Постанова № 67451451, 26.06.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2379/17

Провадження №2-а/265/131/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого суддіМіхєєвоїІ.М.,

за участю секретаря Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України та Донецького обласного військового комісаріату ОСОБА_2 оборони України про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності та зобовязання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу у звязку із встановленням інвалідності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя донецької області із адміністративним позовом до ОСОБА_2 оборони України (надалі - відповідач №1) та Донецького обласного військового комісаріату (надалі - відповідач № 2), в якому просить: визнати неправомірними дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але не менш за 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що з 1984 року по 1985 рік позивач проходив службу у військовій частині, яка приймала участь в бойових діях в Республіці Афганістан. В період проходження служби в Республіці Афганістан та участі в бойових діях 02.09.1985р. отримав поранення голови, грудної клітки, правої ноги, правої руки, контузію головного мозку. 22 дистопада 2013 року Центральна військова-лікасрська комісія по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, згідно протоколу за № 2907, зробила висновок, що наявні у нього поранення голови, грудної клітки, правої ноги, правої руки, контузія головного мозку, виникли внаслідок загоєння ран, які виникли в наслідок розривної дії снаряду та могли бути спричиненні 1985 року, і ці захворювання повязані з виконанням обовязків війської служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. 16.01.2014 року обласна МСЕК № 3 м. Донецьк первинно визнала позивача інвалідом ІІІ групи в зв'язку з отриманням поранення голови, грудної клітки, правої ноги, правої руки, контузії головного мозку, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби в період перебування у державах де велись бойові дії. 19.01.2016 року обласна МСЕК № 2 м. Маріуполь повторно визначила ОСОБА_1 інвалідом ІІІ групи. В звязку з чим позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, додавши до зави відповідніді медичні документи. З листа Донецького обласного військового комісаріату від 20.07.2015 № 40448, йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивован тим, що інвалідність у нього настал пізніше терміну, визначеному п.4 постанови КМУ від 28.05.2008р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». У відповідності до положень п.5 чт.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому була встановлена внаслідок захворювання, що мали місцев період проходження зазначеної служби.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, якою вимоги адміністративного позову підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача № 1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача № 2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до військового квитка серії МН № 2554723, виданого Брасовським районним військовим комісаріатом Брянської області від 15.10.1983 року, проходив військову строкову службу у військовій частині № 53701 у період з 1984 року по 1985 року та брав участь у бойових діях на території демократичної республіки Афганістан.

Зазначене також підтверджено довідкою Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату від 03.12.2015.

З висновку спеціаліста у галузі судово-медичної обстеження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12.11.2013 року № 2024/Ж, складеного за наслідками обстеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, випливає, що виявлені при оглді ОСОБА_1: рубці у правій підочній ділянці, у проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи справа, у проекції кута нижньої щелипи справа, на спинці носа у верхній третині, у лобно скронівій ділянці справа, у лобній ділянці справа, зовнішній поверхні правого стегна у середній третині, на праві передній боковій поверхні грудної клітини по переднє-паховій лінії у проекції 7 ребра та у проекції 8 ребра, на переднє-внутрішній поверхні правого передпліччя є наслідком загоєння ран, які викникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1985 році.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 2907 від 22.11.2013р. вбачається, що поранення голови, грудної клітки, правої ноги, правої руки, (контузія у 1985 році) ОСОБА_1 стали наслідком тілесних ушкоджень описаних та підтверджених висновком спеціаліста у галузі судово-медичної обстеження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12.11.2013 року № 2024/Ж, що у подальшому призвело до розвитку «після травматичної (контузії головного мозку1985р) та дисциркуляторної нцефалопатії 11 ст., прогресуючого перебігу з церебростенічним синдромом, вегето-судинною дисфункцією, мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю.Післятравматичного церебрального арахноїду з лікворо-динаічними порушеннями та інших захворювань, що підтверджено військово-медичними і військово-обліковими лдокументами тобто він має поранення (контузія), повязанні з виконанням обовязків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ від 16.01.2014, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 17.12.2013 року з причин поранення(контузії) повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії, датою чергового догляду визначено 16.01.2016 року.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0599441 від 19.01.2016 року ОСОБА_1 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з тих самих причин, що і при огляді МСЕК 16.01.2014 року. Датою чергового переогляду визначено 19.01.2018.

Відповідно до посвідчення УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради від 09.02.2016 серії Є № 041599, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війні - інвалідів війни.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Донецького обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності при виконанні обов'язків військової служби в ДРА.

20.07.2015 року листом Донецького обласного військового комісаріату за № 40448 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у звязку з оформленням інвалідності пізніше терміну, визначеному п.4 постанови КМУ від 28.05.2008р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ака діяла на момент оформлення позивачем інвалідності, яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку.

У зв'язку з отриманням відмови, отриманої з Донецького обласного військового комісаріату, ОСОБА_1 звернувся із заявою до ОСОБА_2 Оборони України про надання розпорядження здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги.

Листом від 12.01.2017р. № 3/6/161 Департаменту фінансів ОСОБА_2 Оборони України ОСОБА_3 було надано відповідь про відсутність законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги, у звязку з перевищенням терміну три місяці, визначеному потановою КМУ від 28.05.2008р. № 499.

У звязку з викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку передбаченого ст. 99 КАС України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до приписівст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістомстатей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цьогоЗаконупоширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 1ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пп.4 п. 2ст.16 вказаного Законуодноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пункт 9статті 16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затвердженийпостановою КМУ № 975 від 25.12.2013р. (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п.6 ч.2 Порядку, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Згідно ст. 16-4ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття 16-4Закону № 2011).

Ці положення кореспондуються з п. 19 Порядку №975.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши докази по справі, суд встановив що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене устатті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затвердженийпостановою КМУ № 975 від 25.12.2013р.

ОСОБА_2 оборони України не надано доказів, які б давали підстави застосувати до позивача ст. 16-4ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та П.19 Порядку 975, а від так відмова в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною.

Приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні ОСОБА_2 оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало ОСОБА_2 оборони України, то в силуст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"іПостанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, суд дійшов висновку про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з пораненням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на ОСОБА_2 оборони України.

Однак, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, відповідач ОСОБА_2 оборони України не прийняв відповідного рішення про призначення та виплату позивачу спірної допомоги, а тому такі дії відповідача є протиправними і підлягають судовому захисту.

Судом встановлено, що позивачем при подачі заяви та документів про виплату одноразової грошовоїдопомогибувнаданий висновок фахівця у галузі судово-медичної експертизи від 12 листопада 2013 року про обставини поранення, інвалідність позивачу була встановлена 16.01.2014 року. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 975 є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії зокрема - у разі встановлення інвалідності.

Таким чином, оскільки позивач вперше встановлено III групу інвалідності в період дії Порядку № 975 від 25.13. 2013 року, він мав право на отримання місячного грошового забезпечення в розмірі 70 -місячного грошового забезпечення, оскільки до спірних відносин потрібно застосовувати норми закону, чинні на дату виникнення у позивача права на отримання означеної допомоги з огляду на встановлення ІІІ групи інвалідності та у подальшому у 2016 році отримання висновку МСЕК, оскільки за переконанням суду днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата, що зазначена у першій довідці медико-соціальної експертної комісії, а не у довідках та медичних висновках, що видані повторно.

Окрім того, відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджененаказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402(далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

П.21.21. Положення№402, відповідно до якого - за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово- медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально- профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Саме в такому порядку встановлювався причинний зв'язок отримання поранення позивачу, тому посилання ОСОБА_2 оборони України на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки або документу про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.

Крім того, згідно приписів п. 4.7 «Положення про організацію в ОСОБА_2 оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чиннимнаказом ОСОБА_2 оборони України № 530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26070 - у разі настання інвалідності подаються такі документи … документ про обставини поранення -копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - надається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем був наданий повний перелік документів згідно Порядку 975, а ОСОБА_2 оборони України безпідставно відмовило позивачу в призначеннні одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною другоюстатті 71 КАС«в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Враховуючи, що відповідачами ОСОБА_2 оборони України та Донецьким обласним військовим комісаріатом не надано доказів правомірності своїх дій, рішення, які полягають у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що останній має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомогу як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленомуПостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, а порушені права позивача підлягають судовому захисту.

За таких обставин, з врахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 19,22,46 Конституції України, статтями2,18,94,99,104-106,158-163,183-2,254,256 КАСУкраїни,Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу»,Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 оборони України та Донецького обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати ОСОБА_2 оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затвердженийпостановою КМУ № 975 від 25.12.2013р., але не менш за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя_________І.М. Міхєєва