Ухвала суду № 67482717, 12.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року м. Київ К/800/43854/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Борисенко І.В. Олендер І.Я.,за участю секретаря судового засідання:Калініна О.С.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна компанія «Укрхімпром»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 01.08.2013 р.

у справі № 826/380/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна компанія «Укрхімпром»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічна компанія «Укрхімпром» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

На підставі повідомлення №252/10/22-80 від 06.11.2012 р. та наказу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №2323 від 05.11.2012 р. відповідачем у період з 06.11.2012 р. по 09.11.2012 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача (код ЄДРПОУ 32163042) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Ространснафтопродукт» код за ЄДРПОУ 35234346 за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 12.11.2012 р. №920/3-22-80-32163042.

Не погоджуючись із такими діями податкового органу позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними дій податкової інспекції, що полягають в проведенні перевірки, за наслідками якої було складено акт від 12.11.2012 р. №920/3-22-80-32163042 та визнання протиправними дій відповідача щодо зазначення в акті від 12.11.2012 р. 920/3-22-80-32163042 висновків про порушення ним пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969, у результаті чого встановлено завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2011 року, суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити документальні - планові або позапланові; виїзні або невиїзні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Кодексу).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2.ст.79 Кодексу).

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна (невиїзна) перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення. В свою чергу, можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підставою для призначення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було ненадання останнім пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити органу державної податкової служби з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження з питань повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість з ТОВ «Ространснафтопродукт» за червень 2011 року.

У відповідності до приписів пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем видано наказ №2323 від 05.11.2012 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Ространснафтопродукт» код за ЄДРПОУ 35234346 за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. та повідомлення №252/10/22-80 від 06.11.2012 р., які надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій цілком аргументовано визначились із тим, що податковим органом були вчинені всі необхідні дії, визначені діючим податковим законодавством України, які передують (є обов'язковими) початку проведення відповідної перевірки.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій щодо зазначення в акті від 12.11.2012 р. 920/3-22-80-32163042 висновків про порушення вимог податкового законодавства, варто також погодитись із доводами судів попередніх інстанцій щодо їх безпідставності.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Отже, оформлення результатів перевірки актом з викладенням фактів порушення платником податків положень податкового законодавства, встановлених під час здійснення такої перевірки, відноситься до повноважень контролюючого органу.

Тобто, дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Відтак, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки, включення до акту перевірки певних висновків) має бути об'єктом оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та підстав для складання акту перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Аналізуючи зміст статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

У свою чергу, висновки викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і у разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із доводами судів попередніх інстанцій стосовно того, що спірний акт та зазначені в ньому висновки, не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна компанія «Укрхімпром» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 01.08.2013 р. у справі № 826/380/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.