємства власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, станом на час звернення позивача до відповідача з поданням, що стосується оспорюваного податкового боргу, та на час звернення до суду з даним позовом.

Суди вказали, що позивач вживав заходи для погашення податкового боргу Дубівського ВУЖКГ шляхом звернення до суду про його стягнення. Постановами Закарпатського окружного адміністративного суду були задоволені позовні вимоги позивача до Дубівського ВУЖКГ про стягнення податкового боргу, а саме: від 31 березня 2011 року у справі №2а-0770/657/11, від 01 жовтня 2012 року у справі №2а-0770/1640/12, від 19 квітня 2013 року у справі №807/1153/13-а, від 25 грудня 2013 року у справі №807/4280/13-а, від 03 жовтня 2014 року у справі №807/2460/14, від 24 лютого 2014 року у справі №807/408/14, від 16 січня 2014 року у справі №807/4453/14, від 07 травня 2014 року у справі №807/838/14. Разом з тим суди не з'ясували, стягнення якого саме податкового боргу було предметом позову у вказаних вище справах і чи є це той самий податковий борг, звернення стягнення на який є предметом позову у справі №807/903/15.

Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформована 19 грудня 2013 року (а.с. 17), на яку посилаються суди, підтверджує відсутність у боржника - комунального підприємства станом на 19 грудня 2013 року на праві власності нерухомого майна, проте не є доказом відсутності у цього боржника станом на час звернення позивача до відповідача з поданням, що стосується оспорюваного податкового боргу, та на час звернення до суду з даним позовом власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а саме: майна, яке перебуває у комунальній власності і закріплене за комунальним підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, виключає можливість для висновку про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області задовольнити частково.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасувати, а справу №807/903/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Веденяпін О.А. Олендер І.Я.