Ухвала суду № 67476670, 22.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1249/17 Справа № 205/2481/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Кондаков Г.В., Онушко Н.М.

секретаря судового засідання Зичкова К.О.

за участю прокурора Крижановський О.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши 22 червня 2017 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12013040700001908 за апеляційними скаргами прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2017 року,якою обвинувальний акт за ч. 1, 2 ст. 190 КК України, відносно:

ОСОБА_7, яка народилася 11 вересня 1962 року в м. Дніпропетровську, громадянки України, яка не працює, раніше не судиму, яка зареєстрована та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1,

повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

В апеляції:

Прокурор, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування вказує що судове рішення ухвалене з істотним порушенням вимог КПК України. Вказує, що суддя вийшов за межі ст. 291 КК України, посилаючись на те, що в ході досудового розслідування не встановлений розмір завданої злочином шкоди, наявність доказів, їх належності та допустимості, при тому, що вказані обставини мають бути дослідженні під час судового слідства, з вивченням зібраних досудовим слідством доказів, та в подальшому надання їм оцінки у нарадчій кімнаті. Вказує, що предметом злочину є грошові кошти у натурі, яким шляхом шахрайських дій заволоділа обвинувачена, тому доводи суду про необхідність проведення експертизи з метою встановлення суму збитків, завданих злочином, є безпідставними.

Представник потерпілого ОСОБА_5 і інтересах ОСОБА_6, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати через допущені судом істотні порушення кримінально-процесуального закону, та винести нову ухвалу, якою призначити новий судовий розгляд на підставі обвинувального акту у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог закону, судом в ухвалі про повернення обвинувального акту, фактично дана оцінка обсягу доведеності обвинувачення, які повинні досліджуватися під час судового слідства та оцінюватися судом за його результатами при постановленні вироку, а не в підготовчому судовому засіданні.

Згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_7 предявлено обвинувачення за ч. 1, 2 ст. 190 КК України.

У підготовчому судовому засіданні, суд першої інстанції обвинувальний акт відносно ОСОБА_7, повернув прокурору, мотивуючи тим, що судом під час дослідження матеріалів даного обвинувального акта встановлено, що у його викладі наявне посилання на розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, однак, в супереч вимогам п.6 ч.2 ст.242 КПК України, слідчий або прокурор не звернулися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, про що свідчить відсутність запису відповідної процесуальної дії в реєстрі матеріалів досудового розслідування та відсутність посилання на таку експертизу в тексті обвинувального акту. За таких обставин, враховуючи, що вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, входять до предмету доказування, а норма п.6 ч.2 ст.242 КПК України, яка було проігнорована органами досудового розслідування, що, в свою чергу, унеможливлює призначення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні до судового розгляду, оскільки вказане порушення є обєктивною та суттєвою перешкодою суду для його розгляду та подальшому ухваленню законного та обґрунтованого рішення.

Вислухавши учасників кримінального провадження, а саме прокурора та представника потерпілого, які підтримали доводи і вимоги кожний своєї апеляції та один одного, обвинуваченої, яка заперечували проти задоволення апеляцій, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляційній скарзі і співставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що принесені апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За положеннями п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, до повноважень суду першої інстанції, віднесено прийняття рішення під час підготовчого судового засідання про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, до висновку про повернення обвинувального акту, суд прийшов з тих підстав, що у порушення вимог п.6 ч.2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор не звернулися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, що на думку суду, є суттєвою перешкодою для його розгляду та подальшому ухваленню законного та обґрунтованого рішення.

Однак, з таким висновком, колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на кримінальних процесуальних нормах закону та суперечить по своїй суті.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити в собі, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається зі змісту даного обвинувального акту, останній містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, де вказано і розмір спричиненої матеріальної шкоди потерпілим по кожному епізоду окремо, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, які підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення, час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, у тому числі і розмір спричиненої шкоди кожному потерпілому, винуватість обвинуваченої у його вчиненні, викладено у даному обвинувальному акті чітко і конкретно, що є важливим і суттєвим не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист і фабула обвинувачення в даному випадку є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а отже і зрозумілість обвинувачення ОСОБА_7 не викликає сумнівів, а тому даний обвинувальний акт відповідає і узгоджується з вимогами ст. 291 КПК України та положеннями п.(а) ч. 3 ст. 6 Конвенції, якою передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Щодо питань визначення розміру матеріальної шкоди і її доведеності та необхідність проведення відповідних експертиз, то ці питання розглядаються в інших стадіях судового провадження, і їх не вирішення не перешкоджають суду у підготовчому судовому засіданні призначити судовий розгляд даного обвинувального акту.

Окрім того, за ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року, було скасовано з призначенням нового судового розгляду ухвалу цього ж суду першої інстанції від 23 жовтня 2015 року про повернення даного обвинувального акту, однак суд з тих же підстав знову повертає даний обвинувальний акт прокурору, що є порушенням вимог ч.3 ст. 415 КПК України.

За таких обставин, рішення суду про повернення прокурору обвинувального акту не можна визнати обґрунтованим, викладені в ухвалі суду першої інстанції підстави, які слугували поверненню прокурору обвинувального акту, колегія суддів, вважає помилковими і такими, що не відповідають нормам п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст. 409 КПК України, у звязку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження поверненню на новий розгляд у суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів, вважає необхідним звернути увагу на необхідність дотримання процесуальних строків при вирішенні питань у кримінальних провадженнях, оскільки обвинувальний акт надійшов до суду ще у квітні 2015 року ( а.с. 13т.1), а чергову оскаржувану ухвалу суд постановив 23 травня 2017 року (а.с. 13 т.2), тобто більше вже ніж через два роки, що не може вважатись розумним строком розгляду справ відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, а підстави для повернення обвинувального акту формальними і такими, що не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, у звязку з чим таке рішення підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2017 року,якою обвинувальний акт за ч. 1, 2 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_7 було повернуто прокурору у звязку з його невідповідність ст.. 291 КПК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області :

_____ ____ __

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10

22 червня 2017 року