Ухвала суду № 67441705, 16.06.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

359/1982/15-к

№ 1-кп/359/14/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Вознюка С.М., суддів Борця Є.О. та Гончарова О.М.,

при секретарі судового засідання Пустовіт А.Б.,

за участю прокурора Кравчини В.В., перекладача ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника адвоката ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на домашній арешт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 Максвела Узома та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.

Під час розгляду даного кримінального провадження захисник обвинувачених ОСОБА_4 через канцелярію суду 15.06.2017 р. подав вищезазначені клопотання обґрунтовуючи, їх тим, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2017 р. обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.08.2017 р., у звязку з чим вони на даний момент утримуються у ДУ "Київській слідчий ізолятор" МЮУ. Так, обвинувачені перебувають під вартою з 30.01.2015 р., тобто тривалий час. З початку березня 2015 р. дане кримінальне провадження знаходиться на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області. В той же час, незважаючи на такий тривалий строк розгляду даного кримінального провадження та перебування обвинувачених під вартою, судовий розгляд ще не завершено, а стороною обвинувачення умисно затягується судовий розгляд шляхом ненадання належних та допустимих доказів вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні, інкримінованих ним кримінальних правопорушень. При цьому стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а тому такі ризики відсутні, а також не доведено факт того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених. Ці обставини свідчать про те, що подальше тримання обвинувачених під вартою не є виправданим, з огляду на положення КПК України та Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, ризики із існуванням яких, закон пов'язував можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, на даний час втратили свою актуальність. Також, адвокат ОСОБА_4 при розгляді даних клопотань просив врахувати, що ОСОБА_3 до затримання проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_5 за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Слобода-Селець, вул. Молодіжна, 80, що підтверджується заявою останньої. При цьому вона також надає письмову згоду на подальше проживання ОСОБА_3 в її будинку. Крім того, ОСОБА_3 має малолітніх брата та сестру: ОСОБА_6, 17.02.2014 р., ОСОБА_7, 21.05.2016 р. Вказані обставини свідчать про міцність соціальних звязків ОСОБА_3 за місцем свого постійного проживання. Також, враховуючи, що батько ОСОБА_3 ОСОБА_8, зареєстрований як ФОП, то останній зобовязується працевлаштувати свого сина, забезпечити його постійною зайнятістю та здійснювати контроль за сином, у разі його звільнення під варти. Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 зазначив, що останній вже має місце постійного проживання в м. Києві, а саме здійснює оренду квартири № 36, розташованої по вул. Харківське шосе, 18. Крім того, ОСОБА_2 має двох дітей: ОСОБА_9 Угонна, ІНФОРМАЦІЯ_1, та Агбасога Джуніо Чукудоро, 07.02.2001 р. Це вказує на міцність соціальних звязків ОСОБА_2 З огляду на вищевикладене, адвокат ОСОБА_4 зазначив, що відсутні підстави для подальшого утримання обвинувачених під вартою. Так, запобіжний захід не є мірою покарання, а тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, самостійною підставою для взяття особи під варту, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається. Наведене у сукупності, на переконання захисника, свідчить про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом застосування до них більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме домашнього арешту. Враховуючи вищевикладене, захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_4 просив суд змінити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

У судовому засіданні захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 клопотання, подані їх захисником, про зміну їм запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечував, оскільки будь-які підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на менш суворий, а саме домашній арешт, відсутні. Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень, а також тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, можливий вплив на недопитаних свідків, та ризик вчинення обвинуваченими інших злочинів, а в сукупності це свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії передбачені п.1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор вважає, що обвинувачені, маючи непогашену судимість, належних висновків для себе не зробили, на шлях виправлення та перевиховання не стали, і під час строку умовно-дострокового звільнення обвинувачуються у вчиненні нових особливо тяжких злочинів. Також, вчинення злочину в період умовно-дострокового строку може призвести до умисного переховування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою ухилення від реального відбування покарання. Вважає, що ризики, які існували на момент винесення ухвали суду від 07.06.2017 р. про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, не зменшились, та продовжують існувати на даний момент.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове та судове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобовязаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 201 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Тобто із вказаних норм випливає, що зміна запобіжного заходу щодо підозрюваного допускається за наявності на те підстав, для його заміни, а саме наявності нових обставин.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими доводами для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, рішення "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 р., рішення "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 р.).

Так, як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Досліджені в судовому засіданні докази обґрунтованості предявленого обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в разі визнання їх винуватими, суд вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачені будуть вживати заходів для переховування від суду.

Крім того, враховуючи фактичні обставини за яких обвинуваченим інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає доведеним наявність ризику, щодо здійснення ними можливого незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, які наданий момент і ще не допитані.

Також, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є раніше судимі та мають незняту та непогашену судимість.

Обвинувачений ОСОБА_2 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21.01.2014 р. був звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком. Обвинувачений ОСОБА_3 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2014 р. був звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком.

Таким чином, факт того, що обвинувачені раніше засуджувались за вчинення кримінальних правопорушень, однак належних висновків для себе не зробили, на шлях виправлення і перевиховання не стали, та наступні злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скоєні в період умовно-дострокового строку, свідчить про існування ризику можливого вчинення ними іншого кримінального правопорушення, у разі перебування їх на волі.

Також, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що обвинувачені до затримання не працювали, суспільно корисною працею не займалися, тобто не мали постійного джерела доходу. При цьому суд враховує, що обвинувачені не зареєстровані та не проживають за місцем розгляду кримінального провадження, та обидва є мешканцями іншого регіону.

Ці обставини в сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що під впливом тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченим, вони будуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення, та у такий спосіб перешкоджатиме розгляду кримінального провадження.

Так, стороною захисту в клопотанні про зміну запобіжного заходу зазначено, що ОСОБА_3 до затримання проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_5 за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Слобода-Селець, вул. Молодіжна, 80, та остання надає згоду на подальше проживання ОСОБА_3 в її будинку. При цьому останній також має батьків та малолітніх: брата ОСОБА_10, 17.02.2014 р., і сестру ОСОБА_7, 21.05.2016 р. Так, дійсно дані обставини можуть свідчити про наявність в останнього постійного місця проживання та родини за місцем його проживання.

Щодо доводів адвоката ОСОБА_4 відносно того, що ОСОБА_3 планує працевлаштуватися, то вони викликають в суду сумніви, оскільки, як зазначалося вище, ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, а саме за вчинення корисливих злочинів. Разом з тим останній як до засудження, так і після звільнення з місць відбування покарання, не працевлаштувався, та до його затримання не працював, тобто не мав джерела постійного прибутку. Це в свою чергу може свідчити, що особа обрала стійку лінію антисоціальної поведінки, та незаконного здобуття коштів для існування.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, наявність в ОСОБА_3 постійного місця проживання, родинних відносин за місцем його проживання, а також наявність заяви батька обвинуваченого ОСОБА_8 про можливе його працевлаштування, не виключає ризиків, визначених судом.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2, в клопотанні сторони захисту вказано, що останній має двох дітей: ОСОБА_9 Угонна, ІНФОРМАЦІЯ_1, та Агбасога Джуніо Чукудоро, 07.02.2001 р. Разом з тим, будь-яких документів про те, що дані діти перебувають на його утриманні, крім копій свідоцтв про їх народження, до суду надано не було. Так, само як і будь-яких доказів того, що він взагалі підтримує спілкування зі своїми дітьми та належним чином виконує свої батьківські обовязки щодо їх виховання. Це лише може свідчити про родинні звязки обвинуваченого, однак не про міцність його соціальних звязків.

В той же час, суд звертає увагу, що захисником не обґрунтовано в клопотанні, яким чином наявність у обвинувачених вищезазначених родинних звязків, може вплинути на належну їх процесуальну поведінку, зокрема, не пов'язану з ухиленням від суду, незаконним впливом на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджанням кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, посилання сторони захисту, на те, що обвинувачений ОСОБА_2 має місце постійного проживання в м. Києві, суд оцінює критично.

Так, стороною захисту, на підтвердження даної обставини, надано договір найму (оренди) житла, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_12, для проживання обвинуваченого ОСОБА_2 В той же час, в порушення ст. 810 ЦК України, до суду не надано документів, підтверджуючих право власності ОСОБА_11 на вказану квартиру, що ставить під сумнів право останньої на вчинення вказаного правочину. При цьому, стороною захисту також не надано доказів того, що орендодавець взагалі повідомлений та попереджений про процесуальний статус особи, яка має там проживати.

Крім того, адвокатом ОСОБА_4 взагалі не зазначено, ким саме для орендаря квартири являється обвинувачений ОСОБА_2, та не підтверджено, що останній дійсно зобовязується сплачувати грошові кошти за оренду даного житла, оскільки обвинувачений не має будь-якого джерела доходу. Це в свою чергу свідчить про те, що даний договір може бути в будь-який момент достроково розірваний, у разі невиконання або неналежного виконання наймачем своїх обовязків, зокрема і через несплату орендної плати.З огляду на це суд приходить до висновку, що наданий стороною захисту договір оренди житла не є беззаперечним доказом та гарантією того, що обвинувачений ОСОБА_2 буде проживати за зазначеною в договорі оренди адресою.

При цьому слід зазначити, що у м. Києві у обвинуваченого ОСОБА_2 ще й відсутні будь-які соціальні зв'язки, та як зазначалося вище, відсутнє джерело прибутку, що може послужити причиною для його виїзду за межі м. Києва.

Вищезазначені обставини вказують на те, що захисником обвинуваченого ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_4 до клопотання про зміни останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, не надано жодних підтверджуючих документів, що свідчать про дійсність намірів обвинуваченого проживати по місцю оренди житла.

З огляду на вище викладене, лише наявність зазначених обставин, на які посилається захисник, зокрема наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 постійного місця проживання та родини за місцем його проживання, а також наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 родинних відносин, хоча і заслуговують на увагу, однак не можуть бути єдиними підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки не спростовують всіх вищезазначених ризиків, які встановлені судом.

Таким чином, в ході розгляду даного клопотання судом було встановлено, що виключних обставин для зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у клопотанні сторони захисту не вказано та в судовому засіданні не доведено. Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочинів та даними про осіб обвинувачених, не можуть слугувати виключною підставою для зміни їм запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги наявні ризики, встановлені судом, які станом на теперішній час не перестали існувати та не зменшилися, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не зможе забезпечити ненастання цих ризиків та належну процесуальну поведінку обвинувачених.

При цьому судом встановлено, що запобігання наведених вище ризиків становить суспільні інтереси, які полягають в забезпеченні правопорядку, відправлення кримінального судочинства та встановлення істини у справі. Ці інтереси мають превалююче значення та переважають принцип поваги до особистої свободи обвинувачених, а тому виправдовують тримання обвинувачених під вартою. Також це цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вищевикладене, суд, на даний момент, не вбачає підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Тому клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 331, 350, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 Максвелу Узомі та ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Головуючий: С.М. Вознюк

Суддя Є.О. Борець

Суддя О.М. Гончаров