Рішення № 67432928, 15.06.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2688/17

у справі № 760/1354/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 р. Солом'янський районний суд м. Києва

в складі : головуючого судді Букіній О.М.

при секретарі Швидченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та збільшивши розмір позовних вимог просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу в Збройних Силах України та Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.12.2006 року № 219 позивача було звільнено з лав Збройних Сил України за станом здоров'я.

Зазначає, що в результаті проходження військової служби отримав ряд захворювань: нервової системи: Церебральний атеросклероз. Дисцикуляторна енцефалопатія 1 ст. з псевдо неврастенічним синдромом і вегетативно-судинною нестійкістью; серцево-судинної системи: ІХС.Дифузний кардіосклероз, тахікардія. Гипертонічна хвороба 1 ступеню,ступінь 2.СН 1 ступеню,ризик 2 (помірний); хребта і суглобів: Між хребцевий остеохондроз усіх відділів хребта з протрузією дисків C4-Th2, Th3- Th5, Th9- Thl0,L3-Sl, деформуючий спондильоз шийного та грудного відділів хребта з больовим синдромом при незначному порушенні функції. Деформуючий артроз обох плечових суглобів без порушення функції. Деформуючий артроз правого колінного суглобу без порушення функції; органів травлення: Кіста воріт печінки з помірним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт в фазі ремісії, Травма при виконанні службових обов'язків лівого колінного суглобу, чи як наслідок захворювання колінних суглобів, оперативне лікування з приводу хвороби Гоффа, порушення функції колінних суглобів.

Посилається, що згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №738 від 01.10.2007 року, зазначені захворювання пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно з Довідкою МСЕК № 339273 з 17.02.2010 року позивачу була встановлена IIІ група інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.

Позивач зазначає, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, через що постійно відчуває страждання та психологічний дискомфорт.

Вважає, що статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» на відповідача, як центральний орган виконавчої влади і військового управління, покладається обов'язок відшкодувати йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби. Виходячи з цього, з посиланням на норми ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 23 ЦК України, просить задовольнити позов.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що підставою для відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина. Вважає, що вини МО України в завданні позивачу моральної шкоди немає, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

З цього випливає, що особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України.

Наказом Міністра оборони України від 15.12.2016 року № 1981 ОСОБА_1 було звільнено в запас за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу (а.с.6).

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.12.2006 року № 219 ОСОБА_1 було звільнено із військової служби і виключено із списків особового складу ЗС України з 23.12.2006 року (а.с.7).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України протокол №738 від 01.10.2007 року встановлено, що захворювання ОСОБА_1, а саме: Кіста воріт печінки з помірним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт - в фазі ремісії. Гіпертонічна хвороба І ст. ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН0. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія І ст. з псевдо-неврастенічним синдромом і вегетативно-судинною нестійкістю.", Травма (1985 р.): "Пошкодження внутрішнього меніску лівого колінного суглобу", - що привело до розвитку: "Посттравматичного (1985) деформуючого артрозу лівого колінного суглобу з больовим синдромом", захворювання: „Міжхребцевий остеохондроз усіх відділів з протрузією міжхребцевих дисків С4-С7, Th1-Th5, Th9-Th10, L3-S1, деформуючий спондильоз шийного та грудного відділів хребта з больовим синдромом при незначному порушенні функції хребта. Деформуючий артоз плечових, та правого колінного суглобів без порушення функції. Хронічний попереково-крижовий радикуліт з незначним порушенням функції", пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби (а.с.10).

Згідно з Довідкою МСЕК № 339273 від 17.02.2010 року ОСОБА_1 була встановлена IIІ група інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї (а.с.16).

Судом встановлено та підтверджено наданими позивачем доказами, що причиною встановлення інвалідності стали захворювання, які пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача надані в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

З цього випливає, що на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану йому моральну шкоду.

В пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено в суді та не заперечувалося відповідачем по справі, позивачу встановлена 3-тя група інвалідності, у зв»язку із захворюванням пов»язаного із виконанням обов»язків військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проходження військової служби (1985.р.) позивач отримав, зокрема, травму лівого колінного суглобу, що призвело до розвитку посттравматичного деформуючого артрозу лівого колінного суглобу з больовим синдромом (а.с. 10).

Суд вважає, що внаслідок отриманої травми та подальшого деформуючого артрозу лівого колінного суглобу з больовим синдромом, позивач зазнав моральних страждань, що полягає у порушенні його звичайного способу життя, вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, додаткових зусиль, які позивач вимушений був понести для відновлення свого стану здоров»я.

Виходячи з викладеного вище та оцінюючи матеріали справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача у відшкодування моральної шкоди на користь позивача 20 000,00 грн. Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.З огляду на викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 23, 170 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України», ст. ст. 3,4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168 м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: 14026, АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: