Ухвала суду № 67461560, 26.06.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/513/17 Номер провадження 22-ц/786/1621/17Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 01 жовтня 2013 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 18780,00 грн. Відповідно до умов договору відповідач зобовязувався в порядку та на умовах визначених договором погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання.

15 вересня 2014 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено Договір факторингу № 15/09/14, у відповідності до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступив Позивачу право вимоги від Відповідача коштів, а Позивач набув право вимоги грошових коштів від Відповідача.

У порушення умов Договору, ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 06 лютого 2017 року утворилася заборгованість в сумі 20923,10 грн.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 20923,10 грн. та понесені позивачем при зверненні з позовом до суду судові витрати.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ТОВ «ОПТ Факторинг Україна», (місце знаходження: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК36789421, р/р26507002333333 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у м. Харків) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 01 жовтня 2013 року в сумі 20 923,10 грн., яка складається з наступного: 16059 грн. 53 коп. - заборгованість по сплаті кредиту; 0 грн. 99 коп., - заборгованість по сплаті відсотків; 4862 грн. 58 коп. - заборгованість по сплаті комісії.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» судові витрати в сумі 1600 грн.

ОСОБА_2 оскаржила рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що рішення суду є обґрунтованим і законним.

Представник ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надавши суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 жовтня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 18780,00 грн. (а.с.4-6).

Відповідно до п.п. 1.2.1, 1.4.1 кредитного договору ОСОБА_2 прийняла на себе зобовязання щодо повернення суми кредиту, а також сплати процентів за користування кредитом, інших платежів, визначених договором, виконання умов договору.

Як передбачено п. 1.5.4 договорів, в разі порушення позичальником строків або суми сплати будь-якого з щомісячних платежів, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань за кредитним договором. В цьому разі, позичальнику рекомендованим листом надсилається вимога.

Згідно п. 1.5.6. договорів, у випадку невиконання позичальником умов вимоги, банк має право звернутись до відповідного суду для стягнення заборгованості за кредитом в примусовому порядку.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 договору факторингу № 15/09/14 від 15 вересня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» і боржниками в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» одержує право замість ПАТ «ОТП Банк» вимагати від боржників належного виконання всіх зобовязань за кредитними договорами.

Згідно розрахунків ОСОБА_2 має заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» станом на 06 лютого 2017 року за кредитним договором № НОМЕР_1 від 01 жовтня 2013 року в сумі 20923,10 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 16059,53 грн.; заборгованість за відсотками 0,99 грн.; заборгованість з комісії 4862,58 грн.

Як вбачається з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Судом першої інстанції правильно взято до уваги правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 23 вересня 2015 року по справі № 6-979 цс15, відповідно до якої, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обовязку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обовязку погашення кредиту взагалі.

Як вбачається з ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений умовами договором.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частинами 2-4 ст. 60 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто гарантією принципу змагальності сторін процесу, закріпленому у ст. 10 ЦПК України, є наділення його учасників, зокрема, позивача, широким колом прав, в тому числі подавати до суду докази та брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду тощо, від чого і залежатиме майбутній результат вирішення справи.

При цьому, суд з власної ініціативи не зобовязаний збирати докази в обґрунтування обставин позову.

Таким чином, як зазначив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не підтвердила безпідставність заявлених до неї позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, оскільки між позивачем та відповідачем існує боргове зобовязання на підставі вищезазначеного кредитного договору та договору факторингу. Відповідач не виконує свої зобовязання, заборгованість не погашає тому необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 20923,10 грн.

Доводи наведені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі стосовно того, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що заборгованість за її споживчим кредитом увійшла до портфелю заборгованості переданого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є безпідставними виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Враховуючи, що відповідно до матеріалів справи, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не був присутній при розгляді справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом витяг з додатку до Договору про відступлення права вимоги від 15 вересня 2014 року в якому за № 4854 зазначено боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 206064180 від 01 жовтня 2013 року, який долучений до заперечення на апеляційну скаргу.

Крім того, колегія суддів враховує, що вищевказаний витяг позивачем надано на спростування доводів апеляційної скарги, що узгоджується із ст. 10 ЦПК України, а дослідження вказаного витягу є виконанням вимог ст. 213 ЦПК України, зокрема частини 3.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 клопотання про витребування доказів не заявлялося.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

ОСОБА_3