Рішення № 67469174, 26.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 727/2330/16-ц

Провадження № 22-ц/779/666/2017

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6», ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, щоб ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11 695 гривень та франшизу у розмірі 500 гривень, як різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, стягнути солідарно з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» та ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус «Вієнна ОСОБА_6» на його користь 49 500 гривень страхового відшкодування та стягнути з ОСОБА_4 на його користь 50 000 гривень за завдану моральну шкоду.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_4 21 серпня 2015 року приблизно о 07.00 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по дорозі Н-10 «Стрий Івано-Франківськ-Чернівці- Мамалига» в с. Боднарів Калуського району допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав значні механічні пошкодження, а він легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та ссаден.

Відповідач ОСОБА_4, як винуватець у вчиненні ДТП надав йому поліс обовязкового страхування своєї цивільно-правової відповідальності для отримання ним страхового відшкодування у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6». Крім цього, відповідач написав письмову розписку, що відшкодує у повному обсязі вартість ремонту автомобіля, якщо шкода буде перевищувати суму страхової виплати.

Для отримання страхового відшкодування звернувся до Чернівецької обласної дирекції ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» в м. Чернівці із письмовою заявою. На підтвердження майнових вимог надав рахунок-фактуру від 31 серпня 2015 року, згідно якої загальна вартість запчастин, які необхідні для повного ремонту транспортного засобу становить 91 455 гривень та рахунок-фактуру від 31 серпня 2015 року, згідно якої вартість ремонтних робіт становить 28 020 гривень. ОСОБА_7 звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля від 11 вересня 2015 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту від пошкоджень, отриманих у ДТП становить 54 612, 82 гривень.

В кінці грудня 2015 року отримав лист з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» про те, що цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_3 на дату ДТП 21 серпня 2015 року крім їхнього поліса, був ще застрахований полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3337879, виданого ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6», тому договір укладений з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» є нікчемним та недійсним з моменту укладення, і жодних правових наслідків та законних підстав щодо виплати страхового відшкодування немає.

ОСОБА_7 акту виконаних робіт №53, розрахункової квитанції від 21 січня 2016 року встановлено, що загальна вартість запчастин необхідних для ремонту автомобіля становить 41 495 гривень. ОСОБА_7 виконаних робіт №53, розрахункової квитанції та рахунку від 17 лютого 2016 року встановлено, що загальна вартість ремонтних робіт становить 20 200, а отже загальна сума майнової шкоди, завданої адміністративним правопорушенням становить 61 695 гривень, яку йому повинні відшкодувати у солідарному порядку страхові компанії, а відповідач ОСОБА_8 різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди.

Крім цього, внаслідок пошкодження власного автомобіля отримав душевні страждання, тому за спричинену моральну шкоду просив стягнути з ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове, про задоволення заявлених позовних вимог до відповідачів.

Апелянт у скарзі зазначає, що суд першої інстанції не в повному обємі зясував обставини справи, не вірно застосував норми матеріального та процесуального права до правовідносин, що склалися та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Вважає неправильним висновок суду, що наявність права керування транспортним засобом не є тотожним наявності права на відшкодування збитків, завданих такому транспортному засобу, і ним не було наведено конкретних порушених відповідачами прав і в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, як і не надано належних доказів, які б підтверджували існування таких порушених прав.

Суд не врахував його пояснень, що придбав автомобіль «Тойота Авенсіс» за власні кошти а зареєстрував його на сина ОСОБА_9 Вони є членами однієї сімї, живуть в сусідніх квартирах, тому в грудні 2008 року, коли був придбаний транспортний засіб, апелянтом було прийнято рішення записати автомобіль на сина, щоб надалі спростити процедуру реєстрації-перереєстрації права власності у випадку його смерті.

Незважаючи на те, що пошкоджений в ДТП транспортний засіб є фактично його автомобілем, та тільки зареєстрований на сина, на час скоєння ДТП апелянт був законним володільцем автомобіля, яким є і на даний час, тому вважає, що має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій відповідача, а позиція суду першої інстанції, що не має права на звернення за страховим відшкодуванням, повністю суперечить нормам матеріального права.

Крім цього, в момент скоєння ДТП саме він керував даним автомобілем, і фактично є потерпілим по ДТП, та має право на звернення до суду з позовом про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Судом було безпідставно відмовлено в задоволенні вимог завданої йому моральної шкоди. Суд не врахував, що основна правова підстава відшкодування моральної шкоди полягала у перенесених душевних стражданнях, яких зазнав у звязку з пошкодженням свого майна відповідно до п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України.

Судовим рішенням по адміністративній справі було встановлено факт ДТП, автомобіль марки «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, він на законних підставах є володільцем транспортного засобу та в результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_4 було завдано майнової та моральної шкоди. Вказані обставини сторонами по справі не оспорюються, вина відповідачів доказана.

Безпідставними є заперечення відповідачів про нікчемність договору страхування, укладеного між ОСОБА_4 та «Княжа Вієнна ОСОБА_6», оскільки до укладення договору страхування його автомобіль вже було застраховано у страховій компанії «Глобус», а тому саме вони повинні нести відповідальність за позовом. На даний час на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України наявна інформація про два страхових поліси даного автомобіля. Апелянт вважає себе потерпілим, суми страхових виплат за шкоду заподіяну майну у них одинакові, а те, що страхові компанії є дочірними компаніями однієї австрійської страхової групи, суд повинен був стягнути завдану йому майнову шкоду солідарно з обох страхових компаній, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог.

Володіючи інформацією про страхування цивільно-правової відповідальності лише СК «Княжа», виконав усі обовязки передбачені ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у встановлений законом строк повідомив СК «Княжа» про страховий випадок, надав відомості про свій автомобіль, контрактні дані, проте через те, що його було обмануто та не доведено до відома про існування іншої страхової компанії, вважає це поважною причиною невиконання зазначеного обовязку перед СК «Глобус». Суд повинен мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Представники страхових компаній ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» та ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6» подали письмові заяви про розгляд про розгляд справи з апеляційною скаргою ОСОБА_2 у їх відсутності, вимоги скарги не визнають з врахуванням уже поданих ними письмових пояснень.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, які вимоги апеляційної скарги про стягнення страхового відшкодування із обох страхових компаній підтримали, відповідача ОСОБА_4 та його представника, які вимоги позивача до обох страхових компаній також підтримали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення є з наступних підстав.

У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 заявив клопотання про часткову відмову від апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2017 року у звязку з тим, що на даний час відповідач ОСОБА_4 частково відшкодував завдану майнову та моральну шкоду, тому від вимог апеляційної скарги відносно нього про стягнення матеріальної, моральної шкоди та судових витрат відмовився, а просив вирішувати його вимоги про стягнення страхового відшкодування тільки з обох страхових компаній.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2017 року клопотання про часткову відмову від апеляційної скарги задоволено, і апеляційне провадження в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП з ОСОБА_4, закрито.

Відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтував тим, що власником автомобіля марки «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_2, який отримав пошкодження у ДТП є не позивач, а його син ОСОБА_10, який не надавав позивачу повноважень на звернення до суду з позовом, тому він не має права на звернення за страховим відшкодуванням.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову із зазначених підстав, суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 21 серпня 2015 року о 07.00 годині ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 в с. Боднарів Калуського району на автодорозі Стрий, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у дохід держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

ОСОБА_11 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4794986 автомобіль ОСОБА_4 з датою укладення 20 серпня 2015 року застраховано у СК «Княжа» за шкоду заподіяну життю і здоровю на суму 100 000 гривень, за шкоду заподіяну майну 50 000 гривень.

ОСОБА_11 звіту №65 Е/15 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_4 від 11 вересня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 83 363, 40 гривень. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля внаслідок пошкодження його транспортного засобу становить 54 612, 82 гривень, ринкова вартість автомобіля становила 315 227 гривень.

ОСОБА_11 листа СК «Княжа» цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21063, д.н.з. ВЕ 1146АО ОСОБА_4 на дату ДТП було застраховано ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4794986 від 20 серпня 2015 року та ТДВ «СТДВ «Глобус» Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3337879. Достовірно встановлено, що на момент видачі 20 серпня 2015 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» ОСОБА_11 №АЕ/4794986 вже діяв ОСОБА_11 №АІ/3337879, виданий ТДВ «СТДВ «Глобус» про наявність якого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» при укладенні ОСОБА_11 №АЕ/4794986 не було проінформовано. Зазначено, що ОСОБА_11 №АЕ/4794986 є нікчемним, і жодних правових наслідків для ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» щодо виплати страхового відшкодування немає.

ОСОБА_11 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3337879 від 18 серпня 2015 року (а.с.85) ОСОБА_4 забезпечив свою відповідальність у ТДВ «СТДВ «Глобус»

Жоден із відповідачів у даній справі не заперечує обставин ДТП, факту страхування забезпеченого транспортного засобу двома страховими полюсами та встановлення винуватця.

Зясувавши обставини даної справи, встановивши правовідносини, які склались між сторонами, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_2 не має права звертатись до суду за отриманням страхового відшкодування, оскільки власником пошкодженого транспортного засобу є не він, а його син.

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2015 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинене ДТП встановлено, що керування потерпілого транспортного засобу здійснював син позивача ОСОБА_9, не можуть бути обставиною, яка не підлягає доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

Під час огляду адміністративної справи №344/13342/15-ц, витребуваної з Івано-Франківського міського суду встановлено, що згідно наявних пояснень керував автомобілем «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_2 саме позивач ОСОБА_2 у присутності власника ОСОБА_9

Зазначених обставин справи не заперечив і відповідач ОСОБА_4, який пояснив, що на час ДТП знаходився у шоковому стані, однак чітко памятає, що на час зіткнення автомобілів у автомобілі «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_2 знаходилися обоє ОСОБА_2 та ОСОБА_9 Не заперечує, що оскільки позов про відшкодування шкоди предявив позивач ОСОБА_2, то він на час ДТП і керував автомобілем.

ОСОБА_11 матеріалів адміністративної справи після ДТП ОСОБА_4 предявив потерпілому водію тільки поліс обовязкового страхування цивільної відповідальності, укладений із ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6»

Суд першої інстанції повинен був зясувати, що за змістом п. 1,3,16 ст.1 та ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач ОСОБА_2, будучи законним користувачем транспортного засобу є потерпілою особою, майну якого заподіяна шкода внаслідок ДТП, тому має право на звернення за страховим відшкодуванням, хоча за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11) власником є його син ОСОБА_9, тому суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не наділений правом звертатись за страховим відшкодуванням.

Як розяснено у п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Під час апеляційного розгляду справи, позивач ОСОБА_2 заявив клопотання про часткову відмову від апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2017 року у звязку з тим, що на даний час відповідач ОСОБА_4 частково відшкодував завдану майнову та моральну шкоду, тому від апеляційної скарги відносно нього відмовився, а просив вирішувати його вимоги про стягнення страхового відшкодування тільки з обох страхових компаній і апеляційне провадження в частині заявленої суми стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП з ОСОБА_4 закрито, колегія суддів вправі тільки зясовувати законність рішення суду та підставність заявлених вимог щодо стягнення страхового відшкодування тільки з обох страхових компаній.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про стягнення страхового відшкодування необхідно враховувати, що за змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Однак спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, зобовязання страхувальника повідомити страховика про всі дії чи договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного з іншими страховиками п.17.3 ст.17; обвязком водія транспортного засобу проінформувати інших осіб причетних до цієї пригоди назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси, письмово повідомити страховика про ДТП та інше ст.33; діями страховика після отримання інформації про ДТП яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування ст. 34; поданням заяви про страхове відшкодування ст. 35; прийняттям рішення про здійснення страхового відшкодування ст. 36; відмовою у здійсненні страхового відшкодування ст.37;

Положеннями пункту 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, виконання обовязку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

ОСОБА_11 полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4794986 автомобіль ОСОБА_4 застраховано у СК «Княжа» за шкоду заподіяну життю і здоровю на суму 100 000 гривень, за шкоду заподіяну майну 50 000 гривень. Позивач, як потерпілий внаслідок ДТП у порядку визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» за страховим відшкодуванням, однак йому відмовлено у виплаті тільки тому, що водій забезпеченого автомобіля напередодні уже застрахував свою відповідальність у страховика ТДВ «СТДВ «Глобус», такий договір був діючий, і у такому випадку договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4794986 забезпечений автомобіль ОСОБА_4 застрахований у СК «Княжа» є нікчемним, а виплата страхового відшкодування неможлива.

Відповідно до ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

17.3. Також обов'язок страхувальника повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику визначено пунктом 17.3. ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що у звязку з недійсністю договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4794986 забезпеченого автомобіля ОСОБА_4 застраховано у СК «Княжа», відсутні законні підстави для стягнення страхового відшкодування з даної страхової компанії на користь позивача.

Відповідач ОСОБА_4 як водій забезпеченого транспортного засобу за договором страхування підтвердив, що не повідомив потерпілого у ДТП ОСОБА_2 про наявність ОСОБА_11 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3337879, укладеного ним із ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6» 18 серпня 2015 року (а.с. 43).

Жодною із сторін даної справи у встановленому законом порядку не доведено, що договір ОСОБА_4 із ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6» 18 серпня 2015 року є недійсним.

Відповідно до п. 33.1.4. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

ОСОБА_11 п. 35.1. ст.. 35 цього ж Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За обставинами даної справи встановлено, що «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6» про настання страхового випадку жодним із учасників у встановленому законом порядку не повідомлялось, із заявою про виплату страхового відшкодування потерпілий у ДТП не звертався, тому колегія суддів вважає, обґрунтованими доводи представника страховика «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6» про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розяснено, що відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Керуючись ст.218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6», ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6», ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» Вієнна ОСОБА_6» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_13