Постанова № 67480141, 13.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2017 р. Справа № 804/466/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України в особі: Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України в особі: Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 (далі-Академія) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 витрати, повязані з його утриманням у Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1, в сумі96 570, 40 грн.

В обґрунтування заявленого позову, прокурором зазначено, що 28.07.2015 року відповідач був зарахований курсантом на перший курс до Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1. Наказом начальника Академії від 03.08.2015 р. №177 (по стройовій частині) ОСОБА_2 зараховано до Академії у списки особового складу на І курс навчання, поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта. Окрім того, у позовній заяві зазначено, що 03.08.2015р. між Міністервством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 та курсантом ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, що підтверджується відповідним контрактом, копія якого додану до матеріалів справи. Проте, 28.08.2016р. відповідачем складено рапорт про відрахування з числа курсантів Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 у звязку з небажанням продовжувати навчання. Наказом начальника Академії від 31.10.2016р. №145-КС (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2. відраховано з числа курсантів, а наказом начальника Академії від 01.11.2016р. за №260 (по стройовій частині) ОСОБА_2 у звязку з небажанням продовжувати навчання відраховано з числа курсантів, знято з числа усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Академії. Відтак, відповідачем достроково розірвано контракт через небажання продовжувати навчання, у звязку з чим останній має відшкодувати витрати, повязані з його утриманням у вищому навчальному закладі, що передбачено п. 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964. Добровільно відповідач не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позиція ОСОБА_2 відображена у запереченнях на адміністративний позов та полягає у протиправності заявлених у даному позові вимог. Так, відповідач зазначив, що 30.08.2013р. між відповідачем та Міністерством оборони України був укладений контракт, згідно з яким на підставі наказу командира Військової частини А3283 №44-к від 30.08.2013р. ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу за даним контрактом до Збройних Сил України, а у липні 2015 року відповідач був переведений до Львівської академії сухопутних військ ім. гетьмана ОСОБА_1, та по закінченню терміну за даним контрактом 28.08.2016р. ОСОБА_2 написав рапорт на звільнення з лав Збройних Сил України у зв'язку із закінченням терміну дії зазначеного контракту. З огляду на викладене, відповідач вважає, що ніякого дострокового розірвання контракту в дійсності не було, тому у даному випадку відсутні будь-які правові підстави для відшкодування відповідачем будь-яких витрат, пов'язаних з моїх утриманням у вищому навчальному закладі. Окрім того, відповідач зауважив, що контракт, на який посилається у позовній заяві перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону, що 03.08.2015р. нібито був укладений між ОСОБА_2 та Міністервством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 про проходження відповідачем військової служби (навчання) у Збройних Силах України - відповідачем ніколи не укладався та ним не підписувався, у зв'язку з чим даний документ не можна вважати достовірним доказом

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 121 Конституції України, статей 2, 23 Закону України Про прокуратуру, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою для звернення першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону до суду з даним позовом стала загроза порушення інтересів держави внаслідок невжиття заходів позовного характеру, направлених на стягнення заборгованості з витрат, повязаних з утриманням курсантів у Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1, добровільно невідшкодованих колишнім курсантом.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), як старший солдат, на підставі наказу начальника Академії сухопутних військ ім. Гетьмана П.ОСОБА_1 за №23-КС від 28.07.2015р. був зарахований до Академії у якості курсанту І курсу Академії сухопутних військ ім. Гетьмана П.ОСОБА_1.

Наказом начальника Академії сухопутних військ ім. Гетьмана П.ОСОБА_1 (по стройовій частині) №177 від 03.08.2015 р. старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2, зарахованого на підставі наказу №23-КС від 28.07.2015р. курсантом І-ого курсу Академії наказано зарахувати з 03.08.2015р. до списків особового складу Академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення зі сніданку 04.08.2015р.

28.08.2016р. курсант ОСОБА_2 (страший солдат) склав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 у звязку з небажанням продовжувати навчання.

У даному рапорті відповідач також зазначив, що «…з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964 Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, повязаних з їх утриманням у ВНЗ ознайомлений, зобовязуюсь відшкодувати».

Згідно наказу начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 (по особовому складу) №145-КС від 31.10.2016 р., розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України з страшим солдатом ОСОБА_2 курсантом навчального курсу факультету ракетних військ та артилерії у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, та відраховано з числа курсантів 2-го курсу спеціальності "Військове управління (за видами Збройних Сил України)" спеціалізації "Управління діями підрозділів артилерії" у зв'язку з розірванням контракту, звільнено з військової служби в Запас за пунктом "и" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 (по стройовій частині) №260 від 01.11.2016 р. старшого солдата ОСОБА_2 Анатолійовтча, курсанта 223-НА навчальної групи 23 навчального курсу факультету ракетних військ і артилерії, відрахованого з числа курсантів наказом начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 за №145-КС від 31.10.2016р. у зв'язку з небажанням продовжувати навчання та звільненого з військової служби в запас у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, 01.11.2016р. виключено із списків особового складу Академії та усіх видів забезпечення, а з котлового зі сніданку 02.11.2016р., а також зобовязано ОСОБА_2 відшкодувати витрати, повязані з його утриманням в Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1, за період з 03.08.2015р. по 01.11.2016р. в сумі 108 989, 06 грн.

З довідкою-розрахунком №846 від 01.11.2016р. загальна сума витрат на утримання старшого солдата ОСОБА_2 курсанта 223-НА навчальної групи 23 навчального курсу факультету ракетних військ та артилерії, відрахованого з числа курсантів наказом начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 за №145-КС від 31.10.2016р. у зв'язку з небажанням продовжувати навчання становить - 108 989, 06 грн.

Згідно із Довідкою тво помічника начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 за №1233/фес від 08.12.2016р. станом на 01.12.2016р. невідшкодована відповідачем сума витрат, пов'язана з його утриманням у вказаному навчальному закладі становить 96 570, 40 грн. та у добровільному порядку не погашена, у зв'язку з чим військова прокуратура Львівського гарнізону звернулась в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України в особі: Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.ст.3, 15 Закону України Про Збройні Сили України визначено, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових обєднань, зєднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до преамбули Закон України Про військовий обов'язок і військову службу, цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у звязку з виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст. 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 25 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.

Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абз. 4 ч. 2 ст. 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п'ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абз. 4 ч. 2 ст. 23 цього Закону.

Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.

Частиною 10 ст.25 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно п.1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно п. 8 Порядку, сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до положень ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У матеріалах адміністративної справи наявна завірена Національною академією сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 копія контракту, укладеного 03.08.2015р. між Міністерства оборони України в особі: начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 та ОСОБА_2 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Водночас, зі змісту заперечень ОСОБА_2 Анатолійвича вбачається, що відповідач заперечує факт укладання такого контракту, зауваживши, що такий контракт ним ніколи не укладався та не підписувався, у зв'язку з чим копія контракту не може вважатись достовірним та належним доказом для відшкодування відповідачем будь-яких витрат, пов'язаних з його утриманням у даному вищому навчальному закладі.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, зважаючи на недоведеність позивачем, як суб'єктом владних повноважень, факту укладання 03.08.2015р. між Міністерства оборони України в особі: начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 та ОСОБА_2 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, а відтак всебічно та об'єктивно дослідивши докази, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необгрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позов першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України в особі: Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягення витрат - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя ОСОБА_3