Рішення № 67428935, 29.06.2017, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/471/17

Провадження №2/377/218/17

29 червня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., при секретарі Ахутіній А.А., сторони не явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про визначення спадкової частки,

УСТАНОВИВ:

14 червня 2017 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просить визначити, що частка у земельної ділянки 42/2, площею 0,0495га, розташованої за адресою: м. Славутич Київської області, Бєлгородський квартал, яка залишилася як спадок після смерті ОСОБА_3, який помер 13 жовтня 2016 року у м.Славутичі Київської області, складає 1/3 частку цієї земельної ділянки.

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 12 липня 1968 року міським РАГС м. Балаково Саратовської області Російської Федерації було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1, позивачкою у справі та ОСОБА_3. За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.02.1997 року виданого ВО «Чорнобильська АЕС» згідно з розпорядженням (наказом) від 10 лютого 1997 року № 100-пр., ОСОБА_1- позивачці, її чоловіку ОСОБА_3, та їх дочці ОСОБА_1 - відповідачу у справі належить на праві спільної сумісної власності будинок, який знаходиться за адресою: Бєлгородський квартал буд.№42 кв.№2, м. Славутич Київської області. Їх право спільної сумісної власності на це приміщення було зареєстровано 21.04.1997 року Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації Київської області за реєстровим № 202/2. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер:21393189 від 08.05.2014 земельна ділянка 42/2 за адресою: Київська обл., м. Славутич Бєлгородський квартал, кадастровий номер:3211500000:00:007:0045 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1. Право спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано Реєстраційною службою Славутицького міського управління юстиції Київської області 08.05.2014 за індексним номером витягу: 21398679. 13 жовтня 2016 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК 3374220, виданого Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 135. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла частка земельної ділянки з кадастровим номером 3211500000:00:007:0045, площею 0,0495га. 12 травня 2017 року державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5, було видано постанову про відмову позивачу ОСОБА_1, у вчиненні таких нотаріальних дій, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 13.10.2016 року її чоловіка ОСОБА_3 на частку земельної ділянки площею 0,0495га, розташованої за адресою: м. Славутич Київської області, Бєлгородський квартал, земельна ділянка 42/2, яка знаходиться у спільній сумісній власності, в зв,язку з тим, що частка померлого ОСОБА_3 у даному майні не визначена. Таким чином, іншим шляхом ніж в судовому порядку, вона не має можливості захистити право на спадщину у вигляді визначення вищевказаної частки земельної ділянки.

У судове засідання позивачка та відповідач не зявилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності та визнанням позову в повному обсязі відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши копію спадкової справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 12 липня 1968 року міським РАГС м. Балаково Саратовської області Російської Федерації було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6, позивачкою у справі та ОСОБА_3. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища: чоловіку ОСОБА_3, дружині ОСОБА_3, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.13).

У 1997 року вказаними особами було отримано у спільну сумісну власність будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер:21393189 від 08.05.2014 земельна ділянка 42/2 за адресою: Київська обл., м. Славутич Бєлгородський квартал, кадастровий номер:3211500000:00:007:0045 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1. Право спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано Реєстраційною службою Славутицького міського управління юстиції Київської області 08.05.2014 за індексним номером витягу: 21398679

13 жовтня 2016 року ОСОБА_3, помер у м. Славутичі Київської області, що підтверджується його свідоцтвом про смерть серії 1 ОК № 374220 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3, Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області була заведена спадкова справа № 60297502. До спадщини ввійшла частка земельної ділянки з кадастровим номером 3211500000:00:007:0045, площею 0,0495га.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, є його дружина ОСОБА_1, позивачка у справі, донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_4.

25.02.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 своїми заявами відмовилися від прийняття спадщини за законом на користь їх матері ОСОБА_1, що підтверджується заявами № 49 і № 50, які зберігаються в матеріалах спадкової справи № 60297502.

12 травня 2017 року державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5, було видано постанову про відмову позивачу ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 13.10.2016 року її чоловіка ОСОБА_3 на частку земельної ділянки площею 0,0495га, розташованої за адресою: м. Славутич Київської області, Бєлгородський квартал, земельна ділянка 42/2, яка знаходиться у спільній сумісній власності, в зв,язку з тим, що частка померлого ОСОБА_3 у даному майні не визначена.

Відповідно до ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з абз.5 п.3.4. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

З ч.5 ст.89 Земельного кодексу Українивипливає, що розміри земельних часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку є рівними, якщо інше не визначено законом або не встановлено судом.

Виходячи з кількості співвласників спірної земельної ділянки, кожен з них має право на 1/3 частку приватизованої земельної ділянки.

У відповідності до вимог ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Ні усної, ні письмової домовленості між сторонами щодо часток кожного з співвласників земельної ділянки, під час отримання її у власність не було.

Також, суд враховує, що відповідач ОСОБА_2, визнала позовні вимоги в повному обсязі, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 357, 368, 370, 372, 1226 ЦК України, ст.218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визначити, що частка у земельної ділянки 42/2, площею 0,0495га, розташованої за адресою: м.Славутич Київської області, Бєлгородський квартал, яка залишилася як спадок після смерті ОСОБА_3, який помер 13 жовтня 2016 року у м.Славутичі Київської області, складає 1/3 частку цієї земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Копію рішення направити сторонам для ознайомлення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя Т. О. Малишенко