Постанова № 67481464, 26.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2017 року № 826/15340/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» (далі по тексту - позивач або ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0005801404 та акт перевірки від 22.04.2016 №87/1-26-50/37723728 в частині виявлених порушень.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.04.2016 № 87/1-26-50/37723728 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. На переконання позивача, віднесення ним до складу витрат товариства сум страхових платежів, сплачених на користь страхувальників ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» на підставі договорів добровільного страхування фінансових ризиків, є правомірним, що засвідчується належним чином складеними первинними документами, та прямо пов'язано з господарською діяльністю товариства.

У призначеному судовому засіданні 06.12.2016 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та подав до канцелярії заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача у судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У квітні 2016 року працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 04.04.2016 № 252 і направлення від 04.04.2016 № 141/26-50-22-03 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 22.04.2016 № 87/1-26-50/37723728 (далі по тексту також - акт перевірки).

За висновками акта перевірки ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток підприємства за 2014 рік на суму 174 852 грн. Такі висновки контролюючого органу мотивовані наступним: у ряд. 06.4 податкової декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивач задекларував витрати на страхування майнових інтересів ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона», пов'язані з фінансовими ризиками від здійснення підприємницької діяльності, зокрема, ризик втрати доходів або прибутку (отримання збитку) в результаті невиконання або неналежного виконання контрагентом страхувальника - ТОВ «Епіцентр К» умов укладеного між останніми договором поставки № 322220_ від 30.11.2011, всього у сумі 971 400 грн. Перевіркою встановлено укладання між ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона», як страхувальником, та страховиками ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» відповідних договорів добровільного страхування - договори № ФР-0065-0078 від 30.04.2014, № ФР-0065-0223 від 01.07.2014, № ФР-0065-0483 від 01.10.2014 та № ФР-0305 від 01.07.2013. Дослідивши зміст наданих до перевірки договорів добровільного страхування з додатками до них, розрахунків страхового тарифу, актів наданих послуг, карток рахунків бухгалтерського обліку 631, 92, 791 перевіряючий дійшов висновку про відсутність логічного взаємозв'язку між показниками страхових сум, страхових платежів (відсутній порядок розрахунку страхового платежу та його залежність від зазначених коефіцієнтів та періодів, в яких було укладено договори, зазначені вище) та франшиз (відсутній взаємозв'язок між показниками страхових сум та розміром франшизи). Складені акти не містять взаємозв'язку між страховою сумою та страховим платежем (відсутній зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції). За наведених обставин перевіряючий визнав акти наданих страхових послуг ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» на загальну суму 619 400 грн. такими, що не мають статусу первинного документа та не підтверджують факти здійснення господарських операцій, оскільки в повній мірі не відображають сутність і необхідність господарської операцій.

Також перевіркою виявлено, що за даними акта наданих страхових послуг ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» такі послуги були надані у 2013 році. Станом на 01.01.2014 обліковувалася дебіторська заборгованість у сумі 257 000 грн. Станом на 31.12.2014 заборгованість була відсутня. Відповідно до платіжного доручення від 25.02.2014 (згідно картки рахунку 631) здійснено перерахування коштів у сумі 95 000 грн. Однак за даними карток рахунків 631, 92 і 791 позивач отримав послуги 30.11.2014 на суму 352 000 грн. та відніс їх до складу інших витрат за 2014 рік. За відсутності інших первинних документів по взаємовідносинам позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» за період 2014 року перевіряючий дійшов висновку про не підтвердження витрат за вказаний звітний період.

11.05.2016 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0005801404 (форми «Р»), яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) на суму 262 278 грн., в тому числі 174 852 грн. за основним платежем, 87 426 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 № 0005801404 залишено без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 07.07.2016 та Державної фіскальної служби України від 14.09.2016 № 19999/6/99-99-11-01-02-25.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 № 0005801404 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Зокрема, пп. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України визначено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання;

Тобто, витрати платника податку на прибуток на страхування фінансових ризиків, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, та майна у відповідності до наведених норм податкового законодавства включаються до складу інших витрат платника податків.

При цьому, в силу норми п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, зокрема: п.п. 5 - 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінанасів України від 31.12.1999 № 318.

Абазацом другим п. 138.11 ст. 138 ПК України передбачено, що суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання, можуть бути відображені у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

При цьому, абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно задекларовані витрати платника податку.

Одночасно суд враховує те, що оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності для платника податку.

Як свідчать наявні матеріали справи, між ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона», як страхувальником, та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», як страховиком, укладено договір № ФР-0305 добровільного страхування фінансових ризиків від 01.07.2013, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з фінансовими ризиками при здійснені підприємницької (господарської) діяльності, зокрема з ризиком втрати ним доходів або прибутку в результаті невиконання або неналежного виконання контрагентами страхувальника умов укладеного між ними договору (контракту, угоди).

Відповідно до п. 2 цього договору, фінансові ризики страхувальника при здійснені підприємницької (господарської) діяльності, зокрема, ризик втрати доходів або прибутку (отримання збитку) в результаті невиконання або неналежного виконання контрагентами страхувальника умов укладеного договору поставки № 322220_ від 30.11.2011 , укладеного між страхувальником і ТОВ «Епіцентр К». При цьому страхуванні причинами невиконання або неналежного виконання контрагентами страхувальника умов укладеного договору поставки є події (п. 4.2.2 Правил добровільного страхування фінансових ризиків ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах»), які сталися внаслідок надзвичайних та непереборних при даних умовах обставинах, зокрема: дії стихійних лих під час та на місці виконання зобов'язань; банкрутство контрагента страхувальника, підтвердженого судовим рішенням; банкрутства банку, який обслуговує страхувальника. Прийом страховиком ризиків на страхування (згідно умов цього договору та Правил) здійснюється шляхом укладення окремих додатків до цього договору страхування.

Згідно з п.п. 3 - 5 зазначеного договору, страхова сума є сумою, в межах якої страховик відшкодовує втрату доходів або прибутку страхувальника. Якщо сума втрачених доходів або прибутків страхувальника перевищує розмір страхової суми, відшкодування проводиться в розмірі страхової суми. Розмір страхової суми вказуються в додатках. Франшиза є безумовною та вказується в додатках (у % від страхової суми). Страховий тариф, страховий платіж та строки сплати платежу вказуються в додатках.

Згідно текстів додатків № 1 від 01.08.2013, № 2 від 01.10.2013 і № 3 від 09.01.2014 до договору № ФР-0305від 01.07.2013 сторонами визначено, що на період страхування з 01.08.2013 по 30.09.2013, страхова сума складає 2 540 000 грн., франшиза безумовна - 3 % від страхової суми, страховий тариф - 5%, страховий платіж - 127 000 грн., строк сплати страхового платежу - до 20.08.2013; на період страхування з 01.10.2013 по 31.12.2013, страхова сума складає 2 600 000 грн., франшиза безумовна - 3 % від страхової суми, страховий тариф - 5%,страховий платіж - 130 000 грн., строк сплати страхового платежу - до 20.11.2013; на період страхування з 09.01.2014 по 28.02.2014, страхова сума складає 1 900 000 грн., франшиза безумовна - 3 % від страхової суми, страховий тариф - 5%, страховий платіж - 95 000 грн., строк сплати страхового платежу - до 25.02.2014.

Одночасно у текстах вказаних додатків до договору № ФР-0305від 01.07.2013 конкретизовано, що проводиться страхування фінансових ризиків страхувальника при здійсненні підприємницької (господарської) діяльності, зокрема, ризики втрати доходів або прибутку в результаті невиконання або неналежного виконання (з будь-якої причини, крім випадків, які передбачені Правилами страхування та цим договором) ТОВ «Епіцентр К» умов укладеного договору поставки № 322220 від 30.11.2011.

На підтвердження виконання умов договору № ФР-0305 добровільного страхування фінансових ризиків від 01.07.2013 позивачем надано суду копію акта про надання послуг від 30.09.2013, відповідно до якого страховик надав страхувальнику на умовах вищезазначеного договору послуги зі страхування фінансових ризиків. Термін надання послуг - з 01.08.2013 по 30.09.2013. Вартість наданих послуг склала 127 000 грн. без ПДВ. У свою чергу страхувальник оплатив послуги шляхом перерахування страхового платежу в сумі 127 000 грн.

Також, між ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона», як страхувальником, і ПрАТ «Страхова компанія «Надійна», як страховиком, укладено однотипні за змістом договори добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-0065-0078 від 30.04.2014, № ФР-0065-0223 від 01.07.2014, № ФР-0065-0483 від 01.10.2014, предметом яких є майнові інтереси страхувальника на випадок фінансових збитків. Під фінансовим збитком розуміється матеріальний збиток, завданий страхувальнику внаслідок невиконання контрагентом страхувальник своїх зобов?язань за укладеним між страхувальником та контрагентом договором поставки № 322 220 від 30.11.2011.

Відповідно до п.п. 1.3, 2.2, 3.2, 4.1 - 4.4 цих договорів страховик бере на себе зобов'язання сплатити страхувальнику відшкодування матеріального збитку, що може виникнути в разі настання страхового випадку, передбаченого цим договором, а страхувальник бере на себе зобов'язання вчасно і у повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші обов'язки, покладені на нього умовами цього договору. Зокрема, страховик відшкодовує страхувальнику збитки, завдані йому відмовою контрагента від оплати замовлених та отриманих від страхувальника контрагентом товарів (продукції), внаслідок обставин, визначених п. 3.3.3 Правил добровільного страхування фінансових ризиків, затвердженими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 11.08.2006.

Термін дії договору № ФР-0065-0078 від 30.04.2014: з 01.05.2014 по 30.06.2014, договору № ФР-0065-0223 від 01.07.2014: з 01.07.2014 по 30.09.2014, № ФР-0065-0483 від 01.10.2014: з 01.10.2014 по 30.11.2014.

Страховою сумою (лімітом відповідальності страховика) є сума зобов?язань контрагента страхувальника згідно з договором № 322220 від 30.11.2011, яка вказана у заяві на страхування.

Згідно з договором № ФР-0065-0078 від 30.04.2014 (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.06.2014): страхова сума становить 2 000 000 грн., страховий тариф встановлюється у розмірі 7% від страхової суми, страховий платіж становить 140 000 грн., строк сплати якого до 02.07.2014. При здійсненні страхового відшкодування, розмір його зменшується на розмір франшизи - 0,5% від страхової суми.

Згідно з договором № ФР-0065-0223 від 01.07.2014: страхова сума становить 2 400 000 грн., страховий тариф встановлюється у розмірі 8% від страхової суми, страховий платіж становить 192 000 грн., що сплачується частинами впродовж періоду з 06.08.2014 по 30.09.2014. При здійсненні страхового відшкодування, розмір його зменшується на розмір франшизи - 2,5% від страхової суми.

Згідно з договором № ФР-0065-0483 від 01.10.2014 (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.11.2014): страхова сума становить 4 790 000 грн., страховий тариф встановлюється у розмірі 6% від страхової суми, страховий платіж становить 287 400 грн., що сплачується в строк до 19.12.2014. При здійсненні страхового відшкодування, розмір його зменшується на розмір франшизи - 1,5% від страхової суми.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів добровільного страхування позивачем надав суду копії наступних документів: заяв на страхування фінансових ризиків, датованих 30.04.2014, 01.07.2014; розрахунків страхового тарифу до договорів добровільного страхування фінансових ризиків; актів наданих страхових послуг від 30.06.2014 на суму 140 000 грн., від 30.09.20.14 на суму 192 000 грн., від 19.12.2014 на суму 287 400 грн., відповідно до яких страховик надав послуги з добровільного страхування фінансових ризиків за відповідними договорами на вказану суми страхових платежів.

Додатково позивач надав до суду копію договору поставки № 322220 від 30.11.2011, за якими здійснювалось страхування фінансових ризиків, та копію акта звірення взаємних розрахунків між ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» та ТОВ «Епіцентр К» за період з серпня 2013 року по листопад 2014 року.

Проаналізувавши зміст цих документів суд встановив, що між позивачем, як постачальником, та ТОВ «Епіцентр К», як покупцем, був кладений договір поставки № 322220 від 30.11.2011, згідно із п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником і покупцем.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.4, п.п. 9.1 і 9.2 зазначеного Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - склад покупця згідно заявок останнього. Право власності і ризик випадкового знищення, або випадкового пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу гіпермаркету, і сторони підписали накладну, що засвідчує отримання товару покупцем. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у договорі. Оплата за поставлений позивачем товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

Тобто зазначеним договором поставки не визначено конкретної дати оплати покупцем поставленого позивачем товару (оскільки оплата здійснюється після реалізації товару споживачам).

При цьому, у п. 4.12 та 10.6 цього ж договору визначено, що у випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через торговельну мережу покупця, покупець має право повернути її в період дії договору. Постачальник зобов?язаний протягом 30 календарних днів з моменту пред?явлення письмової вимоги покупцем забрати цей товар та/або замінити його (рішення за вибором покупця). Крім того, покупець має право затримати оплату товару згідно розд. 9 догвоору у випадку виникнення спірних питань між сторонами щодо штрафних санкцій, повернення нереалізованої частини товару, відшкодування збитків, оплати послуг, та інші суми, які сплачуються постачальником згідно з договором та додатками до нього, до моменту вирішення спору.

За даними акта звірення взаємних розрахунків сторін, станом на 01.08.2013 та 28.11.2014 за ТОВ «Епіцентр К» зафіксована погоджена сторонами кредиторська заборгованість у сумі 2 846 234,77 грн. та відповідно 7 070 821,48 грн.

Документальні докази факту настання страхових випадків та здійснення страховиками на виконання умов договорів добровільного страхування фінансових ризиків відповідних сум виплат страхового відшкодування у справі відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням їх специфіки суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Статтею 6 Закону України «Про страхування» визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з пп. 9, 18 ч. 4 ст. 6 цього Закону видами добровільного страхування можуть бути, зокрема, страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування фінансових ризиків.

Частиною першою ст. 8, ч.ч. 1, 2, 4, 15, 16 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» передабчено, що страховий ризик визначено як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Зокрема, при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Зі змісту наведених норм Закону можна дійти правового висновку, що факт надання послуги страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням страхового випадку. Визначення страхування як форми захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки, як обов'язкове і неминуче настання відповідної події. З моменту вступу в силу договору страхування (сплати страхової премії) і впродовж усього терміну дії договору страхування, послуга страхування є зробленою (наданою), адже упродовж усього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка викладена у його рішенні від 19.12.1989 у справі «Мелахер та інші проти Австрії», розуміє під поняттям «майно» у контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прибутки, що випливають з власності.

Таким чином, витрати на страхування можливого настання збитку є витратами на страхування майна, що відображаються у податковому обліку платника за умови документального підтвердження таких витрат у відповідності з вимогами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та їх понесення у рамках провадження господарської діяльності платника. А отже, висновок відповідача щодо відсутності зв'язку проведених позивачем операцій зі страхування з фінансово-господарською діяльністю підприємства є помилковим.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21.02.2017 № К/800/35848/16, від 13.07.2016 № К/800/14623/16, від 12.04.2016 № К/800/16191/15.

Разом з тим, суд зважає на норми ст. 1, ч. 1 ст. 3 та ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, згідно яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства;

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Як зазначалося вище по тексту судового рішення, за змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарських операцій, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив відсутність жодних документальних доказів здійснення позивачем на користь страхувальників страхових платежів у розмірах обумовлених в договорах, додатках до них та актах надання страхових послуг (в тому числі в 2013 році), зокрема: оригінали та/або засвідчен належним чином копії банківських виписок по особовому рахунку ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона», платіжних доручень, - які були підставами для відображення інформації про рух коштів у документах бухгалтерської звітності товариства. З тексту акта від 22.04.2016 № 87/1-26-50/37723728 вбачається, що банківські виписки та розрахункові документи по спірних господарських операціях до перевірки не надавалися.

Оскільки обґрунтовані пояснення про причини відсутності таких документів представник позивача до суду не подав, то суд приходить до висновку про не підтвердження наявними матеріалами справи факту реального понесення ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» витрат по сплаті страхових платежів.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем витрат по господарських операціях зі страховиками ПрАТ «Страхова компанія «Надійна» та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» за 2014 рік на 971 400 грн., та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 № 0005801404.

Також суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» про скасування акта від 22.04.2016 № 87/1-26-50/37723728, оскільки відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду України, що наведена у текстах його постанов від 10.09.2013 (справа № 21-237а13) та від 07.07.2015 (справа № 21-334а15), та в силу норм ч. 1 ст. 244-2 КАС України має враховутися судом, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, не викликає виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання, виклад у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору про оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов