Постанова № 67481481, 08.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2017 року № 826/4982/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинська районі ГУ ДФС у м.Києві

третя особа ПАТ «Укрсоцбанк»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2016р. №002045136, №0020481306, №0020471306,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві (надалі - ДПІ, відповідач), третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2016р. №002045136, №0020481306, №0020471306.

Позивачем підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем норм Податкового кодексу України є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб. Враховуючи зазначені обставин, податковий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Відповідачем на підставі наказу на перевірку від 03.10.2016р. №649, виданого ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка у відповідності до ст..20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки ДПІ складено акт від 14.11.2016р. №475/26-57-13-06/НОМЕР_1, яким встановлено порушення «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а також пп.1.2, 1.3, п.161 підр.10, розд. ХХ Податкового кодексу України та пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України. А сама ОСОБА_2 не задекларувала дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України та не сплачено податок на суму 44678,20грн.

На підставі встановленого порушення, ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 07.20.2016р. №0020451306 на суму 55847,75грн. (основний платіж - 44678,20грн, штрафні санкції - 11169,55грн.), №0020481306 на суму 4245,68грн. (основний платіж - 3396,54грн., штрафні санкції - 849,14грн.), №0020471306 на суму 170,00грн.

Так, під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем отримано дохід, якій підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у сумі 226435,98грн. Також, встановлено не сплату військового збору з отриманого доходу та не подання декларації про майновий стан.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених вище доводів відповідача та, як наслідок, з правомірністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Між ОСОБА_2. та ПАТ «Укрсоцбанк» 02.04.2007р. укладено договір про надання кредиту №380/312/07-Ж на суму 70000,00 дол.США. Кредитні кошти призначені на придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

10.09.2015р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем до кредитного договору внесено зміни згідно Договору №1 про внесення змін. А саме, заборгованість за кредитним договором змінено з іноземною валюти на валюту зобов'язання у національну валюту України - гривню.

Відповідно до п.2 Договору про внесення змін №1, суму заборгованості 1871,73дол.США із нарахування процентів переведено в національну валюту України - гривню.

Пунктом 2.6 Договору про внесення змін №1 конвертовано заборгованість за договором кредиту (окрім нарахованих штрафних санкцій і пені) з дати проведення конвертації, зазначеної у п.2.2 цього Договору:

заборгованість за кредитом складає 456793,35грн.

заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими на дату укладання цього договору про внесення змін №1, вважаються погашеними.

11.09.2015р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем, внесено зміни до кредитного договору та укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору №380/312/07-Ж.

Згідно п.2 договору про внесення змін №2, сума кредиту складає 398323,71грн, заборгованість по процентам 1,27грн.

Відповідно до п.3.1 договору про внесення змін №2, сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 171280,00грн. здійснюється не пізніше 11.09.2015р. А відповідно до п.3.2 договору про внесення змін №2 зазначено, що у разі належного виконання умов, які викладені в п.3.1 залишкова заборгованість в сумі 227044,98грн. буде вважатися анулюванню (прощеною) у день виконання умов визначених п.3.1 договору про внесення змін №2.

11.09.2015р. позивачем на виконання п.3.1 договору про внесення змін №2 сплачено суму заборгованості 171280,00грн. В зв'язку з чим кредит було закрито, а кредитний догорів припинено.

Як зазначає позивач та не заперечено і не спростовано відповідачем, зазначені зобов'язання були виконані сторонами, заборгованість за кредитним договором №380/312/07-Ж відсутня. Кредит закрито.

Однак, податковим органом на суму прощених процентів, винесено податкове повідомлення-рішення, оскільки на думки відповідача це є доходом позивача з якого необхідно сплатити податок.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

У відповідності до абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).

Разом з тим пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу прощено нараховану раніше частину боргу за нарахованими/простроченими відсотками, а відтак, з урахуванням вимог пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, сума в розмірі 226435,98грн. не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку, внаслідок чого нарахування позивачеві суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 44678,20грн. є неправомірним.

Враховуючи викладене, винесення податкових повідомлень-рішень №0020451306 на суму 55847,75грн. (основний платіж - 44678,20грн., штрафні санкції - 11169,55грн.), №0020471306 на суму 170,00грн. та №0020481306 на суму 4245,68грн. (основний платіж - 3396,54грн., штрафні санкції - 849,14грн.) є неправомірним, оскільки у позивача не виникало обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб.

Суд також, звертає увагу на наступне.

ДФС України своїм листом від 01.08.2016р. №8077/Л/99-99-13-02-03014 повідомив наступне. А саме: «Так, підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено п.8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Тобто, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п.8 підр.1 р.ХХ Кодексу.

. Частиною 2 ст.9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.12.2016р. №0020451306, №0020481306, №0020471306.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640грн. 00коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39513550).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій