Ухвала суду № 67455242, 20.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/766/16-к Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 11-кп/783/621/17 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційногосуду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Партики І.В., Белени А.В.,

секретаря Щербая В.П.,

розглянувши кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3,

з участю прокурора Пришляка Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2В,

за апеляційною скаргою прокурора Пришляка Ю.О. на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.

ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України в порядку, передбаченому ст. 45 КК України, у звязку з дійовим каяттям.

Кримінальне провадження внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000613 від 10.12.2015 року, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України закрито.

Заставу у розмірі 97 440 /девяносто сім тисяч чотириста сорок/ грн. 00 коп., внесену заставодавцем ОСОБА_3 за ОСОБА_1, яка внесена на депозитний рахунок суду № 37313005000789, банк ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА у Львівській області повернуто ОСОБА_4.

Згідно з вироком ОСОБА_1, будучи обраним на посаду сільського голови Новокамянецької сільської ради Жовківського району, Львівської області, будучи службовою особою місцевого самоврядування, якому присвоєно 4 категорію та 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування, будучи згідно ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" головною посадовою особою територіальної громади, керівником органу місцевого самоврядування, на якого покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, основними обовязками якої згідно ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" є організація роботи сільської ради та її виконавчого комітету, скликання сесії ради, внесення пропозицій та формування порядку денного сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради, підписання рішення ради та її виконавчого комітету, будучи представником влади, усвідомлюючи можливість законного надання ОСОБА_5 земельної ділянки, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані йому повноваження сільського голови, за попередньою змовою з секретарем сільської ради ОСОБА_6 вчинив службове підроблення, за наступних обставин. Так, у відповідності до ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільської ради входить вирішення питань щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. У відповідності до зазначеної статті, маючи намір займатись садівництвом в листопаді 2015 року до сільської ради звернувся ОСОБА_7 з питанням надання йому в оренду земельної ділянки площею 2 та з складу земель Новокамянецької сільської ради. В подальшому, 16.12.2015 згідно попередньої домовленості, ОСОБА_5 прибув у сільську раду для отримання відповідного рішення про надання в оренду земельної ділянки для ведення садівництва. В ході розмови з сільським головою ОСОБА_1 останній повідомив, що земельну ділянку в оренду на даний час надати неможливо та розяснив можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства та будучи достовірно обізнаним, що 12 жовтня 2015 року на сесії Новокамянецької сільської радою не приймалось рішення за зверненням ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з секретарем сільської ради ОСОБА_6 надав вказівку останній, виготовити відповідне рішення № 12 від 12 жовтня 2015 року, у яке внести недостовірні відомості про надання сесією ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки площею 2 га у власність. Виготовивши відповідне рішення, ОСОБА_6 передала його ОСОБА_1, а останній будучи головою сільської ради, без скликання сесії, всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: п.3 ч.4 ст.42, відповідно до якої сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету, п. 11 ст.46 «Сесія ради» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради, та ч.2 ст.59, відповідно до якої рішення ради приймається на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_6 підписав його цього ж дня власноруч, як сільський голова та особисто скріпив рішення відтиском гербової печатки Новокамянецької сільської ради, та в подальшому через ОСОБА_6 передав таке рішення ОСОБА_5

На ухвалу суду прокурор Пришляк Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати повністю через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвали нову, якою відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття щодо нього кримінального провадження у звязку з дійовим каяттям.

В обґрунтування покликається на те, що вищенаведена ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, так як ОСОБА_1 під час досудового слідства і в суді правдиво пояснив про обставини вчиненого злочину, тобто можна зробити висновок про щире розкаяння ОСОБА_1 у вчиненому злочині, але не про його активне сприяння розкриттю злочину, як це трактує суд першої інстанції. Також, судом першої інстанції не встановлено обставин, що могли б свідчити про активне сприяння розкриттю злочину з боку ОСОБА_1 і під час дослідження доказів в ході судового розгляду кримінального провадження. Крім того, судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки через неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту, безпідставно застосовано ст. 45 КК України, тобто застосовано закон, який не підлягає застосуванню.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати оскаржувану ухвали і призначити у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, який заперечив проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не дотримані, а висновок суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, у звязку із дійовим каяттям є передчасним.

Згідно з ст. 45 КК України звільняється від кримінальної відповідальності у звязку із дійовим каяттям особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, у випадках, коли така особа після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані неї збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особу можна звільнити від кримінальної відповідальності у звязку із дійовим каяттям лише на наявності визначених у ст. 45 КК України умов та підстав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України за відсутності усіх зазначених у цій статті ознак дійового каяття.

Також, у своєму рішенні суд першої інстанції покликався на те, що ОСОБА_1 вперше вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, після вчинення злочину щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 жодної шкоди чи збитків заподіяно не було.

Однак, згідно з трактуваннями понять активне сприяння розкриттю злочину та щире розкаяння, які передбачені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» щире розкаяння характеризує субєктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. В свою чергу, активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставинам справи.

Таким чином, наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про те, що з даного твердження можна зробити висновок про щире розкаяння ОСОБА_1 у вчиненому злочині, але не про його активне сприяння розкриттю злочину, як вбачається з ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке не може бути усунуте апеляційним судом, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.3 ст. 404 КПК України позбавлений можливості досліджувати докази у кримінальному провадженні та ухвалити у ньому рішення по суті.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України слід скасувати, та постановити нову ухвалу, якою направити матеріали кримінального провадження №12015140000000613 від 10 грудня 2015 року для продовження розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргупрокурора Пришляка Ю.О. задоволити.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України скасувати.

Направити матеріали кримінального провадження №12015140000000613 від 10 грудня 2015 року для продовження розгляду справи по суті.

Ухвала у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10