Ухвала суду № 67474706, 06.06.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5050/17

Провадження № 1-кс/201/3374/2017

УХВАЛА

06 квітня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого слідчого судді Антонюка О.А.

з секретарі Джамаловою С.Г.

за участю:

прокурора Журенкова Є.В.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017040010000086 клопотання слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3, погодженого з прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проходить військову службу у військовій частині А1964 на посаді водія-слюсаря відділення спеціальних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти, у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням до суду, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017040010000086 від 4 квітня 2017 року за фактом викраденні військовослужбовцем іншого військового майна вчинене в умовах особливого періоду, військовослужбовцем військової частини А1964 старшим солдатом ОСОБА_2, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних силах України з 17 квітня 2013 та відповідно до наказу командира військової частини А1964 № 61-РС від 22 грудня 2016 року старшого солдата ОСОБА_2 було призначено на посаду водія-слюсаря відділення спеціальних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти у військовій частині А1964, яка дислокується у смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Одночасно, відповідно до змісту ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств установ організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» встановлено, що в Україні діє особливий період.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який набрав чинності 5 березня 2015 року, до диспозицій ст. 410 КК України внесено зміни, якими встановлено кримінальну відповідальність за військові злочини, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до ст.ст. 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, кожен солдат зобовязаний свято і непорушне додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обовязок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати та виконувати свої обовязки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України. Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтями 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» встановлено, що військовим майном являється державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

У березні 2017 року старший солдат ОСОБА_2, будучи обізнаним у вищезазначених вимогах чинних нормативно-правових актів України, однак свідомо ігноруючи їх, діючи із корисливих мотивів, вирішив стати на злочинний шлях та викрасти військове майно.

Так, приблизно 15 березня 2017 року старший солдат ОСОБА_2 дізнався, що на складі служби звязку військової частини А1964 в смт. Гвардійське, Новомосковського району, Дніпропетровської області знаходиться інше військове майно радіостанції Р-159 6 штук, Р-159 1 штука, Р-173 2 штуки, Р-147 3 штуки, Р-147П 4 штуки, зіп з Р-163-0,5 1 штука, плати з П-161МОК 1 штука, ПЗУ-2 1 штука, П-274М 8 штук, ТЛФ ТА-68 32 штуки. Тоді ж у старшого солдата ОСОБА_2 виник умисел на їх викрадення.

У подальшому з 1 години до 1 години 40 хвилин 28 березня 2017 року, старший солдат ОСОБА_2, реалізуючи злочинний умисел на викрадення військового майна, переслідуючи корисливий мотив, діючи з метою особистого незаконного збагачення, проник на територію складу військової частини А1964.

Тоді ж, старший солдат ОСОБА_2, знаходячись на території складу військової частини А1964 пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вивіз за межі військової частини радіостанції Р-159 - 6 штук, Р-159 - 1 штука, Р-173 - 2 штуки, Р-147 - 3 штуки, Р-147П - 4 штуки, зіп з Р-163-0,5, плати з П-161МОК - 1 штука, ПЗУ-2 - 1 штука, П-274М - 8 штук, ТЛФ ТА-68 - 32 штуки на загальну суму 124 963,44 грн, та у подальшому передав викрадене майно цивільним особам за винагороду у розмірі 400 доларів США, внаслідок чого останні отримали можливість розпоряджатися зазначеним майном.

5 квітня 2017 року старшому солдату ОСОБА_2 повідомлено про підозру у викраденні військовослужбовцем іншого військового майна, якщо воно вчинено в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 410 КК України.

В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 у звязку з тим, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до дванадцяти років.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання та надані суду матеріали кримінального провадження № 42017040010000086, суд, враховуючи необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177КПК України, а саме, те що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене, а також оцінуючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, суд вважає, що застосування більш мяких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є не доцільним, оскільки вони не можуть виключити можливі ризики з якими прокурор обґрунтовує дане клопотання.

Разом з тим, суд відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. Враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, суд вважає необхідним визначити заставу в сумі сто вісімдесят пять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Східного територіального управління Військової служби правопорядку, яка дислокується за адресою: м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 2.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_2 є 04 червня 2017 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_2, або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № 37312066017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 296 000 гривень, ОСОБА_2, підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_2, з-під варти зобов'язати його прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов'язки прибувати за кожною вимогою до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора або суду, повідомляти слідчого чи прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого чи прокурора без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом пяти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя О.А. Антонюк