Постанова № 67482087, 29.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4849/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Іщук Л. П., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в справі за позовом комунального підприємства «Червоноградводоканал» до Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву комунального підприємства «Червоноградводоканал» до Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо неправомірного нарахування комунальному підприємству «Червоноградводоканал» штрафної санкції протиправними; скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02 червня 2016 року про нарахування штрафу у розмірі 69000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з ПДВ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо неправомірного нарахування КП «Червоноградводоканал» штрафної санкції протиправними. Скасовано податкове повідомлення-рішення Червоноградської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області № НОМЕР_1 від 02 червня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Червоноградською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримала та просить таку задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 20 травня 2016 року проведено камеральну перевірку КП «Червоноградводоканал» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість за період з 30 грудня 2015 року по 29 квітня 2016 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2016 року № 309/13-13-12-00-27/00185347.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 69000,00 грн. за несвоєчасну сплату КП «Червоноградводоканал» узгодженої суми податкового зобовязання.

Не погоджуючись із рішенням Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, позивачем оскаржено таке в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Львівській області. Однак, скарга залишена без задоволення за рішенням №3218/10/13-01-10-01-05 від 02 липня 2016 року.

Згодом, не погоджуючись із рішенням, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги, підприємство подало скаргу до Державної фіскальної служби України, рішенням ДФС України про результати розгляду вторинної скарги від 29.08.2016 року № 18563/6/99-99-11-03-01-25 було залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення і рішення ГУ ДФС у Львівській області, а повторну скаргу позивача - без задоволення.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що погашення заборгованості позивача по податку на додану вартість відбулося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» із застосуванням механізму, визначеного Законом України від 26.06.2005 року №2711-IV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та в порядку, передбаченому постановою КМ України №375. Отже, вищевказаними платіжними дорученнями було погашено заборгованість з різниці в тарифах в рахунок погашення ПДВ, а не податковий борг.

Також судом першої інстанції в оскаржуваній постанові зроблено висновок про те, що комунальне підприємство «Червоноградводоканал» відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу і на нього поширюються вимоги Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 26.06.2005р. № 2711 (далі - Закон № 2711).

Разом з тим, згідно з положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» підприємства паливно-енергетичного комплексу - гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, карєри, розрізні збагачувальні фабрики), газодобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості мали ліцензію хоча б з одного виду діяльності: виробництва електричної енергії, передач електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, постачання електричної енергії за регульованим тарифом, оптового постачання електричної енергії, транспортування природного газу магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами, постачання природного газу за регульованим тарифом.

Позивач, комунальне підприємства «Червоноградводоканал» не є гірничим підприємством, не є газодобувним підприємством, його діяльність не пов'язана і виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії, постачанням та транспортуванням природного газу та нафтопродуктів.

Також встановлено, що перевіркою, проведеною органом податкової служби було виявлено порушення ст.57 Податкового кодексу України, тобто те, що КП «Червоноградводоканал» сплатило суму податкового зобовязання із затримкою більшою 30 календарних днів сумі 345000,00 грн. по податкових деклараціях: від 18.12.2015 року №9256186358, граничний термін сплати 30.12.2015 року, сплачено борг 29.03.2016 року в сумі 275000 грн. та 29.04.2016 року в сумі 53083,00 грн.; - від 20.01.2016 року №9273795974, граничний термін сплати 30.01.2016 року, сплачено борг 29.04.2016 року в сумі 16917,00 грн.

Взаєморозрахунки позивача з державним бюджетом, по сплаті податкового боргу по податку на додану вартість згідно вищевказаних декларацій здійснювалися згідно із договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 4.06.2015 року «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню», з огляду на цю обставину, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення не повинно було прийматись та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з врахуванням викладених нижче мотивів.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Керуючись вимогами п.131.2 ст.131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Відповідно до п. 203.2 ст.203 Податкового Кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 7 р. ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765, операції в інтегрованій картці платника здійснюються в хронологічному порядку.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства та співставляючи їх із дослідженими судом належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування штрафних санкцій податковим органом до позивача за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобовязань щодо сплати ПДВ, а відтак, і про підставність та обгрунтованість прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що саме Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Застосування законів та інших нормативно правових актів в сфері податкових правовідносин здійснюється лише в тій частині, що не суперечить Податковому кодексу України. Податковим кодексом України не передбачено спеціальної підстави звільнення від сплати штрафних санкцій платників податків, які отримують компенсаційні кошти в якості субвенції з державного бюджету за надання послуг пільговій категорії користувачів на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 4.06.2015 року «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, у разі їх несвоєчасного перерахування.

Відтак, суд вважає необґрунтованими покликання позивача на те, що невчасна компенсація з державного бюджету оплати за пільгове водопостачання і водовідведення є підставою для звільнення позивача від нараховування штрафних фінансових санкцій за невиконання ним своїх зобовязань як платника податків перед державним бюджетом. Такі покликання суд вважає необґрунтованими, та такими що не узгоджуються із чинними нормами податкового законодавства.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необєктивно і всебічно не зясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в справі № 813/3023/16 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Червоноградводоканал» до Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст судового рішення виготовлено 30 червня 2017 року.