Рішення № 67478659, 20.06.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10879/15-ц

Провадження №2/200/1155/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р Ї Н И

/заочне/

20 червня 2017 рокуБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого, судді - Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі -Кузьминій С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог, зменшивши позовні вимоги заявою від 17.11.2015 року, посилається на те, що 19.02.2015 року сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля ОСОБА_3, д/н НОМЕР_2.

В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.03.2015 року відповідача визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Звітом експерта автотоварознавця від 20.05.2015 року, б/н, встановлено розмір матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_1 в 72045,92 грн., вартість відновлювального ремонту 72045,92 грн. Позивачем було сплачено послуги експерта у розмірі 750,00 грн.

Після ДТП та отриманого стресу, у позивача погіршився стан здоровя та останній витрати 607,29 грн. на купівлю ліків. Крім цього позивачу було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 20000,00 грн.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ПАТ «СК-Країна» у судове засідання не зявився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. 169, 224,225 ЦПК України - заочно.

У звязку з неявкою сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, 27.03.2015 року відповідача визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «СК Країна», відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5386176 від 19.02.2015 року.

Відповідно до п.2 Полісу №АІ/5386176 від 19.02.2015 року розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, становить 1000,00 грн.

Звітом експерта автотоварознавця від 20.05.2015 року, б/н, встановлено розмір матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_1 складає 72045,92 грн., вартість відновлювального ремонту 72045,92 грн. позивачем було сплачено послуги експерта у розмірі 750,00 грн., що підтверджується рахунком на полату №157 від 29.04.2015 року.

Згідно з матеріалами страхової справи щодо страхової події, яка сталася 19.02.2015 року, ПАТ «СК-Країна», з урахуванням ст.36.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплатила позивачеві страхове відшкодування в розмірі 30256 грн. 20 коп. (37507,44 грн. (вартість матеріального збитку, згідно Звіту №11913 від 24.04.2015 року) 6251,24 грн. (зменшення суми страхового відшкодування) 1000,00 грн. (розмір франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №5017 від 19.05.2015 року.

Тобто, відповідачем ПАТ «СК-Країна» в повному обсязі виконані обовязки відповідно до вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_4 матеріального збитку у розмірі 41789,72 грн., то суд вважає, що вказані вимог підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не повязане з виконанням цими особами обовязків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобовязання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобовязання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають з обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 2231, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобовязання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обовязком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобовязанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобовязання не виключають одне одного. Деліктне зобовязання первісне, основне зобовязання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обовязково припиняє деліктне зобовязання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобовязаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобовязаний виконати обовязок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобовязань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобовязання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний суд України у постанові № 6-954цс16 від 26.10.2016 року.

Отже, виплата страхового відшкодування страховою компанією не позбавляє потерпілу особу на відшкодування збитків від винуватця ДТП.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд приймає до уваги висновок експерта-товарознавця про вартість майна від 20.05.2015 року та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму матеріального збитку у розмірі 41789,72 грн., 750 грн. відшкодування послуг експерта, 607,29 грн. відшкодування витрат на ліки та відшкодування витрат телеграфу 37 грн., що підтверджується наданими позивачем документами.

Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Що стосується відшкодування відповідачем позивачу спричиненої моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд вважає, що слід дану вимогу задовольнити частково у розмірі 2000 грн. В наслідок ДТП позивачу незаконними діями відповідача ОСОБА_2 була завдана певна моральна шкода, яка виразилась у хвилюваннях за пошкодження автомобіля, змушення звертатись до суду за захистом свого порушеного права.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 978 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 6, 9, 22 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 3, 6-14, 60, 79, 84, 88, 212-218, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 41 789 грн. 72 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., відшкодування витрат за послуги експерта 750 грн., в рахунок відшкодування витрат на ліки - 607,29 грн., в рахунок відшкодування витрат телеграфу 37 грн. та судовий збір в розмірі 978 грн., а всього 46 162 грн. 01 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подачі заяви до Бабушкінського районного суду про його перегляд, протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва