Рішення № 67477953, 21.04.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1760/17

Провадження №2/359/1289/2017

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі :

головуючого судді Вознюка С.М.,

за участю секретаря Пугач Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без технічної фіксації цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач через свого уповноваженого представника 03.03.2017 року звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи і підтримуючи який, в позові зазначив, що відповідно до укладеного договору від 11.01.2013 року відповідач отримував кредит у розмірі 5356 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складана між ним і банком договір, про, що свідчить підпис відповідача у заяві. Однак своїх обов’язків ОСОБА_1 не виконує, у зв’язку з чим у нього станом на 02.12.2016 року виникла заборгованість перед банком в розмірі 11529 грн. 48 коп. У зв’язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 11529 грн. 48 коп. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але в позовних вимогах просив слухати справу у його відсутність. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явивсь про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки представник позивача проти такого порядку не заперечував.

Відповідно до вимог ст. ст. 169, 224 Цивільного процесуального кодексу України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи представник позивача не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст.61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 11.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір про отримання кредиту у розмірі 5356 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як встановлено, ПАТ КБ «Приват Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5356 грн. 00 коп.

Однак, відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов’язання за Кредитним договором, не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Як встановлено, відповідач ухиляється від виконання зобов’язання і в добровільному порядку заборгованість за договором не погашає.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Станом на 02.12.2016 року відповідач має невиконані зобов'язання перед Банком, заборгованість складає 11529,48 коп. з яких: заборгованість за кредитом – 3919 грн. 78 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3 грн. 21 коп., заборгованість за комісії за користування кредитом 607 грн. 82 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг – 5973 грн. 46 коп.; штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 525 грн. 21 коп.

Оскільки розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку та відповідачем не оспорюється, підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути банку або іншій фінансовій установі кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

Так, за змістом ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В зв’язку з цим суд прийшов до переконання, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2431,55 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 38103,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на вказану суму.

Також встановлено, що вимоги в частині нарахованої неустойки вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобов’язань за один і той самий період позивачем нараховано як пеню так і штрафи (а.с.3), внаслідок чого відповідача двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності.

Так, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові №6-2003цс15 від 23 жовтня 2015 року.

У цьому зв’язку у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов’язань в розмірі 5973 грн. 46 грн., на думку суду, слід відмовити. В іншій частині вимоги банку щодо стягнення розмірів визначених сум штрафів підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме відповідач має сплатити позивачу заборгованість за кредитним договором на загальну суму 5556 грн. 02 коп., яка складається з: 3919 грн. 78 коп. – заборгованість за кредитом, 3,21 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень – фіксована частина та 525 грн. 21 коп. – процентна складова.

Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 1600 гривень (а.с.1), підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 209, 212, 214, 215,224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Комуністична), 71, гуртожиток, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299), - заборгованість за кредитним договором від 11.01.2013 року в розмірі 5556 грн. 02 коп. та 1600 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, а всього 7156 (сім тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 02 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_2