Рішення № 67453040, 26.06.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2304/15-ц

Провадження №2/333/15/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ПАТ «Промінвестбанк» (далі відповідач), в якому просив визнати недійсним кредитний договір № 278-07 квф від 22 листопада 2007 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22.11.2007 року між сторонами було підписано кредитний договір № 278-07 квф. За цим договором Банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу, з кінцевим строком повернення не пізніше 25.11.2012 року, у вигляді строкового кредиту у сумі 41703 долари США, на придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,6%. Згідно умов цього договору кредит надається готівкою через касу банку. Про недійсність кредитного договору він дізнався 20.03.2015 року, отримавши правовий висновок №06/09 від 20.03.2015 року. Вважає цей кредитний договір недійсним, оскільки він не відповідає вимогам Генеральної ліценції банку на право здійснення валютних операцій та вимогам Інструкції про касові операції в банках України. на час здійснення правочину банк не мав необхідного обсягу субєктної дієздатності, в нього була відсутня генеральна ліцензія на право проведення таких операцій. На підставі Банківської ліценції та письмового дозволу НБУ банк має право видавати кредит готівкою іноземною валютою лише з поточного рахунку клієнта, відкритого в установі банку на підставі договору банківського рахунку. Договору на обслуговування рахунку не укладалось. Вважає, що відповідач порушив його права як споживача фінансових послуг за ЗУ «Про захист прав споживачів», порушив вимоги постанов НБУ не повідомивши позивача про необхідні умови кредитування що передують укладанню кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, відповідно до наявних доказів у матеріалах справи.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просив відмовити в позові з підстав раніше наданих заперечень. В письмових запереченнях вказують таке. Національним Банком України відповідачу 31.10.2001 року було видано Банківську ліценцію №1 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 ч.2 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», також 31.10.2001 року було видано Дозвіл №1-1 на право здійснення операцій. Норми закону встановлюють, що уповноважені банки на підставі банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Необхідність отримання банками Генеральної банківської ліценції виникла тільки в 2011 році. На день укладання кредитного договору законодавець не визначав межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. А відповідно до ст. 5 Декрету КМУ №15-93 від 19.02.1993 року необхідна наявність індивідуальної ліценції на надання і одержання кредитів в іноземній валюті якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Зазначення в кредитному договорі тих чи інших рахунків є наслідком відображення в бухгалтерському обліку укладеного кредитного договору відповідно до його економічної суті та не впливає на зміст самого кредитного договору та виконання зобовязання банку надати грошові кошти. Правочин не може бути визнаний недійсним з підстав його невірного його відображення в бухгалтерському обліку.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22 листопада 2007 року, між Акціонерним комерційним промислово інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі Банк, в особі заступника керуючого начальника управління по обслуговуванню фізичних осіб філії «Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі» ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_1, далі Позичальник, з другої сторони, підписано Кредитний Договір № 278-07 квф.

Відповідно до п. 2.1 та 3.1, 5.1.1 цього договору Банк зобовязався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу, з кінцевим строком повернення не пізніше 25.11.2012 року, у вигляді строкового кредиту у сумі 41703 доларів США, зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 10,6% річних. Згідно кредитного договору кредит надається готівкою через касу банку для задоволення споживчих потреб Позичальника.

Закритим акціонерним товариством «Промінвестбанк», було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «Промінвестбанк» в Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк».

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року (т.1 а.с. 204) було зобовязано Відповідача надати оригінали первинних бухгалтерських документів меморіальний ордер та заяву на видачу готівку, які б посвідчували факт надання кредитних коштів Позивачу, у відповідності до умов кредитного договору № 278-07 квф від 22 листопада 2007 року. Також було витребувано оригінал договору на відкриття поточного рахунку на імя ОСОБА_1, витяг з книги реєстрації відкритих рахунків, кредитну справу, відповідні Положення банку про облікову політику та порядок проведення кредитних операцій.

За кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Відповідач на виконання ухвали суду про витребування доказів, у своєму листі ПАТ «Промінвестбанк» від 10.02.2016р. за № 10805-12/10 (т.2 а.с. 3 - 4) вказав, що видатковий касовий ордер № 183 від 22.11.2007р. підтверджує видачу кредиту Позичальнику в розмірі 41 703 доларів США готівкою з каси банку без відкриття поточного рахунку, та надав витяг з Положення про облікову політику, витяг з Положення про організацію касової роботи в установах Промінвестбанку, витяг з Положення «Про порядок кредитування фізичних осіб в філіях Промінвестбанку», копію кредитної справи ОСОБА_1, щодо інших запитуваних документів було вказано про їх знищення, та зазначено що оригінал договору на відкриття поточного рахунку на імя ОСОБА_1 відсутній так, як він не складався.

Відповідачем наданий видатковий касовий ордер № 183 від 22.11.2007 року (т.1 а.с. 90, т.2 а.с. 5), в якому вказаний дебет по рахунку 22030550171849, кредит по рахунку 100299021 зміст операції: расход-видача кредиту згідно кредитного договору 278-07 квф від 22.11.07 загальна сума 41703 доларів США та загальна сума 210600,15 грн. в еквіваленті.

Відповідно до пункту 4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України (Постанова НБУ № 337 від 14.08.2003р.) готівкова валюта фізичним особам з їх поточних рахунків здійснюється за заявою на видачу готівки (додаток 8 до цієї Інструкції), а не за видатковим касовим ордером (додаток 10 до цієї Інструкції), при цьому за видатковим касовим ордером здійснюється видача готівки іноземної валюти працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями.

На підтвердження цього вказує, і досліджене судом «Положення про організацію касової роботи в установах Промінвестбанку», затверджене протоколом засідання Правління Промінвестбанку від 27 січня 2004р. № 68, зі змінами, (т.2 а.с. 15, а.с. 15 обор. стор.), в якому в п. 4.3.1., п. 4.3.2. та 4.3.8. визначено по яких документах, кому та в яких випадках (на які цілі) можливо видавати готівкові кошти з каси Банку. При цьому належним чином складеного меморіального ордера та заяви на видачу готівки, як первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування та видачі кредиту сумі 41 703 долари США Відповідачем не надано.

У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакції чинній станом на 2007 рік)

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із вищенаведеними нормами, факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами, складеними у відповідності до норм діючого законодавства. Відтак факт надання грошових коштів в кредит доказується виключно первинними бухгалтерськими документами.

Відтак, в силу норм закону, долучений до матеріалів справи видатковий касовий ордер № 183 від 22.11.2007 року не є тим первинним бухгалтерським документом, що може підтвердити факт надання кредиту, та враховуватись у бухгалтерському обліку Банку, в силу відсутності усіх обовязкових реквізитів, а також неможливості проведення кредитно-касової операції, тобто здійснення господарської операції з надання кредиту, на підставі яких у сторін виникають певні права та обовязки. В наслідок чого, в силу ст. 59 ЦПК України, вони не є засобами доказування факту надання кредитних коштів.

Також відповідачем надана квитанція №4065 від 22.11.2007 року відповідно до якої дебет по рахунку 100299021, кредит по рахунку 26000301159682, призначення платежу: оплата за автомобіль згідно рахунку №УК-1089 від 16.11.2007 р. ОСОБА_1 Отримувачем є ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен». Загальна сума 209349,06 грн. (а.с.90).

Тобто, з рахунку 100299021, на який були перераховані кошти по кредитному договору, було перерахована сума 209349,06 грн., а не в доларах США.

Представник відповідача в судовому засіданні вказував на те, що кредитні кошти в доларах США були видані ОСОБА_1 із каси банку, потім проведена обмінна валютно-касова операція та долари США переведені в гривні і саме гривні були зараховані в якості оплати за автомобіль. Проте, доказів на підтвердження обмінних операцій надано не було.

Згідно пояснень представника ПАТ «ПромінвестБанк», оригінали первинних бухгалтерських документів у вигляді меморіального ордеру та заяви на видачу готівки в Банку відсутні, так як не складалися, також відсутній договір про відкриття поточного рахунку на імя ОСОБА_1, так як поточний рахунок та його відкриття для надання кредиту між сторонами не узгоджувалось. Рахунок 22030550171849 - це позичковий рахунок не є власністю клієнта, а є власністю банка-Відповідача, при цьому ОСОБА_1 до цього рахунку не має жодного відношення, так як ці рахунку відкриваються на власний розсуд банку на будь-які потреби.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В запереченнях на позов представник ПАТ «ПромінвестБанк» зазначає, що доказом надання кредиту є зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок Позивача та надання цих коштів через касу банку-Відповідача. Однак як було встановлено в судових засіданнях, рахунок 22030550171849 не належить Позивачу, а відтак він не набув юридичної можливості володіти, користуватись та розпоряджатись грошовими коштами. Адже в силу п.7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах від 12.11.2003 року № 492 Видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами.

Щодо відкриття банками поточних рахунків клієнтів, НБУ у своєму листі від 07.06.2007р. № 25-118/1100-5821 зазначив про те що, згідно з вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, банки відкривають поточні (особові) рахунки за балансовим рахунком 2600, фізичним особам, що не здійснюють підприємницької діяльності - за балансовим рахунком 2620.

Крім того, у відповідності до умов кредитного договору, а саме п. 2.1 та 3.1, 5.1.1 кредит надається у готівковій формі. Відтак безпідставним є посилання представника ПАТ «ПромінвестБанк» на те, що належним доказом надання кредиту є виписка з рахунку 22030550171849, так як цей рахунок не належить ОСОБА_1 (не є його особовим рахунком) та не може використовуватись при проведені кредитно-касових операцій, та не є регістром бухгалтерського обліку, так як в ньому відсутні документальні підтвердження здійснення кредитно-касової операції на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного), при тому що Позивач заперечує проведення цієї операції, та отримання кредитних коштів.

Згідно постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18 червня 2003 року № 254, Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях регістри з особових рахунків клієнтів та виписки з них, та згідно п.5.4 цього Положення, тільки особові рахунки клієнтів є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому тільки виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку та вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 5.6 Положення). Як вбачається з досліджуваного судом ОСОБА_3 з «Положення про облікову політику», затверджену рішенням Правління Промінвестбанку від 01.07.2005р. № 1246, в пунктом 2.9., визначено що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис в регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документу (паперового або електронного). При цьому вказано, що до регістрів бухгалтерського обліку, які ведуться в Банку належать особові рахунки та виписки з них, аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій, книги реєстрації відкритих рахунків, інші регістри відповідно до вимог нормативно правових актів Національного банку. Але до матеріалів справи не надано жодної виписки з особового рахунку ОСОБА_1, як доказу проведення кредитно-касової операції з надання кредиту у певний операційний день, та не надано витягу з книги реєстрації відкритих рахунків.

Ще однією умовою споживчого кредитного договору в іноземній валюті є відкриття фізичній особі відповідного банківського (2620) рахунку для зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту, його обслуговування і погашення. Проте, в суді встановлено, що поточний рахунок на імя ОСОБА_1 для зарахування на нього суми кредиту не відкривався в сумі 41 703 доларів США з подальшим наданням її з каси банку, що є порушенням пункту 3.4 Постанови НБУ №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», без узгодження та відкриття якого взагалі неможливо виконання зобовязання банком з надання кредиту згідно кредитного договору № 278-07 квф від 22.11.2007 року. Це також є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», де визначено що банки мають право відкривати своїм клієнтам на договірної основі вкладні (депозитні), поточні, а банкам - кореспондентські рахунки. Поточний рахунок це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. При цьому постанова НБУ № 492 від 12.11.2003р. «Про затвердження Інструкції про прядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок відкриття та закриття поточних рахунків фізичним особам. За змістом п.6 Інструкції однією із умов відкриття фізичній особі поточного рахунку є заповнення нею заяви про відкриття поточного рахунку, встановленого зразка. Кошти фізичних осіб обліковуються в банках України за відповідними балансовими рахунками груп 262, 263 розділу 2 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків) згідно з їх призначенням, визначеним Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - Інструкція № 280). Згідно із статтею 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати своїм клієнтам на договірної основі вкладні (депозитні), поточні, а банкам - кореспондентські рахунки (лист НБУ від 07.06.2007 р. N 25-118/1100-5821).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (лист НБУ від 13.05.2008 р. N 25-115/1114-6311).

Постанова Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 "Про затвердження Інструкції про прядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок відкриття та закриття поточних рахунків фізичним особам.

За змістом п.6 Інструкції однією із умов відкриття фізичній особі поточного рахунку є заповнення нею заяви про відкриття поточного рахунку, встановленого зразка.

Згідно проведеної судово-економічної експертизи №36/37-16 документально операція з видачі, в обємі наданих на дослідження документів, ОСОБА_1 по Кредитному договору № 278/07 квф від 22.11.2007 року з каси філії «Відділення ЗАТ «Промінвестбанку у м. Запоріжжя» (безбалансове відділення № 3) готівкових коштів у сумі 41 703,00 доларів США, не підтверджується. В регістрах бухгалтерського обліку операції по видачі ОСОБА_1 по Кредитному договору № 278/07 квф від 22.11.2007 року готівкових коштів у сумі 41703,00 дол. США не відображені. Експерту документально обґрунтовано не надається за можливим підтвердити операції з видачі ОСОБА_1 по Кредитному договору № 278/07 квф від 22.11.2007 року з каси Філії «Відділення ЗАТ «Промінвестбанку у м. Запоріжжя» (безбалансове відділення № 3) готівкових коштів у сумі 41 703,00 доларів США. Експерт документально обґрунтовано, згідно вимог чинного законодавства, не підтверджує операції по погашенню ОСОБА_1 кредиту за Кредитним договором № 278-07 квф від 22.11.2007 року, а також документально обґрунтоване, згідно вимог чинного законодавства, не підтверджує відображення операцій по погашенню кредита у регістрах бухгалтерського обліку.

В ході допиту експерта у судовому засіданні 12 червня 2017 року, судовий експерт ОСОБА_4, надав суду пояснення в яких в повній мірі підтвердив висновки судово-економічної експертизи № 36/37-16, та додатково зазначив, що згідно квитанцій № 4065 та № 5162 від 22 листопада 2007 року (т.1 а.с. 90), вбачається що ОСОБА_1 вносить в касу Банку грошові кошти в національній валюті гривнях. Це також визначено у виписках по рахункам № 100299021 (т.1 а.с. 152) та № 36002530171849 (т.1 а.с. 151а), що узгоджується з позицією по справі ОСОБА_1, а саме він зазначає, що по Кредитному договору № 278-07 квф від 22.07.2007 року, долари США у сумі 41 703,00 він не отримував, а Банк, скориставшись його не дуже гарними знаннями фінансово кредитного законодавства, кредит у валюті не надав, а та фактично грошові кошти у національній валюті у сумі 210 600,15грн. були перераховані на рахунок автосалону, тобто Кредитний договір № 278-07 квф від 22.07.2007 року не є валютним, тобто як валютний його не укладено, а як за гривневим відсутня письмова форма договору, з випливаючими з цього наслідками. Також експертом в ході допиту зазначено, що в повній мірі ним не підтверджується операції по погашенню ОСОБА_1 кредиту за Кредитним договором № 278-07 квф від 22.11.2007 року як у доларах США, так і у гривні, у звязку з тим, що Відповідачем не надано жодного прибуткового первинного бухгалтерського документу про погашення кредиту (заяви на переказ готівки) за власним підписом ОСОБА_1, тобто немає жодної документально обґрунтованої підстави, згідно вимог чинного законодавства, на підтвердження відображення операцій по погашенню кредиту у регістрах бухгалтерського обліку. Експертом також зазначено було, що строки та порядок зберігання банками документів щодо оформлення видачі та погашення довгострокових споживчих кредитів у іноземній валюті для фізичних осіб регулюються Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року № 601 «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання» (далі за текстом Перелік). Строки зберігання документів, що визначені в цьому Переліку, є мінімальними і зменшенню не підлягають. Банківські установи можуть лише збільшувати строки зберігання документів, якщо це викликано специфічними особливостями їх роботи. Знищення документів в порушення строків їх зберігання забороняється. Документи про видачу й оформлення кредитів та меморіальні документи за довгостроковими кредитами знищуються Банком лише через пять років після погашення кредиту, з додержанням строків зберігання передбачених ст.ст. 220, 676 постанови Правління НБУ від 08.12.2004 року № 601.

Тобто, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 41703 долари США.

Належним чином перевіривши доводи та заперечення сторін, надавши належну правову оцінку висновку проведеної у справі експертизи, поясненням експерта в ході допиту, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України кредитний договір № 278-07 квф від 22.11.2007 року є оскаржуваним та згідно ст. 640, 1046, 1051, 1054 ЦК України договір кредиту № 278-07 квф від 22.11.2007 року не є укладеним. Що позбавляє суд змоги визнавати кредитний договір недійсним.

В пункті 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (із змінами та доповненнями), судам наголошено: Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ІДК).

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати розяснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено: Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт видачі кредитних коштів в сумі 41703 долари США ОСОБА_3 на виконання умов кредитного договору №278-07 квф від 22.11.2007 р. суд прийшов до висновку, що оспорюваний кредитний договір є неукладений. А відтак, не може бути визнаний недійсним кредитний договір, який не вчинено. Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови у позові відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 257,261,267 ЦК України, ст.ст. 3,15, 60, 79, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про визнання недійсним кредитного договору залишити без задоволення .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуюча Л.О. Варнавська