Ухвала суду № 67462287, 15.06.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2145/17

Номер провадження 4-с/570/17/2017

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю представника скаржника ОСОБА_1,

державного виконавця Ященка В.О.,

боржника ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" на бездіяльність державного виконавця,

в с т а н о в и в:

покликаючись на те, що державний виконавець не направив відповіді на їх звернення від 16 березня 2017 року, представник скаржника ОСОБА_3 у поданій 29 травня 2017 року скарзі, вимоги по якій уточнені 15 червня 2017 року, просить

- визнати бездіяльність державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 з примусового виконання виконавчого документа №2-494/11 від 25 вересня 2013 року, виданого Рівненським районним судом Рівненської області в частині ненаправлення відомостей про вартість описаного та арештованого рухомого майна та на запити скаржника № 1722 від 16 березня2017 року,

- зобовязати державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 направити повідомлення про вартість заставного майна-автомобілів: Renault 11GТА1141, 2000 р.в., білого кольору, номер шасі (кузова, рами) VF611GТА000111650, д.н.з. НОМЕР_1; Renault МАGNUM400, 2000 р.в., синього кольору, номер шасі (кузова, рами) VF611GТА000103230, д.н.з. НОМЕР_2 та надати відповідь на клопотання про хід виконавчого провадження №1722 від 16 березня 2017 року.

Представник скаржника ОСОБА_1 скаргу підтримав повністю і по аналогічних мотивах. Показав, що з дати авансування витрат на проведення оцінки майна на адресу банку не надходило жодного документу.

Державний виконавець Ященко В.О. скаргу не визнав, оскільки діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки стягувачем не здійснено авансування витрат для надсилання процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією, вони надсилалися простою кореспонденцією, як передбачено діючим законодавством. Крім того, 31 травня 2017 року банку запропоновано залишити у себе дані транспортні засоби, оскільки торги з їх продажу не відбулися, але відповіді від стягувача досі не отримали.

Боржник ОСОБА_2 по суті спору показав, що його власні автомобілі забрані виконавчою службою та передані на відповідальне збереження стягувачу ще в 2011 році. При цьому був присутній представник банку. Спочатку транспорт знаходився на одній площадці, згодом на іншій, оскільки банк не платив плату за зберігання. В листопаді 2016 року він виявив, що цю кучу металу не можна навітьназвати транспортними засобами, тому відмовився їх забирати. З приводу розукомплектування автомобілів та невиконання банком своїх обов'язків щодо збереження його майна поки що до правоохоронних органів не звертався.

Суд, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, в провадженні державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 перебуває виконавче провадження з виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області № 2-494/11 в частині солідарного стягнення заборованості з ОСОБА_2.

16 березня 2017 року кредитором-скаржником направлено клопотання про хід державного виконавчого провадження № 1722. З його слів, відповіді не отримано.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі №6-785цс15 від 06 липня 2015 року визначено, що положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями глави 9 Закону України. Зокрема, передбачено право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби (ст.82) та здійснення контролю за законністю виконавчого провадження (ст.ст.83 - 86).

Оскільки скаржник оскаржує дії державного виконавця з виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області, ухваленого в порядку цивільного судочинства, то й судовий контроль за виконанням судового рішення повинен здійснюватись у порядку, передбаченому ст.ст.383-389 ЦПК України. Відповідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст.47 Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.3 цього ж Закону за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження, документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Доказів того, що стягувач отримував повідомлення від державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, суду не представлено і представити неможливо у випадку заперечення цього факту скаржником, оскільки останні надсилалися простою кореспонденцією згідно з чинним законодавством в установлений законодавством строк, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції про направлення скаржнику листів. За таких умов скаржник вважається таким, що повідомлений належним чином.

У зв'язку з відмовою у задоволенні скарги судові витрати, пов'язані з її розглядом, покладаються на заявника на підставі ст.388 ЦПК України та згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" №6 від 07 лютого 2014 року.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.383-389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити Публічному акціонерному товаристві "БРОКБІЗНЕСБАНК" у задоволенні його скарги на бездіяльність державного виконавця.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" в прибуток Рівненського районного суду Рівненської області /№ рахунку 1217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, банк ГУДКСУ в Рівненській області ЄДРПОУ суду 26406260/ судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп.

Повне судове рішення виготовлено 16 червня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом п'яти днів з дня проголошення.

Суддя: Кушнір Н.В.