Постанова № 67443266, 29.06.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4019/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2017 року Вінницький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Бондаренко О.І.,

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора РДПС ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_3 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.11.2016 року № 174740, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.11.2016 року № 174740, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.11.2016 року, близько 09 год. 40 хв., він рухався на власному транспортному засобі «ВАЗ 2109» /д.н.з. НОМЕР_1/, на автодорозі Житомир - Могилів-Подільський. Побачивши позаду автомобіль з включеними проблисковими маячками синього і червоного кольору, зупинився, дотримуючись правил дорожнього руху. Інспектор, що вийшов з автомобіля ДАІ «GEELY» (номерний знак 1177), ОСОБА_3, запитав позивача, чому він не зупинився на вимогу його колеги у населеному пункті Медвеже Вушко, за 300 м. від дороги Житомир - Могилів-Подільський, де в той момент сталася ДТП з автомобілем ЗАЗ «Славута». Позивач відповів, що ніякої вимоги про зупинку не було, що може підтвердити свідок ОСОБА_4, яка в цей момент перебувала в автомобілі позивача.

Потім, інспектор запитав чи не вживав позивач алкогольних напоїв, тому що він помітив почервоніння очей. ОСОБА_1 відповів, що якщо потрібно, він готовий пройти тест на вміст алкоголю. Інспектор відмовився проводити тест і сказав, що у позивача не було ввімкнене ближнє світло фар. На що позивач відповів, що на виїзді з села Медвеже Вушко на Барське шосе світло було ввімкнене, що може підтвердити свідок ОСОБА_5 - вона в цей час знаходилась на перехресті.

Інспектор Пшеничнюк О.О. виписав постанову про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., яку позивач відмовився підписувати без внесення своїх пояснень і показів свідків, не складаючи адмінпротокол, що є порушенням наказу МВС №77 «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26.02.2009 року. Порушенням ст. 254 КУпАП - про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Порушенням ст. 268 КУпАП - особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.

Копію постанови позивач отримав поштою 16.11.2016 року, а не рекомендованим листом, як зазначено у постанові.

Також, ОСОБА_3 перешкоджав позивачу записати номер його нагрудного знаку, мотивуючи тим, що він збирає його особисті дані, проте позивач відповів, що діяльність поліції є гласною.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач: не задовольнив його клопотання про залучення у якості свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які б підтвердили вище вказані обставини; не ознайомив з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України; не надав можливості внести будь які пояснення по даному факту; на момент зупинки він включив сигнал правого повороту та аварійну світлову сигналізацію, ближнє світло фар було ввімкнене. Однак інспектор не міг встановити даний факт, оскільки в той момент не був присутній, рух розпочинався в с. Медвеже Вушко, вул. Симиренка 10. В постанові відсутні будь-які посилання на докази, на підставі яких відповідач міг би зробити такі висновки.

Позивач являється безробітним, має тимчасові заробітки, на утриманні має двох неповнолітніх дітей та дружину, яка перебуває у декретній відпустці; коштів, що він утримує вистачає лише на забезпечення мінімального харчування, необхідного підтримання життєдіяльності.

За наведених обставин позивач звертається в суд з позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03.11.2016 року № 174740.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просили позов задоволити.

Відповідач- інспектор ОСОБА_6 у Вінницькій області сержант поліції ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав заперечував щодо його задоволення, зазначивши, що оскаржувана постанова серії ПС2 № 174740 від 03.11.2016 про адміністративне правопорушення була винесена законно та на підставі належних та достатніх доказів та додав, що на сьогодні межі компетенції працівників підрозділів ДПС, як складової частини Національної поліції, визначені законодавчими та нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію», статтями 52 та 52-1 Закону України «Про дорожній рух», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». У адміністративному позові позивач вимагає визнати протиправною постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 174740, яку він виніс 03.11.2016 року, однак не надає жодних підтверджень протиправності його дій під час оформлення матеріалів адміністративної справи та її розгляду. Так, у відповідності до затвердженої дислокації, 03.11.2016 року він ніс службу по нагляду за дорожнім рухом по маршруту «Вінниця- Жмеринка, Вінницький район» з 07 год 00 хв. до 19 год. 00 хв. на автодорозі М-21 «Житомир-Могилів-Подільський», спільно з поліцейським роти ДПС ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_7, на службовому автомобілі «GEELY», д.н.з. 1177. 03.11.2016 року, близько 09 год. 30 хв. він спільно з поліцейським роти ДПС ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_7 прибули на місце ДТП, за 300 метрів від автодороги М-21 «Житомир-Могилів-Подільський», в напрямку на с. Медвеже Вушко, Вінницького району Вінницької області, так як там сталося дорожньо-транспортна пригода за участю потерпілих, для надання допомоги слідчому Вінницького відділення поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8, що займався оформленням даної пригоди та забезпеченню безпеки дорожнього руху під час її оформлення. У цей час позивач, рухаючись із с. Медвеже Вушко, в напрямку перехрестя з автодорогою М-21 «Житомир-Могилів-Подільський», поза межами населеного пункту, керував автомобілем НОМЕР_2, без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив вимоги п. 9.8. Правил дорожнього руху. Старшим сержантом поліції ОСОБА_7, за допомогою жезла, завчасно

було подано сигнал про зупинку водієві автомобіля НОМЕР_3,

який вимогу про зупинку проігнорував, після чого він спільно із слідчим, старшим

лейтенантом поліції ОСОБА_8, сіли в службовий автомобіль «GEELY»,

д.н.з. 1177, і наздогнали даний транспортний засіб та у відповідності до п.8.9.6

ПДР України, за допомогою увімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів зупинили його. Після зупинки вищевказаного транспортного засобу, згідно положень пункту 1.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», водієві ОСОБА_1 розяснено суть скоєних ним правопорушень (п. 9.8 та п.8.9.а) ПДР України, на що ОСОБА_1 повідомив, що не помітив, як його зупиняли працівники поліції, так як його осліпило сонце. В салоні автомобіля знаходилась жінка в якості пасажира, яка сиділа на пасажирському сидінні та із автомобіля не виходила. На вимогу водія ОСОБА_1 відповідачем було пред'явлено службове посвідчення, з даними якого він ознайомився особисто та переписав дані до свого блокноту, нагрудний знак знаходився на форменому одязі у встановленому місці для його носіння. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. ПДР України, після перевірки яких ним було прийнято рішення, відповідно до положень статей 222, 258 та 276 КУпАП, про розгляд вказаного адміністративного правопорушення на місці зупинки транспортного засобу. Керуючись положеннями ст. ст. 33, 222 ч.3, 251, 252, 258, 276, 284 КУпАП, він виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення на водія ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи відносно позивача ним, згідно положень статей 283 - 285 КУпАП, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 174740 від 03.11.2016 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позивачу було роз'яснено положення статей 307, 308, а також права передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287-289 КУпАП, про ознайомлення з якими ОСОБА_1 відмовився засвідчити своїм особистим підписом, про що ним було зроблено відповідний запис у винесеній постанові. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ним розпочато та проведено відповідно до вимог ст. ст. 278-280 КУпАП. Винесену постанову було негайно на місці розгляду справи оголошено правопорушнику (позивачу), копію якої позивач ОСОБА_1 відмовився отримати на місці її винесення, про що ним також було зроблено відповідний запис у винесеній постанові. Інших доказів під час розгляду справи не виявлено, у тому числі, клопотання або заперечення від позивача йому не надавались (не надходили). Крім того, їх необхідність у матеріалах справи не визначена адміністративним законодавством. Копію постанови було направлено рекомендованим листом за вих. № 2758 від 09.11.2016 року за місцем проживання позивача. Постанову у справі про адміністративне правопорушення ним було винесено у відповідності до п. 4. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395: - У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124- , статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132- , частинами шостою і одинадцятою статті 133-', частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122- , 122- , 122- , частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127- , 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188- КУпАП, п. 5. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Під час розгляду справи ним враховано, що відповідно до положень ст. 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Посилання позивача на фактичну відсутність доказів скоєного ним правопорушення безпідставні, так як згідно з вимогами законодавства а саме ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За наведених обставин відповідач вважає, що винесена ним постанова по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача є правомірною, а її зміст не суперечить нормам законодавства, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є слідчим Вінницького РВП ВВП ГУНП України у Вінницькій області. 03.11.2016 року він виїжджав на ДТП, бачив поліцейську патрульну машину, один поліцейський був з жезлом. Поблизу перехрестя помітив автомобіль «ВАЗ», сірого кольору, без ввімкненого світла фар. При знакові жезла про зупинку, даний автомобіль не зупинився, тоді вони сіли в службовий автомобіль та приблизно через 1 кілометр наздогнали даний автомобіль. Задні габарити не працювали, а відповідно і ближнє світло фар не було включено. Це було за межами населеного пункту. Не памятає, чи при складанні протоколу про адміністративне правопорушення патрульним поліцейським було повністю розяснені права. ОСОБА_9 говорив, що він їхав з включеним ближнім світлом фар, що це можуть підтвердити люди, які це бачили.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є матірю позивача. В той день вони їхали в лікарню, дуже поспішали, вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, по дорозі вони бачили ДТП була перевернута машина; їх наздогнали працівники поліції. Її ніхто не опитував, як свідка; чи було ввімкнене ближнє світло фар, вона не бачила, оскільки по приборах не орієнтується. Розмови між сином та поліцейським, вона не чула.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона перебувала в с. Медвеже Вушко, біля базарчика, та бачила, як ОСОБА_9 виїхав на автомобілі, включив поворот, і у нього горіло ближнє світло фар. Згодом, ОСОБА_9 повернувся, вона сіла в його автомобіль та вони повернули до поліцейських, вона хотіла надати пояснення, однак протокол вже був складений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є інспектором патрульної служби, в той день при патрулюванні ним подавався знак про зупинку жезлом, однак автомобіль не зупинився. Він залишився на місці, а його напарник разом з іншим поліцейським почали переслідування автомобіля, після чого був складений протокол. Позивач ОСОБА_1 з якоюсь жінкою повертався до місця, де подавалася законна вимога жезлом про зупинку, говорив, що це є свідок.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Такого висновку суд дійшов з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 174740 від 03.11.2016 року, винесеної поліцейським ОСОБА_6 у Вінницькій області сержантом поліції ОСОБА_3, 03.11.2016 року о 09 год. 40 хв., на 136 км автодороги Жимтомир Могилів Подільський, за межами населеного пункту, ОСОБА_1, керував автомобілем «ВАЗ 2109» /д.н.з. НОМЕР_1/ без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушивп. 9.8 ПДРУкраїни, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.2ст. 122 КУпАП (а.с. 2). За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ч. 2ст. 7 КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення, передбачено ст. 245 КУпАПє своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідальності з законом.

Відповідно до ч. 2ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч. 2ст. 72 КАС Українинадав суду належні пояснення правомірності рішення щодо винесення оскаржуваної постанови та обґрунтував свою позицію.

В поданому до суду позові позивач не обґрунтував доказами вимоги, зазначені в ньому, а саме: що він не порушувавПДР України, не довівши даний факт і допитаними в судовому засіданні поясненнями свідків, а також не довів порушення його прав діями патрульного поліцейського.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не виконав законну вимогу поліцейського про зупинку, яка була подана за допомогою жезла та керував транспортним засобом, за межами населеного пункту, без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив вимогиПДРУкраїни.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, інспектором РДПС ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції ОСОБА_3 було з'ясовано всі обставини справи та накладено стягнення в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2ст. 122 КУпАП, що є співмірним виду та характеру вчиненого правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Таким чином, судом було встановлено, що при винесені постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, інспектор РДПС ГУНП у Вінницькій області сержант поліції ОСОБА_3 вірно з'ясував усі обставини справи та наклав стягнення в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2ст. 122 КУпАП, що є співмірним виду та характеру вчиненого правопорушення. При цьому, останній знаходився при виконанні своїх службових обов'язків та оцінивши докази, виніс постанову в межах своїх повноважень та у спосіб встановлений законом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії інспектора РДПС ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_3 під час винесення постанови у справі про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 були обґрунтованими, законними та правомірними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 14, 17, 18, 70, 71, 79, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора РДПС ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_3 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.11.2016 року № 174740 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя: