Ухвала суду № 67431502, 18.04.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

справа № 753/6830/17

провадження № 2-а/753/347/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху та усунення недоліків

"18" квітня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва ЛЕОНТЮК Л. К., розглянувши в місті ОСОБА_1 матеріали адміністративної справи та перевіривши дотримання вимог ст. 106 КАС України у справі за позовом ОСОБА_2 до командира роти № 7 батальйону № 2 УПП місті ОСОБА_1 ОСОБА_3 про скасування постанови АР № 2 874132 про адміністративне правопорушення від 30 березня 2017 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до командира роти № 7 батальйону № 2 УПП місті ОСОБА_1 ОСОБА_3 про скасування постанови АР № 2 874132 про адміністративне правопорушення від 30 березня 2017 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Матеріали адміністративної справи надійшли до загальної канцелярії Дарницького районного суду м. Києва ( м. Київ, вул. О. Кошиця, 5 - а ) за вх. № 18256 від 12 квітня 2017 року і передані судді для вирішення питання про відкриття провадження у справі у приміщенні суду ( по вул. Севастопольській, 14 ), що підтверджується даними контрольного журналу № 713 від 18 квітня 2017 року. Розглянувши матеріали адміністративного позову, вважаю за необхідне залишити адміністративний позов ОСОБА_4 без руху, для усунення недоліків з наступних підстав.

Стаття 106 частина 3 КАС України передбачає, зокрема, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позивачем доказів сплати судового збору не надано, натомість у позові є клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке містить посилання на норми ч. 4 ст. 288 КУпАП як на звільнення від сплати державного мита.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України передбачалося, що до набрання чинності закону, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

Статтями 2 і 3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито » будь - які позовні заяви об"єктами справляння державного мита не є, ставки державного мита для цього не передбачені. 08 листопада 2011 року, Верховною Радою України прийнято Закон України « Про судовий збір », який вступив в дію.

Відповідно до ст. 1 Закону України « Про судовий збір » судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. З аналізу Закону України « По судовий збір » і ДКМУ « Про державне мито » вбачається, що вони мають різний предмет регулювання, а відповідно і стосуються різних правовідносин.

Тому їх норми не є загальними та спеціальними, оскільки і загальні і спеціальні норми регулюють одні й ті ж самі правовідносини, тільки спеціальні норми роблять це конкретніше і є більш вузькими порівняно із загальними.

Окрім того, законодавцем при прийнятті Закону України « Про судовий збір » вносилися зміни до спеціальних законів, які передбачали звільнення від сплати державного мита під час звернення до суду. Наприклад до ст. 22 Закону України « Про захист прав споживачі в». Наразі цією статтею позивачі вже звільнені від сплати саме судового збору.У зв"язку з цим сплата ж державного мита з позивача не вимагається.

Щодо Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України « Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674 - VI « Про судовий збір » від 23. січня 2015 року № 2, необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 36 ч. 2 п. 6 Закону України « По судоустрій і статус суддів » пленум вищого спеціалізованого суду за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дає роз"яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації.

Таким чином постанови пленуму ВССУ не є обов"язковими для суду першої інстанції.

Відповідні документиподаютьсядо суду тільки воригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів ( фотокопії тощо ) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути доказом сплати судового збору.

Відповідно доЗакону України "Про судовий збір", судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод( РИМ, 4. XI. 1950 року ), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R ( 81 ) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі " Креуз проти Польщі " (Kreuz v. Poland ) ), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях « Голдер проти Великої Британії » від 21 лютого 1975 року, « ЖоффределяПрадельде ля Прадель проти Франції » від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для звільнення від сплати судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.108 КАС України, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України, позовна заява залишається без руху і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Відповідно до ч. 5 ст. 108 КАС України ухвала про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до командира роти № 7 батальйону № 2 УПП місті ОСОБА_1 ОСОБА_3 про скасування постанови АР № 2 874132 про адміністративне правопорушення від 30 березня 2017 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП залишити без руху.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Строк для усунення недоліків не може перевищувати пяти днів з дня отримання даної ухвали.

Розяснити заявнику, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена до Адміністративного Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом п»яти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду

апеляційної інстанції.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК