Ухвала суду № 67455593, 30.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1101/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/2695/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

30 червня 2017 року суддя Апеляційного суду Львівської області Павлишин О.Ф., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» до держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило ФГ «ОСОБА_2В.».

Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та апелянту надано строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, а саме п'ять днів для подання документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1760 грн. (а.с. 65-66).

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копія ухвали без руху апелянтом отримана 15 червня 2017 року, однак апелянтом на виконання вимог ухвали без руху подано лист з посиланням на те, що в Законі України «Про судовий збір» є ч. 2 ст. 3 згідно якої (пункт 13) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Також зазначено, що в позовній заяві стоїть питання про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями суду, а тому, враховуючи норми п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» і характер спору, судовий збір у даній справі не сплачується.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року вважати неподаною та повернути апелянту.

Згідно з п. 13 ч 2. ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Дана норма закону стосується виключно подання позовної заяви та не враховується при поданні позивачем апеляційної скарги на судове рішення.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» визначає пільги щодо сплати судового збору звільнення від сплати судового збору.

Наведене свідчить про те, що законодавець розмежував у Законі України «Про судовий збір» поняття наявності пільг щодо сплати судового збору, їх суб'єктів та можливість звернення до суду за захистом порушеного права у визначеній законом формі незалежно від суб'єкта звернення, без сплати судового збору (ст. 5 та ч. 2 ст. 3 Закону відповідно).

В свою чергу, у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» надано роз'яснення про те, що згідно зі статтею 5 Закону № 3674-VI визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову. При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

А тому відсутні підстави для звільнення апелянта ФГ «ОСОБА_2В.» від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки ФГ «ОСОБА_2В.» не відноситься до жодної з категорій осіб, які згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях,

Таким чином, апелянтом не сплачено судовий збір у розмірі, який визначений Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3574-VІ, в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, та не надано копій документів, які б свідчили про наявність у заявника пільг щодо оплати судового збору.

Крім цього, в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 01.06.2017 року з посиланням на норму закону чітко визначено суму судового збору (в твердій грошовій формі), яку необхідно сплатити апелянту.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість заяви, направленої на виконання вимог ухвали від 01 червня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

В цій ситуації вважаю за необхідне врахувати висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні по справі Стебницький і Комфорт проти України, обов'язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», де Суд зазначає, що касаційна скарга підприємства-заявника на відмови судів нижчих інстанцій у задоволенні позову була повернута без розгляду внаслідок того, що підприємство-заявник не сплатило державне мито, яке вимагалося. У цьому зв'язку Суд повторює, що національні суди мають кращі можливості для тлумачення та застосовування норм матеріального та процесуального права. Підприємство-заявник не скаржилося на те, що зазначене положення було нечітким і непередбачуваним, та не заявляло, що не мало коштів, аби сплатити державне мито, яке вимагалося, і таким чином було позбавлене можливості подати касаційну скаргу. Воно просто наполягало на своєму власному тлумаченні цього положення. Оскільки відповідні судові рішення не виявляють будь-якого явно свавільного мотивування, Суд вважає, що скарга підприємства-заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо несправедливості провадження про відшкодування шкоди є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена згідно з підпунктом "а" пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції (див. рішення Суду у справі Стебницький і Комфорт проти України, no. 10687/02, від 03.02.2011 року).

Відповідно до положень ст.ст. 121, 297 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

У звязку з вищенаведеним, оскільки апелянтом вимоги ухвали щодо сплати судового збору у встановлений судом строк не виконані, недоліки скарги не усунуто, апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути.

Керуючись ст.ст. 121, 297 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року вважати неподаною та повернути апелянту.

Копію ухвали разом із доданими до скарги матеріалами надіслати апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_1