Ухвала суду № 67451771, 27.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/464/2017(м)

263/15237/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Ікорська Є.С.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 47

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2017 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року Маріупольська міська рада звернулась до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що на підставі її рішення від 23 грудня 2008 року № 5/26-4736 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 із земель житлової та громадської забудови передана в оренду строком на 10 років земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Архітектора Нільсена (Енгельса), 28 у Центральному районі м. Маріуполя, площею 0,3735 га, 02 лютого 2010 року було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. На виконання даного договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 15 лютого 2010 року. В порушення умов договору оренди, у відповідачів наявна заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 325 068,79 грн. за період з лютого 2015 року по травень 2016 року, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, а також пеню за порушення зобовязань у сумі 66 056,79 грн..

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2017 року провадження у справі за позовом Маріупольської міської ради в частині вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою було закрито з тих підстав, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

У задоволені позову Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2017 року, відмовлено.

Маріупольська міська рада не погодилась із рішенням суду та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що договір оренди земельної ділянки було укладено між Маріупольською міською радою та фізичними особами, а тому застосування до даних правовідносин статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669, яка забезпечує підтримку субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, є необґрунтованим.

Крім того вважає, що місцевий суд не врахував те, що 17 травня 2016 року у зазначену норму Закону були внесені зміни, згідно яких звільняються суб'єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції», до яких місто Маріуполь не відноситься.

Також позивач посилався на те, що оскаржуване рішення суду спричиняє істотну шкоду місцевому бюджету та інтересам Маріупольської територіальної громади, оскільки порушується порядок виконання державних та місцевих програм щодо раціонального використання земель, інфраструктури міста.

Діючий на підставі довіреності, представник позивача ОСОБА_6, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_7, в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 23 грудня 2008 року № 5/26-4736 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 із земель житлової та громадської забудови передана в оренду строком на 10 років земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Архітектора Нільсена (Енгельса), 28 у Центральному районі м.Маріуполя, площею 0,3735 га, про що 02 лютого 2010 року між сторонами було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

За умовами даного договору оренди, земельна ділянка Маріупольською міською радою передана в оренду орендарям з правом самостійного на ній господарювання та з метою та цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині (функціонування магазину) (п.5.1., 9.1.1. договору). (а.с.10-12).

На виконання договору оренди між сторонами було підписано акт приймання передачі земельної ділянки від 15 лютого 2010 року.

Крім того, відповідно до п.п.4.4,4.5 зазначеного договору оренди землі, орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендарі зобовязані вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Як вбачається з листа Департаменту фінансів Маріупольської міської ради від 12 липня 2016 року № 03-02-14/989, за період з 15 лютого 2015 року по 31 травня 2016 року заборгованість з орендної плати відповідачів за договором оренди земельної ділянки складає 391 125,62 грн., у звязку з чим нарахована пеня у розмірі 66056,79 грн. (а.с.18-19).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що місто Маріуполь Донецької області є територією, на якій здійснюється антитерористична операція, а тому на підставі положень ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), яка є нормою прямої дії, відповідачі звільняються від сплати за користування земельною ділянкою державної комунальної власності на період проведення антитерористичної операції.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Так, відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Плата за землю справляється у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Згідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду) є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Земельним Кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обовязок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею, що також узгоджено сторонами у п 9.2.10 договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таке ж право орендодавця закріплено у пп. 9.3.1.4 договору оренди, укладеного між сторонами.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.4.11 договору оренди, укладеного між сторонами, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більше ніж 120 % річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

Разом з тим, Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669-VII передбачено, що періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року був затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого входило місто Маріуполь Донецької області, де проводили свою господарську діяльність відповідачі.

Даний населений пункт входить також і до оновленого Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 10,11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07 квітня 2014 року визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Також проведення АТО на території міста Маріуполя Донецької області є загальновідомим фактом, який, на підставі ст. 61 ЦПК України, не потребує доказування.

Таким чином суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскільки відповідачі, на підставі ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), як суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, підстави для стягнення з них на користь позивача заборгованості за договором оренди землі відсутні.

Не є обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачі не є субєктами господарювання, оскільки згідно вимог п.2 ч.2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, а згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність та був зареєстрований, відповідно до закону, як фізична особа-підприємець в період з 13 червня 2000 року по 07 лютого 2017 року, а відповідач ОСОБА_2 - в період з 08 липня 2005 року по 20 вересня 2016 року. Крім того, згідно п.п. 5.1., 9.1.1. договору оренди землі, укладеного між сторонами, земельна ділянка Маріупольською міською радою передана в оренду орендарям з правом самостійного на ній господарювання і з метою та цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині.

Твердження Маріупольської міської ради про те, що оскільки місто Маріуполь Донецької області, де знаходиться земельна ділянка, передана в оренду відповідачам, не відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, що затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, тому немає правових підстав для застосування статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є неспроможними з огляду на наступне.

08 червня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, яким стаття 6 Закону України № 1669-VII була викладена в іншій редакції, стаття 4 доповнена частиною четвертою.

Так, за статтею 6 Закону України № 1669-VII у новій редакції, звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно частини четвертої статті 4 зазначеного Закону, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Таким чином, статтею 6 Закону України № 1669-VII в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) були звільнені від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності субєкти господарювання, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, (Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 2 грудня 2015 року № 1275-р), а з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єкти господарювання в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону ( Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р).

Посилання позивача на те, що звільнення відповідачів від сплати орендної плати спричиняє істотну шкоду місцевому бюджету також не є такими, що заслуговують на увагу суду, оскільки згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права і, оскільки відповідачі за законом звільнені від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: