Ухвала суду № 67476893, 22.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1135/17 Справа № 175/1143/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.

суддів Онушко Н.М.,

ОСОБА_2

при секретарі Зичковій К.О.

за участю прокурора Крижановського О.С.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5,

ОСОБА_5

представника потерпілих ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпрі матеріали за апеляційними скаргами прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, маючого малолітню доньку, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040440002291 від 24 листопада 2015 року, -

встановила:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 23 листопада 2015 року близько 11 год. 30 хвил., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2109» з державним реєстраційним номерним знаком «ВВ 5087 АК», здійснював рух зі сторони м. Дніпра по автодорозі «Знамянка Луганськ-Ізварино» в напрямку м. Підгородне, Дніпровського району, Дніпропетровської області в лівому ряді руху зі швидкістю близько 80 км/год.

Під'їжджаючи до перехрестя в напрямку ТЦ «Епіцентр», в районі 222 км + 400 метрів вищевказаної дороги, ОСОБА_3 не переконався в небезпеці руху, що на світлофорі в його напрямку руху включений «червоний» сигнал, який забороняє рух, продовжив рухатися далі, при цьому виїхав на перехрестя, по якому зліва-направо зі сторони ТЦ «Епіцентр» в напрямку ТЦ «Метро» рухався автомобіль «Мазда-323» з державним реєстарційним номерним знаком «92962 АН», під керуванням водія ОСОБА_5, якого він об'єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об'їзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів.

В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_3, водій ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як небезпечних для життя; пасажир ОСОБА_5 - тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як небезпечних для життя, та пасажир ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як небезпечних для життя.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась через грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.3; 1.5; 8.7.3 (е); 8.10 «Правил дорожнього руху України»

Невиконання водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 8.7.3 (е), 8.10 «Правил дорожнього руху України» знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.

Вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та за даним законом йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного основного покарання з іспитом на 3 роки з покладенням на нього відповідних бов*язків, передбачених ст. 76 КК.

Цивільний позов потерпілих задоволено частково.

З обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави ухвалено стягнути 613 грн. 80 коп. - витрати пов*язані із залучення експерта.

Вирішено долю речових доказів.

Прокурор не згоден з рішенням суду. В апеляційній скарзі просить його скасувати у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд першої інстанції під час прийняття рішення про призначення ОСОБА_3 покарання, в порушення вимог закону належним чином не врахував, що той вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, в скоєному не розкаявся, не сприяв розкриттю злочину, вину не визнав, не відшкодував заподіяну шкоду, не надав медичну або іншу допомогу потерпілим після вчинення злочину. Вважає, що може свідчити про відсутність наміру стати на шлях виправлення і перевиховання, а призначене ОСОБА_3 покарання є невідповідним особі обвинуваченого, його ставленню до вчиненого злочину, а також обставинам справи, через свою мякість.

Захисник в скарзі також просить вирок скасувати як незаконний та необґрунтований, ухвалити виправдувальний. Цивільний позов залишити без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що єдиний доказ, яким встановлюється порушення ОСОБА_3 вимог ПДР та причинно-наслідковий звязку з наслідками події є висновки автотехнічного дослідження, які ґрунтуються на припущеннях, оскільки зроблено його з вихідних даних, які були зазначені слідчим в постанові, а саме, що обвинувачений проїжджав перехрестя на червоний сигнал світлофора, а потерпіла на зелений.

Вказує, що ним на підставі ч. 2 ст. 243 КПК України було залучено експерта автотехніка ОСОБА_9 для проведення дослідження. У вихідних даних було зазначено, що ОСОБА_3 проїжджав перехрестя на зелений сигнал світлофора, а потерпіла на червоний.

Згідно висновків експертизи № 146 від 08 липня 2016 року, дії потерпілої не відповідали п. 8.7.3 (е) та п.8.10 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному звязку з ДТП. В діях обвинуваченого невідповідностей вимогам ПДР не вбачається.

Враховуючи викладене, вказує, що для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, необхідно довести належними та допустимим доказами, що він дійсно проїжджав перехрестя на червоний сигнал світлофора, разом з тим, жодних доказів цьому немає.

Щодо допустимості висновків автотехнічної експертизи № 146 від 08 липня 2016 року вказує, що суд першої інстанції зазначив, що експерт ОСОБА_9 робив свої висновки виключно за копіями, поданими стороною захисту та безпосередньо не знайомився з матеріалами кримінального провадження, однак, для проведення експертизи експерту надавались вихідні дані, які взяті з матеріалів кримінальної справи, що суд міг легко перевірити, а отже висновки згаданої експертизи є допустимим доказом невинуватості обвинуваченого та повинні бути оцінені судом.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав доводи апеляції та просив задовольнити її в повному обсязі.

Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу адвоката, просили її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без зміни.

Потерпілі та їх представник вважали вирок законним та обґрунтованим. Просили залишити його без змін та не позбавляти обвинуваченого волі, а апеляційні скарги прокурора та захисника без задоволення.

В судових дебатах учасники підтримали такі ж позиції.

Заслухавши суддюдоповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія прийшла до наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 401 КК України колегія переглядає судове рішення щодо ОСОБА_3 в межах поданих апеляційних скарг.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України - вірна та ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Як убачається з вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, дані про особу ОСОБА_3, який не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має одну малолітню дитину, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Судом було враховано думку потерпілих про призначення обвинуваченому покарання не повязаного з позбавленням волі.

За такою сукупністю даних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 нових злочинів можливе без його ізоляції від суспільства, що останнього можливо звільнити від призначеного покарання з підстав, передбачених ст. 75 КК України.

На переконання колегії суддів, зазначений висновок є обґрунтованим та таким, який відповідає вимогам ст.ст. 6567 КК України, а призначене судом першої покарання у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_3 покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Посилання в апеляції захисника на недоведеність вини ОСОБА_3 є безпідставними.

Посилання захисника на те, що висновки автотехнічного дослідження від 11 лютого 2016 року ґрунтуються на припущеннях, спростовані даними, які містяться у дослідженні. Видно, що вказана експертиза проведена відповідно до процесуального закону. Для дослідження надана матеріали кримінального провадження. Тому вважати вказані висновки недопустими, не знаходиться підстав.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відсутності доказового значення висновку автотехнічної експертизи № 146 від 08 липня 2016 року, проведеного за клопотанням сторони захисту.

Як вірно зазначено у вироку, даний висновок є особистою думкою експерта-автотехніка. Видно, що дослідження ним було проведено виключно на власний розсуд, згідно з наданими стороною захисту даними.

Твердження захисника про недопустимість показів свідка ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з підстав родинних зв*язків з потерпілим та у зв*язку із займаною ОСОБА_11 посадою в органах поліції, на думку колегії суддів є необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора і захисника.

Підстав для скасування вироку з підстав істотного порушення процесуального закону, колегія суддів не находить

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційні скарги прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, вона може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_2