Вирок № 67432292, 21.06.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6152/16-к

В И Р О К

іменем України

"21" червня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

при секретарях: Фещенко Є.В., Бурячеку О.В., Гончаренко М.Р.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: Семененка Б.В., Козія А.А., Нечепоренка Ю.Л., Фещенка О.С.,

захисників: Рейзіна М.В., Мешечек В.В., Гришка А.І.,

перекладачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження №12016100040001993 на підставі обвинувального акту по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Зугдіді Грузії, громадянина Грузії,

з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, без

реєстрації, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

06.02.2014 року вироком Саксаганського районного суду

м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК

України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого

з місць позбавлення волі 02.10.2015 року по відбуттю строку

покарання, відповідно до ухвали Жовтоводського міського

суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року, якою

скорочено строк відбування покарання на половину, а саме: на

1 рік 5 місяців 13 днів, на підставі Закону України «Про

амністію у 2014 році» від 19.04.2014 року,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6, будучи раніше судимим вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнившись з місць позбавлення волі 02.10.2015 року по відбуттю строку покарання, відповідно до ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року, якою скорочено останньому строк відбування покарання на половину, а саме: на 1 рік 5 місяців 13 днів, на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19.04.2014 року, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, маючи не зняту, непогашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив повторно новий корисливий злочин, за наступних обставин.

Так, 12 лютого 2016 року, приблизно об 11 годині 45 хвилин, ОСОБА_6, знаходячись неподалік будинку №7 по вулиці Пожарського у м.Київ, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, підійшов до припаркованого автомобіля НОМЕР_1 та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, через незачинені на замок праві пасажирські дверцята кабіни вказаного автомобіля, проник в салон автомобіля НОМЕР_1, звідки таємно повторно викрав чуже майно, що належало потерпілому ОСОБА_5, а саме: чоловічу сумку, вартістю 250 гривень, в якій знаходились грошові кошти у розмірі 200 гривень та викрутка, вартістю 25 гривень, а всього таємно повторно викрав чуже майно, що належало потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 475 гривень, після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник та направився в напрямку будинку №16 по вулиці Краківській у м.Києві, маючи при цьому реальну можливість розпорядитись викраденим майном. В подальшому, невдовзі, ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції неподалік будинку №7 по вулиці Пожарського у м.Києві при цьому, у останнього було вилучено повторно таємно викрадене чуже майно, що належало потерпілому ОСОБА_5 Своїми злочинними діями ОСОБА_6 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 475 гривень 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_6, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у відкритому заволодінні чужим майном не визнав, посилаючись на те, що його дії по заволодінню чужим майном носили таємний характер, при цьому пояснив, що дійсно 12 лютого 2016 року, приблизно об 11 годині 45 хвилин, він, знаходячись на місці події, неподалік будинку №7 по вулиці Пожарського у м.Київ, підійшов до припаркованого автомобіля «Газель», в салоні якого побачив сумку, яку вирішив викрасти. З цією метою, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що дверцята автомобіля не були зачинені на замок, він через незачинені праві пасажирські дверцята кабіни вказаного автомобіля, проник в салон автомобіля, звідки таємно викрав чоловічу сумку, після чого, з викраденим майном пішов з місця події швидким кроком, однак пройшовши, приблизно 100 метрів, в той час, коли він повернув за ріг вищезаначеного будинку, на зустріч йому вийшов чоловік в цивільному одязі, якого він сприйняв, як потерпілого, тому одразу кинув сумку на землю та вважав, що після повернення майна до нього не буде претензій, але майже одразу підійшло декілька чоловіків в цивільному одязі, які його затримали, у зв'язку з чим він зрозумів, що це працівники поліції. На місці події він не надавав ніяких пояснень та не розумів, що його запитували, оскільки не володіє ні українською, ні російською мовами. Поряд з цим, зазначив, що його дії по заволодінню майном були таємними. Після того, як він з викраденим майном залишив місце події, він не чув, щоб хтось його переслідував з метою затримання та кричав йому вслід. З моменту викрадення майна до його затримання пройшло декілька хвилин, за які він, залишивши місце події, пройшов швидким кроком сто метрів, повернув за ріг будинку і лише потім був затриманим. А тому, визнаючи вину у вчиненні крадіжки, щиро розкаявся у вчиненому та просив суд перекваліфікувати його дії з відкритого викрадення чужого майна на таємне викрадення чужого майна з призначенням, передбаченого законом покарання, яке він готовий понести саме за вчинені ним протиправні дії по вчиненню крадіжки чужого майна.

Із показань потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні вбачається, що в день події 12 лютого 2016 року, приблизно об 11 годині 45 хвилин, він, знаходячись на місці події, неподалік будинку №7 по вулиці Пожарського у м.Київ, разом із співробітником займався ремонотом автомобіля «Газель», що був припаркований біля вищезазначеного будинку, при цьому, залишив свою сумку з грошовими коштами та викруткою, в салоні даного автомобіля, дверцята якого були не зачинені. Ремонтними роботами вони займались, знаходячись в кузові автомобіля, а тому, що відбувалось на вулиці не бачив. В подальшому, до них підійшов працівник міліції та поцікавився, чи не зникли у них речі, зокрема сумка. Далі, він дійсно виявив відсутність своєї сумки в кабіні автомобіля, після чого, пройшов з працівником міліції в кінець будинку, де побачив затриманого раніше незнайомого чоловіка, яким виявився ОСОБА_6 та у якого знаходилась його сумка, що була вилучена та повернута з усім майном, у зв'язку з чим він до останнього немає будь-яких претензій. На місці події затриманий будь-яких пояснень не надавав, оскільки не володів російською мовою, поводився спокійно, до останнього фізичний вплив не застосовувався. Поряд з цим, потерпілий зазначив, що дії ОСОБА_6 по заволодінню його сумкою носили для нього таємний характер.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що станом на день події 12 лютого 2016 року працював помічником оперуповноваженого в Дніпровському управлінні Національної поліції в м.Києві та знаходився на чергуванні з працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Здійснюючи чергування вони розійшлись по різним адресам. Приблизно о 12 годині 12 лютого 2016 року, він зайшов у двір будинку №7 по вулиці Пожарського у м.Києві, при цьому, побачив особу, що за зовнішністю виглядала як особа, походженням з Кавказу, якою в подальшому виявився ОСОБА_6 Останній викликав у нього підозру та він став слідкувати за ним. Далі, він побачив, як ОСОБА_6 з салону кабіни припаркованого автомобіля «Газель» витягнув сумку та направився в бік вулиці Краківської у м.Києві. Після цього, він став переслідувати ОСОБА_6, на відстані, приблизно 20 метрів та кричав останньому вслід вимогу зупинитись, однак, ОСОБА_6 на це не реагував та, озирнувшись почав тікати, утримуючи викрадене майно. У зв'язку з цим, він зателефонував своєму напарнику ОСОБА_10 та повідомив, що обвинувачений біжить в його напрямку. Далі, разом з ОСОБА_10 вони затримали ОСОБА_6, який при затриманні став чинити опір, при цьому до останнього фізичний вплив не застосовувався. На місце затримання була викликана слідчо-оперативна група, працівники якої вилучили у затриманого сумку в присутності понятих. В сумці знаходились гроші та особисті речі потерпілого. Після затримання ОСОБА_6 не заперечував, що сумка, яка знаходилась при ньому йому не належить, при цьому будь-які пояснення не надавав та на запитання не відповідав, в тому числі не повідомляв свої дані про особу. В подальшому, затриманого ОСОБА_6 було доставлено до Дніпровського управління поліції в м.Києві та встановлено особу останнього по відбиткам пальців його рук.

Із показань свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні вбачається, що станом на день події 12 лютого 2016 року, він працював помічником оперуповноваженого в Дніпровському управлінні Національної поліції в м.Києві та знаходився на чергуванні з працівниками поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Здійснюючи чергування, в той час, як вони переходили на вулицю Бульвар Праці і Краківська у м.Києві, свідок ОСОБА_8 повідомив, що побачив підозрілу особу та пішов вслід за нею. Через деякий час ОСОБА_8 зателефонував та повідомив, що вказана особа біжить з сумкою, тікаючи від нього, а також вказав, що дана особа забігла у двір вулиць Червоноткацької, 16 та Пожарського, 8 у м.Києві. В той час, коли він, ОСОБА_9, забіг у двір, дана особа вибігла навпроти та зупинилась, при цьому тримала в руках сумку чорного кольору. Майже одразу до них підбіг ОСОБА_8 та повідомив, що саме вказана особа тікала від нього. Затриманим є обвинувачений по справі ОСОБА_6, особу якого в подальшому була встановлена. На місці затримання ОСОБА_6 ніяких пояснень не надавав та на запитання не відповідав.

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що працює помічником оперуповноваженого ВКР в Дніпровському управлінні поліції ГУНП в м.Києві та 12 лютого 2016 року знаходився у складі оперативної пошукової групи на вулиці Краківській у м.Києві разом з напарниками ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Приблизно опівдні вони розйшлись по різним вулицям. Приблизно об 11 годині 45 хвилин, йому зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що в його напрямку біжить особа, яка вчинила злочин, одягнута в синю куртку з чорною сумкою та вказав напрямок її руху. Після цього, він побіг за вказаний ОСОБА_8 будинок та побачив свідка ОСОБА_9 та особу, про яку повідомляв ОСОБА_8 Вказаною особою, що була ними затримана є обвинувачений ОСОБА_6, який був затриманий з чужим майном, а саме сумкою потерпілого, що впізнав свою сумку, яка була вилучена у ОСОБА_6 Зі слів ОСОБА_8 ОСОБА_6 вчинив злочин, але деталей вчинення злочину не повідомляв. На місці затримання ОСОБА_6 пояснень не надавав, робив вигляд, що не всі слова на російській мові розуміє. На місці затримання перекладач не залучався.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання аналогічні за змістом показанням потерпілого ОСОБА_5 про те, що дії ОСОБА_6 по заволодінню сумкою потерпілого вони не бачили, оскільки в день події в той момент знаходились в кузові автомобіля «Газель», який ремонтували. Про викрадення сумки потерпілого дізнались від працівників поліції.

Із показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що 12 лютого 2016 року, приблизно опівдні, він залучався працівниками поліції як понятий при огляді місця події та вилученні сумки. На місці події він бачив затриманого, яким є обвинувачений, у нього була вилучена сумка чорного кольору з речами. Вказану сумку на місці огляду впізнав потерпілий як викрадену та назвав особисті речі, які там знаходились. За результатами огляду було складено відповідний протокол, який підписав він та інший понятий. На місці затримання обвинувачений поводився спокійно, нічого не пояснював.

Крім того, під час судового розгляду судом були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

- дані протоколу огляду місця події від 12.02.2016 року про те, що під час огляду за участю понятих ділянки території по вулиці Пожарського, 7 у м.Києві, було оглянуто припаркований автомобіль НОМЕР_2 та пошкоджень вказаного автомобіля не виявлено;

- понятих ділянки території по вулиці Пожарського, 11 у м.Києві, було оглянуто громадянина зовні схожого на грузина, у якого було вилучено сумку чорного кольору з особистими речами потерпілого ОСОБА_5, який впізнав свою сумку, вказавши при цьому, перелік своїх особистих речей, що знаходились в сумці;

- дані протоколу огляду вилучених речей від 16 лютого 2016 року з долученою фототаблицею, про те, що в ході огляду було оглянуто вилучену у ОСОБА_6, належну потерпілому ОСОБА_5 сумку з грошовими коштами, викруткою та іншими особистими речами останнього, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють.

Аналізуючи вищенаведені показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та вищевказані письмові докази, надані стороною обвинувачення, що були досліджені судом під час судового розгляду, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню

Згідно з положеннями ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, що в тому числі закріплено положеннями ч.5 ст.9 КПК України щодо застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, як один з принципів законності, визначених серед інших засадами кримінального провадження.

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Євпропейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of December 1998, Series A no.146, p.33, § 77).

Аналогічне відображення принципів презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини міститься і в положеннях ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України.

Зокрема, відповідно до положень ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з вимогами ч.4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

А тому, відповідно до вимог ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано суду доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна.

Суд відноситься критично до показань свідка ОСОБА_8, який є працівником поліції, про те, що ОСОБА_6 відкрито заволодів, належним потерпілому ОСОБА_5 майном та не приймає їх до уваги, оскільки вказані показання свідка ОСОБА_8 є сумнівними, так як не підтверджені під час судового розгляду, як показаннями потерпілого ОСОБА_5, так і допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які в судовому засіданні зазначали, що очевидцями заволодіння ОСОБА_6 чужим майном вони не були та з урахуванням подальшого вилучення саме у ОСОБА_6, належного потерпілому ОСОБА_5 майна, дії ОСОБА_6 фактично носили для них таємний характер. Крім того, стороною обвинувачення, також, не надано суду письмових доказів, на підтвердження показань свідка ОСОБА_8 в частині відкритого заволодіння ОСОБА_6 чужим майном.

Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

З урахуванням викладеного, перевіряючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, за результатами судового розгляду, суд приходить до висновку, що вищенаведені показання в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що злочинні дії ОСОБА_6 по заволодінню сумкою з речами, що належала потерпілому ОСОБА_5 були вчинені 12 лютого 2016 року саме ОСОБА_6 та носили як для потерпілого, так і для вказаних свідків таємний характер, узгоджуються між собою в цій частині та об'єктивно підтверджуються дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення.

А тому, вказані показання допитаних в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та вищезазначені досліджені під час судового розгляду письмові докази, надані стороною обвинувачення, що відповідають встановленим під час судового розгляду обставинам справи по таємному повторному заволодінню ОСОБА_6 чужим майном, суд визнає належними і допустимими та кладе їх в основу вироку.

Оцінивши в сукупності всі докази, досліджені в судовому засіданні у даному кримінальному провадженні, суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, відповідно до положень ст.17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому саме на сторону обвинувачення покладається обов'язок доведення винуватості особи поза розумним сумнівом, в тому числі, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь такої особи; аналогічні положення ст.62 Конституції України та приходить до висновку, що під час судового розгляду знайшла підтвердження та доведеність винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні повторної крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5, оскільки стороною обвинувачення не надано суду доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні саме відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_5, у зв'язку з чим дії ОСОБА_6 підлягають перекваліфікації з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.185 КК України.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ст.185ч.2 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працював, не одружений, не має постійного джерела доходів, соціальних зв'язків та постійного місця проживання, раніше судимий, майно власнику повернуто, в судовому засіданні розкаявся щодо наслідків, які настали від його дій по таємному заволодінню чужого майна.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6, суд визнає щире каяття обвинуваченого в судовому засіданні щодо наслідків, які настали від його дій.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненного ОСОБА_6 злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставин справи, вищезазначених даних про особу обвинуваченого, який вчинив новий корисливий злочин, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке, виходячи з сукупності зазначених судом обставин, буде достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.

У зв'язку з наведеним, підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає.

Поряд з цим, також суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, в редакції, що діяла станом на момент вчинення кримінального правопорушення, зарахувати в строк відбуваня покарання ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з моменту фактичного затримання з 12.02.2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази по справі: сумку чорного кольору, окуляри в чохлі, фотокартки із зображенням потерпілого ОСОБА_5, грошові кошти у розмірі 200 гривень, викрутку, нотатник, карту України, які визнані речовими доказами, приєднані до матеріалів кримінального провадження та повернуті на зберігання власнику - потерпілому ОСОБА_5 під зберігальну розписку, слід залишити у володінні та розпорядженні останнього.

Процесуальні витрати у кримінальному провадження відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його затримання з 12 лютого 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції, що діяла станом на момент вчинення кримінального правопорушення, зарахувати в строк відбуваня покарання ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з моменту фактичного затримання з 12.02.2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою у Державній установі Київський слідчий ізолятор Міністерства Юстиції України - залишити без змін до набрання вироком законної та вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі: сумку чорного кольору, окуляри в чохлі, фотокартки із зображенням потерпілого ОСОБА_5, грошові кошти у розмірі 200 гривень, викрутку, нотатник, карту України, які визнані речовими доказами, приєднані до матеріалів кримінального провадження та повернуті на зберігання власнику - потерпілому ОСОБА_5 під зберігальну розписку, слід залишити у володінні та розпорядженні останнього.

Процесуальні витрати у кримінальному провадження відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя: