Рішення № 67440359, 08.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/2835/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/656/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - АстафєвоїІванни Віталіївни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року

в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 04 вересня 2007року був укладений кредитний договір згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 80 000 доларів США, зі сплатою 10,5 % річних, а ОСОБА_8 відповідно до умов договору зобов'язується повертати наданий кредит у повному обсязі відповідно за графіком повернення кредиту до 4 вересня 2028 року. Також 4 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Свої зобов'язання банк виконав належним чином, ОСОБА_6 не були виконані зобов'язання, встановлені кредитним договором. Внаслідок чого в останньої виникла кредитна заборгованість, яка станом на 9 січня 2014 року склала 981 615,13 гривень. Оскільки ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 8 грудня 2011 року, який було укладено між ними та ПАТ «УкрСиббанк», позивач просив суд стягнути вказану заборгованість на свою користь.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішення суду представник позивача подала апеляційну скаргу де ставила питання про скасування рішення суду та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в сумі 981 615,13 гривень та судовий збір.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Відповідач ОСОБА_7 будучи належним чином повідомленою про розгляд справи у судове засідання не з'явилася, поважність причин своєї неявки суду не повідомила. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність апелянта в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено факту передачі права вимоги, розрахунок заборгованості проведено лише з 19.12.2011 року, а також відсутні первинні документи щодо видачі кредиту, та не дотримано умов договору про дострокове стягнення заборгованості.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 4 вересня 2007 року було укладено кредитний договір за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 80 000 доларів США на строк до 4 вересня 2028 року.

Також 4 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який був нотаріально посвідчений. У додатку до договору зазначено про кредитний договір, укладений 4 вересня 2007 року з ОСОБА_6. Відтак позивач набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.

Положеннями ст. 512 ЦК України визначено підстави зміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення прав вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у тому обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Така зміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 516 ЦК України).

Умови укладеного договору між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 не містили заборони щодо відступлення права вимоги.

Відтак, доводи відповідача про те, що позивач ( ПАТ «Дельта Банк» не мав права заявляти вимогу до позичальника про дострокове стягнення заборгованості є необґрунтованим.

Під час розгляду справи представником ОСОБА_6 було подано заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на положення ст. 261 ЦК України, оскільки останній вважав що заборгованість виникла ще до 19.12.2011 року в той час як позивач звернувся з позовом в лютому 2014 року.

Колегія суддів вважає, що зазначена обставина не може бути підставою для відмови в позові. Так як судом першої інстанції не було взято до уваги те, що у відповідності до положень ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 06.11.2012 року зверталася до позивача із заявою про реструктуризацію наявної заборгованості, укладення нового кредитного договору на тих самих умовах ( т. 1 а.с. 73), що свідчить про визнання нею суми заборгованості на час звернення, а відтак дії відповідача свідчать про переривання строку позовної давності.

У той же час оцінка дій відповідача по частковому погашенню відсотків за кредитом здійснених в серпні 2015 року, не може надаватися судом при розгляді даної справи, виходячи з того вони здійснені за межами вимог заявлених позивачем про стягнення заборгованості, яка була розрахована станом на 01 січня 2014 року.

Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення апеляційної інстанції та повертаючи справу на новий апеляційний розгляд виходив з того, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником ч.1 ст. 553 ЦК України.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки - ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 12.1 договору про надання споживчого кредиту від 4 вересня 2009 року сторони визначили, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3., 4.9, 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2. 10.14, цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом тридцяти одного календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на тридцять другий календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

При цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі отримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом сорока календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на сорок перший календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку. Зазначене у п. 12.1. договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомлений кручення) або доставляється кур'єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 13 цього договору.

23.01.2014 року позичальнику та поручителю було направлено поштою (рекомендованим листом) вимогу про погашення наявної заборгованості по кредитному договору та зазначено про право нового кредитора вимагати дострокового погашення всієї суми заборгованості з дотриманням умови, зазначеної в п. 12.1 договору про надання споживчого кредиту.

18 .02.2014 року позивач звернувся в суд з позовом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки пред'явлені в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації позивачем свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України. І підстав для припинення договору поруки нема.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України про задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Астафєвої Іванни Віталіївни задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасувати та постановити нове, за яким:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації), ОСОБА_7( адреса реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер : НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором всього в сумі 981 615,13 гривень, з яким : сума заборгованості за кредитом - 632 283,23 гривень, сума заборгованості за відсотками - 349 331,91 гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 1 827 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 1 827 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: