Ухвала суду № 67481487, 30.06.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

30 червня 2017 р. № 820/2691/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 15539818 від 03.09.2014, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо державної реєстрації права власності на квартиру номер 7 (сім), що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок номер 9-В (дев'ять- В), житловою площею 16,8 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м., за ОСОБА_3, шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації та поновити запис про державну реєстрацію права власності на однокімнатну квартиру номер 7 (сім), що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок номер 9-В (дев'ять- В), житловою площею 16,8 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м. за ОСОБА_1.

Вирішуючи питання, викладені у ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.10.2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири №7, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок номер 9-В, житловою площею 16,8 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Відповідно до умов вищевказаного договору ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар квартиру № 7, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок номер 9-В, житловою площею 16,8 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м.

В подальшому, Київським районним судом м. Харкова винесено заочне рішення від 13.03.2012 року у цивільній справі №2018/2-4482/11/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Харківського міського округу ОСОБА_6, яким вирішено визнати недійсним договір дарування квартири №7, що знаходиться в будинку 9-В, по вул. Академіка Проскури у м. Харкові, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 06.10.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Крім того судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 02.07.2012 року укладено договір купівлі-продажу квартири №7, що знаходиться в будинку 9-В, по вул. Академіка Проскури у м. Харкові, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність однокімнатну квартиру № 7, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок номер 9-В, житловою площею 16,8 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 03.09.2014 року внесено відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру № 7, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок номер 9-В, житловою площею 16,8 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26328559 від 03.09.2014 року підставою виникнення права власності зазначено: договір дарування, серія та номер: 7142, виданий 06.10.2003 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 15539818 від 03.09.2014 року, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія І-ВЛ №511271 ОСОБА_4 23.02.2015померла.

Апеляційним судом Харківської області у справі №2018/2-4482/11/18 винесено рішення від 29.11.2016 року, яким заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним - відмовлено.

Судом встановлено, що предметом розгляду в даному провадженні є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15539818 від 03.09.2014 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру № 7, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок номер 9-В, житловою площею 16,8 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м., за ОСОБА_3, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених субєктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що є справою адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними субєктами стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) субєкта, а ці субєкти відповідно зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного субєкту. У випадку якщо субєкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого субєкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень", згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із порядком виконанням цивільно-правової угоди між позивачем та третіми особами, в ході якого відбувся перехід права власності на квартиру, з правомірністю якого не погоджується позивач, суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, є фактично спором про право, а отже має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-41а16 від 14.06.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, оскільки вказану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а її розгляд має здійснюватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення.

Розяснити позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.