Рішення № 67463449, 21.06.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9256/15-ц

Провадження № 2/752/1801/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.06.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретарів - Безверхої Н.В.

Чечельницького В.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_2

за участю представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа Публічне акціонерне товариство «Возко» про визнання договору поруки припиненим, суд -

Встановив

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати припиненим договір поруки № 6211Р6, укладений 23 грудня 2011 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».

В обґрунтування позову представник вказував, що між ним та відповідачем 23.12.2011 року укладено договір поруки №6211Р6, відповідно до умов якого позивач зобов'язався перед банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання ПАТ «ВОЗКО» основного зобов'язання за:

-генеральною угодою № 6207N1 від 18 січня 2007 року;

-кредитним договором № 6211 К7 від 01 липня 2011 року;

-кредитним договором № 6207К14 від 05 вересня 2011 року;

-кредитним договором № 6211К11 від 20 жовтня 2011 року.

Позивач вказує, що він не був повідомлений про зміну строку виконання основного зобов'язання, банк не пред'явив до нього вимогу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а також внаслідок укладення додаткових угод збільшився обсяг його відповідальності, як поручителя, у зв'язку з чим посилаючись на правові підстави ст. 559 ЦК України просив суд визнати припиненим договір поруки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволенню позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що 23 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» укладено договір поруки № 6211Р6 від 23.12.2011 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався перед банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання ПАТ «ВОЗКО» Основного зобов'язання.

Статтею 1 вказаного договору поруки визначено, що основне зобов'язання - зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною угодою щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій.

Кредитною угодою, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін до договору поруки від 29.11.2013 року є генеральна угода № 6207N1 від 18.01.2007 року з загальним лімітом заборгованості 11 160 000 доларів США, терміном користування до 17.01.2021 року; кредитний договір № 6207К14 від 05.09.2011 року з загальним лімітом заборгованості 3 000 000 доларів США та 1 010 000 грн., терміном користування до 31.12.2015 року; кредитний договір № 6211К7 від 01.07.2011 року з загальним лімітом заборгованості 6 027 203 доларів США, терміном користування до 31.01.2017 року.

Відповідно до п. 7.4 договору поруки дія договору поруки припиняється після повного виконання основного зобов`язання.

У липні 2014 року у ПАТ «ВОЗКО» виникла заборгованість за основним зобов'язанням та банком були направлені поручителю ОСОБА_4 листи-претензії № 12-010/687 від 10.03.2015 року, № 62-010/688 від 10.03.2015 року, № 62-010/689 від 10.03.2015 року (т. 1 а.с. 12-19).

У подальшому, 27.04.2015 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено в договорі поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що за змістом якого порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідачем 10.03.2015 року направлено позивачу вимогу про дострокове стягнення кредиту та 27.04.2015 року відповідач звернувся із позовом про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не пропущено шестимісячний строк визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Разом з тим, судом встановлено, що 18 січня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» та Закритим акціонерним товариством «ВОЗКО», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВОЗКО» укладено генеральну угоду № 6207N1, відповідно до якої сторони домовились, що загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою, який у п. 4.5.1 визначено у розмірі 10 400 000 доларів США, поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття нею чинності, а також на всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках цієї угоди протягом її дії. Термін користування кредитом за генеральною угодою визначено до 17 січня 2014 року. Процентна ставка встановлюється за згодою сторін відповідно до ст. 6 генеральної угоди.

У подальшому, 13.07.2007 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ПАТ «ВОЗКО» укладено додаткову угоду № 6207N1-3, якою визначено загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою та встановлено загальний розмір заборгованості позичальника за кредитом за цією генеральною угодою не може перевищувати еквівалент 11 160 000 доларів США з можливістю кредитування в гривні, доларах США та Євро.

29.11.2013 року між банком та ПАТ «ВОЗКО» укладено додаткову угоду до генеральної угоди, за умовами якої змінено термін користування кредитом до 17.01.2021 року.

05.09.2007 року між банком та ПАТ «ВОЗКО» укладено кредитний договір № 6207К14, відповідно до якого, відповідач відкрив ПАТ «ВОЗКО» невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 000 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 20.06.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних.

01.07.2011 року між відповідачем та ПАТ «ВОЗКО» укладено кредитний договір № 6211К7, відповідно до умов якого банк надає останньому кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 6 744 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 31.01.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,25 % річних.

У подальшому, додатковим договором від 29.11.2013 року за № 6211К7 до кредитного договору № 6211К7 було змінено ліміт кредитної лінії - 6 027 203 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 31.01.2017 року та визначено проценту ставку - 10,25 % річних.

20.10.2011 року між банком та ПАТ «ВОЗКО» укладено кредитний договір № 6211К11, відповідно до умов якого банк надає позичальникові шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії кредит у розмірі 495 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 19.10.2018 року зі сплатою відсотків відповідно до умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року по справі № 6-701цс15 .

Як роз'яснено у п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Відповідно до п. 6.4.5 генеральної угоди банк має право змінювати строки та порядок сплати процентів за користування кредитом та/або плат за цією генеральною угодою та/або кредитним договором в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє позичальника.

За змістом п. 6.6.2 генеральної угоди позичальник сплачуватиме проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, визначеному у кредитному договорі.

Відповідно до п.п. 2.1.5 та 2.1.6 договору поруки, поручитель ознайомився з умовами кредитної угоди (включаючи всі додатки до кредитної угоди, що є чинними на дату укладення цього договору), укладеної між кредитором та позичальником, поінформований про фінансово-економічний стан позичальника і повністю розуміє свої обов'язки за цим договором. Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

29 листопада 2013 року між банком та поручителем укладено договір про внесення змін № 6211Р6-1 до договору поруки щодо терміну повернення коштів за генеральною угодою до 21 січня 2021 року та змінено ліміт заборгованості за кредитним договором № 6211К7 від 01 липня 2011 року - 6 027 203 доларів США.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, а відтак внесення змін до кредитного договору не потребувало внесення змін до договору поруки суперечать положенням ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки між сторонами всупереч вказаної умови договору все ж таки було укладено договір про внесення змін до договору поруки у зв'язку із внесенням змін до генеральної угоди щодо збільшення ліміту кредитної заборгованості та збільшення строку кредитування, що вказує на обізнаність відповідача про необхідність укладення додаткової угоди у випадку збільшення обсягу відповідальності, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про те, збільшення обсягу основного зобов'язання можливе без погодження з поручителем.

Також судом враховано, що ОСОБА_4 не давав згоди на конкретну зміну забезпеченого порукою зобов'язання, оскільки пунктом 2.1.6 договору поруки не конкретизовано, на які саме зміни умов договору він погодився як поручитель.

Враховуючи в сукупності вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що у даному випадку слід застосувати норми ч 1 ст. 559 ЦК України та визнати поруку припиненою.

Таким чином, розглянувши цивільну справу, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення даного позову.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Крім того, суд керувався принципами справедливості, добросовісності та розумності відповідно до вимог ст. 3 ЦК України з урахуванням балансу інтересів сторін.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа Публічне акціонерне товариство «Возко» про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки № 6211Р6, укладений 23 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмір 243грн. 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя