Рішення № 67473160, 27.06.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19356/16-ц

Провадження № 2/752/1803/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.06.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Чечельницького В.С.

за участю представника позивача - Ваніна В.В.

за участю представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ФІНАНС" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 третя особа без самостійних вимог - Державна міграційна служба Голосіївського району про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд -

Встановив

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, та зняття їх х реєстраційного обліку.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 13 червня 2007 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», укладено Кредитний договір № 014/7478/82/56659 від 13.06.2007 року, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти у сумі 382 500,00 грн.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором, 13.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», з одного боку, та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з іншого боку, було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого ВАТ «Райффайзен банк Аваль» виступив Іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1.

22.12.2015 року ПАТ Райффайзен банк Аваль» через ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» всі права вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором № 014/7478/82/56659 від 13.06.2007 року, з усіма додатковими договорами та угодами до нього, були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «СВ Фінанс».

15.01.2016 року до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 були надіслані вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання за кредитним договором № 014/7478/82/56659 від 13.06.2007 року, які були отримані ними 25.01.2016 року.

03.03.2016 року, в рахунок погашення боргу за вищезазначеним кредитним договором, відповідно до умов Договору іпотеки та статті 37 Закону України «Про іпотеку», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_1, за суб'єктом ТОВ «СВ Фінанс». Таким чином, в позасудовому порядку звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Також зазначив, що станом на 30.06.2016 року у належній позивачу квартирі продовжують бути зареєстровані:

-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

-ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,

-ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3,

-ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4,

-ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5,

які, крім відповідача ОСОБА_3, були зареєстровані всупереч умов договору Іпотеки без згоди Іпотекодержателя.

У зв'язку з чим, представник позивач посилаючись на те, що на час звернення до суд з позовом ТОВ «СВ Фінанс» має право власності на вищезазначену квартиру, але не може вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, скільки у квартирі зареєстровані інші особи, просив усунути перешкоди у користуванні власність та визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Представник позивача Ванін В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити.

Представник відповідач ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав невірного обрання позивачем способу захисту порушеного права., зауважила, що спірні правовідносини, що виникли між ТОВ «СВ Фінанс» та відповідачами регламентуються положеннями спеціального нормативно-правового акту, а саме ст. 40 Закону України «Про іпотеку», а також ст. 109 Житлового кодексу Української РСР. Також про звертала увагу суду, що задоволення позову ТОВ «СВ Фінанс» призведе до втрати дітьми права користування спірною квартирою, чим буде порушено їх права, як неповнолітніх дітей, гарантованих Законом України «Про охорону дитинства», а також Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» .

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка дфє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату і час судового розгляду повідомлялися належним чином, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило, причин неявки суду не повідомили.

Третя особа без самостійних вимог - Державна міграційна служба Голосіївського району в судове засідання свого представника не направила

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що 13 червня 2007 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», укладено Кредитний договір № 014/7478/82/56659 від 13.06.2007 року, зі змінами і доповненнями до нього.

13.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», з одного боку, та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з іншого боку, було укладено Договір іпотеки, з подальшим внесенням змін, відповідно до умов якого ВАТ «Райффайзен банк Аваль» виступив Іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль».

Згідно п. 6.4.2. вищевказаного Договору іпотеки від 13 червня 2007 року при виникненні Іпотечного випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцям Іпотечне Повідомлення з вказівкою про загальну суму Боргових зобов'язань та граничний строк погашення Боргових зобов'язань. У випадку непогашення Іпотекодавцями Боргових Зобов'язань у строк, передбачений у Іпотечному Повідомленні, право власності на Предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення Боргових зобов'язань, вказаного в Іпотечному Повідомленні.

Як вбачається зі змісту позову та не заперечувалося стороною відповідача, 22 грудня 2015 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» через ПАТ «Комерційний індустріальний банк» було укладено договір відступлення права вимоги відповідно до якого всі вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором № 014/7478/82/56659 від 13.06.2007 року, зі змінами і доповненнями до нього, були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «СВ Фінанс». Також сторонами не заперечувалося, що до ТОВ «СВ Фінанс» були відступлені та перейшли права до Договором іпотеки від 13.06.2007 року.

Також зі змісту позову вбачається, що 15 січня 2016 року на адресу ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, позивачем було направлено вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов'язань.

Також судом встановлено та підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна № 73190333 від 17.11.2016 року, що 03 березня 2016 року ТОВ «СВ Фінанс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., яким за результатами розгляду заяви позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято оскаржуване рішення №28581435 яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Фінанс».

Разом з тим, як встановлено з довідки ТОВ «Ліко-Житлосервіс» від 30.06.2016 року та підтверджується відомостями адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України, у квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ТОВ «СВ Фінанс» зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Тобто, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає, в тому числі, в тому, що суд не має права виходити за межі вимоги сторін (ч. 1 ст. 11 ЦПК України) . Цивільне судочинство не допускає вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав людини. Суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Представник позивача ТОВ «СВ Фінанс» звернувся до суду за захистом порушеного права майнового права позивача із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів та малолітніх осіб зареєстрованих у вищезазначеній квартирі такими, що втратили право користування квартирою та зняття їх з реєстраційного обліку.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що стороною позивача невірно визначено правовідносини, що склалися між сторонами, а тому невірно обрано спосіб захисту порушеного права, з огляду на наступне.

Так, згідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в поярдку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення. Є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що заперечення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у вказаній частині є вмотивованими.

Посилання представника відповідача на ненадходження на адресу відповідачів жодної із вимог ТОВ «СВ Фінанс» про звільнення квартири АДРЕСА_1, хоча й спростовуються доказами наданими в судовому засіданні представником позивача, а саме відповідними вимогами направленими 27.07.2016 року, однак зазначає не впливає на наслідки розгляду справи.

Що стосується позовної вимоги про зняття відповідачів та малолітніх дітей зареєстрованих у вищезазначеній квартирі з реєстрації за зазначеним місцем їх проживання, суд вважає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, як передчасні.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що ТОВ «СВ Фінанс» в позовній заяві Державну міграційну службу Голосіївського району співвідповідачем не зазначено, вимог безпосередньо до вказаного органу не пред'явлено.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на вказане, оскільки обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, як на підставу своїх вимог, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10-11, 28-29, 57-60, 158, 179, 185, 208-209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ФІНАНС" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 третя особа без самостійних вимог - Державна міграційна служба Голосіївського району про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя