Ухвала суду № 67437213, 23.06.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 431/3167/15-ц

Провадження № 22ц/782/280/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2017 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді Стахової Н.В.

Суддів: Авалян Н.М.., ОСОБА_2

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 31 березня 2017 року в справі за поданням начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 31 березня 2017 року задоволено подання начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Зазначеною ухвалою ОСОБА_3 (далі боржник) було обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним грошового зобовязання за виконавчим листом № 2/431/1812, виданим 01 грудня 2015 року Старобільським районним судом Луганської області.

Боржником подана апеляційна скарга на вказану ухвалу суду, в якій він просить її скасувати, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав для такого обмеження, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також норм міжнародного права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Задовольняючи вимоги подання, суд першої інстанції керувався Законом України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадянам України» та виходив з того, що ОСОБА_3 не виконує зобовязань, покладених на нього судовим рішенням.

Із вказаним висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

Матеріалами справи встановлено, що 01 грудня 2015 року Старобільським районним судом Луганської області був виданий виконавчий лист у справі № 2/431/1812. Рішенням зазначеного суду від 23 вересня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 27146 грн.09 коп., судовий збір у сумі 271 грн.46 коп.

09 грудня 2015 року на підставі виконавчого листа № 2/431/1812, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 49587300.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобовязань.

На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України. Питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобовязання, покладеного на неї рішенням суду.

Судом першої інстанції не враховано, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України не за наявністю факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання. У звязку з цим суду належало з»ясувати, чи дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобовязання в повному обсязі або частково. Адже невиконання зобовязання може бути зумовлено обєктивними причинами, до яких відноситься відсутність майна, так і субєктивними причинами, коли боржник свідомо ухиляється від виконання зобовязання, має змогу виконати зобовязання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Проте лише самостійне невиконання боржником зобовязань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобовязань.

В поданні начальника Старобільського РВДВС ГТУЮ у Луганській області не зазначено, які саме перешкоди здійснює боржник для проведення примусових виконавчих дій. Суд ці обставини також не встановив та в своїй ухвалі не обґрунтував, в чому він вбачає свідоме ухилення боржника від виконання грошового зобовязання.

Крім того, в своїй ухвалі суд не послався на докази, які свідчать про надіслання або вручення боржнику копії постанови про відкриття відносно нього виконавчого провадження. Державним виконавцем надано тільки копії постанови та супровідного листа до нього, що не є доказом направлення або вручення цих документів боржнику.

Поза увагою суду залишився зміст подання начальника Старобільського РВДВС ГТУЮ у Луганській області, в якому відсутня конкретна інформація, необхідна для розгляду справи. Зокрема, відсутні відомості про номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дату відкриття виконавчого провадження, дати вчинення дій державним виконавцем, їх зміст та наслідки, повні відомості про боржника (громадянства, роботи).

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що із поданням до суду звернувся начальник Старобільського РВДВС ГТУЮ у Луганській області, однак відомостей про те, що ним здійснюється виконавче провадження, в матеріалах справи не має.

У звязку з цим суд мав би перевірити матеріали виконавчого провадження, після чого надати правову оцінку щодо наявності підстав для задоволення подання.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції порушив порядок вирішення питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України, у звязку з цим відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 України ухвала суду підлягає скасуванню з передачею цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 312, ст..ст. 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 31 березня 2017 року скасувати.

Передати питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий

Судді: