Вирок № 67428270, 27.06.2017, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях,32, м. Березань, Київська обл.

Номер провадження 1-кп/356/50/17

Справа № 356/462/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2017 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Капшученко І.О.

за участю секретаря Мамей Н. І.

прокурора Петрик О. М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017110340000043 від 17.02.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування встановлено, що 30.01.2017в обідній час доби до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Будівельників, буд. 80, прийшла ОСОБА_2, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 по вказаній вулиці, та запропонувала останньому вжити спиртні напої, на що останній погодився.

Довіряючи сусіду, перебуваючи з ним у дружніх стосунках, ОСОБА_2 для придбання алкоголю зняла зі своєї шиї власний золотий ланцюжок і передала його ОСОБА_1 з метою здачі ювелірної прикраси до ломбарду та одержання грошових коштів на придбання алкогольних напоїв та, будучи з ним у довірливих відносинах, дала свою згоду ОСОБА_1 укласти угоду з ломбардом, використовуючи паспорт громадянина України, виданий на його ім'я, при цьому повідомила ОСОБА_1 про її бажання в майбутньому викупити свій ланцюжок з ломбарду.

В подальшому, ОСОБА_1 прийшов до відділення № 46 ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний» і компанія», розташованого за адресою: м. Березань, вул. Шевченків Шлях, 139/4. Під час оформлення договору № 461701301 від 30.01.2017 про одержання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду, дізнався оцінку вартості майна, а саме золотого ланцюжка, що належить ОСОБА_2, яка становила 5 440 гривень. ОСОБА_1 отримав у касі ломбарду кредитні кошти в сумі 2 000 гривень, та покинувши ломбардне .приміщення, попрямував до своєї оселі, де разом з ОСОБА_2 вжили спиртні напої, придбані за отримані в ломбарді кошти. Про те, що дійсна вартість золотого ланцюжка складає 5 440 гривень ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_2

03.02.2017 року ОСОБА_1 потрібні були грошові кошти для власних потреб. В цей час він вирішив забрати решту грошових коштів за закладений чужий ланцюжок для власного збагачення, знехтувавши довірою потерпілої ОСОБА_2, усвідомлюючи, що остання бажає в майбутньому викупити його з ломбарду та впевнена в тому що зможе це зробити, адже довіряє йому, так як викупити ланцюжок можливо лише особисто ОСОБА_1, по паспорту якого укладався договір про одержання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду.

Реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи корисливий мотив направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, не повідомивши нічого ОСОБА_2, яка вважала, що зможе викупити свій ланцюжок, ОСОБА_1 03.02.2017, в денний час доби, прийшов до відділення № 46 ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний» і компанія», розташованого у м. Березань по вул. Шевченків Шлях, 139/4, предявив працівнику ломбарду паспорт громадянина України виданого на його імя, оформив договір № НОМЕР_1 від 03.02.2017 та отримав грошові кошти в сумі близько 3 000 гривень за золотий ланцюжок ОСОБА_2 та повідомив працівника ломбарду про відсутність в нього наміру викупляти в майбутньому ланцюжок. Отримані грошові кошти ОСОБА_1 використав на власний розсуд.

Згідно з висновком експерта № 4/437 від 07.03.2017 утилізаційна вартість золотого ланцюжка складає 5635,14 гривень.

Своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 5635,14 гривень.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковано як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, вказавши, що 30.01.2017 близько 14 години 00 хвилин до нього прийшла знайома ОСОБА_2 та запропонувала вжити алкогольні напої. Так як грошей для цього не було, вона дала йому свій золотий ланцюжок, щоб ОСОБА_1 відніс його в ломбард, на що останній погодився. Прийшовши до ломбарду, уклав договір, ланцюжок оцінили на суму 5440 грн. та дали йому 2000 грн. готівкою, яку ОСОБА_1 частково витратив на продукти та спиртне. Повернувшись додому, залишок у вигляді 1000 грн. та квитанцію віддав ОСОБА_2 Через кілька днів, а саме 03.02.2017, забрав решту 3000 грн., та витратив на свої власні потреби.

Потерпіла ОСОБА_2, допитана під час судового розгляду з дотриманням правил, передбачених частинами 2, 3, 5-14статті 352 КПК України, та будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, суду повідомила, що дійсно 30.01.2017 прийшла до свого сусіда ОСОБА_1 та запропонувала вжити алкогольні напої. Так як коштів в неї не було, віддала обвинуваченому золотий ланцюжок, та поручила закласти його в ломбард, з метою отримати 200 гривень з правом подальшого викупу в період з 10 по 15 число наступного місяця у зв'язку з отриманням пенсії. Коли ОСОБА_1 повернувся з продуктами та алкоголем, він віддав їй квитанцію з ломбарду, з якої вбачалось, що вартість ланцюжка більше 5000 грн., та він отримав на руки 2000 грн. Вказану квитанцію в подальшому знайти не змогла. Згодом, з метою повернення свого ланцюжка зверталась до ОСОБА_1 неодноразово 04.02.2017 та 05.02.2017, проте останнього не було вдома. Нарешті 07.02.2017 з ОСОБА_1 на таксі поїхали до ломбарду, де його працівник вказала, що ОСОБА_3 М. нещодавно забрав решту 3000 грн., тому викупити його неможливо.

Крім того, в судовому засіданні був допитаний, у відповідності до вимог положеньст. 352 КПК України, та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та за відмову без поважних причин від дачі показань, свідок.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що є працівником ломбарду, куди звертався ОСОБА_1, також зазначала, що приблизно на початку 2017 року до ломбарду прийшов ОСОБА_1 та заклав ланцюжок. Частину коштів забрав відразу, решту через певний час, та повідомив, що викупляти річ не збирається. Суми не памятає.

Показання потерпілих та свідків суд визнає належними, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даній кримінальній справі, та інших обставин, які мають значення для справи, та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленомуКПК України.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, стороною обвинувачення надано докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме:

-рапорт начальника СКП ОСОБА_5 від 15.02.2017, у відповідності до якого в СКП ОСОБА_5 перебувають матеріли перевірки по заяві ОСОБА_2 з приводу шахрайських дій ОСОБА_1 (а.с.58);

-постанову про визнанання речовим доказом та місця збереження від 21.03.2017, за підписом слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6, у відповідності до якої речовими доказами визнано отримані під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12017110340000043 від службових осіб ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний» і Компанія» копії документів, а саме: копію Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.08.2009; копію Свідоцтва про державну реєстрацію серії А 01 №214671; Копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АВ №319350; копію повідомлення про внесення інформації про відокремлений підрозділ до державного реєстру фінансових установ №6952/118 від 20.10.2015; копії Договору суборенди №46-Б від 15.09.2015 та Додатку №1; копію Наказу № 83-К від 25.07.2016; копію Договору № НОМЕР_2 від 30.01.2017; копію Договору № НОМЕР_1 від 03.02.2017; а також лист директора ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний в К» ОСОБА_7 за вих. № 536 від 17.03.2017, що підтверджує надання вказаних документів на запит слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 (а.с.59-60);

-постанову про визначення речовим доказом та місця збереження від 30.03.2017, за підписом слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6, у відповідності до якої речовими доказами визнано отримані на запит органу досудового розслідування від ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний» і Компанія» Договори № НОМЕР_2 від 30.01.2017 та № НОМЕР_1 від 03.02.2017; лист касира-оцінювача ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний і К» ОСОБА_4 за вих. № 779 від 30.03.2017, що підтверджує надання вказаних документів на запит слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 В (а.с.92-93,95);

-протокол огляду від 21.03.2017, відповідно до якого в приміщенні службового кабінету № 9 СВ ОСОБА_5, слідчим СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 було проведено огляд документів, наданих службовими особами ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний» і Компанія» копії документів, а саме: копію Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.08.2009; копію Свідоцтва про державну реєстрацію серії А 01 №214671; копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АВ №319350; копію повідомлення про внесення інформації про відокремлений підрозділ до державного реєстру фінансових установ №6952/118 від 20.10.2015; копії Договору суборенди №46-Б від 15.09.2015 та Додатку №1; копію Наказу № 83-К від 25.07.2016; копію Договору № НОМЕР_2 від 30.01.2017; копію Договору № НОМЕР_1 від 03.02.2017, окрім того, стороною обвинувачення суду надані вказані копії документів;

-протокол огляду від 30.03.2017, у відповідності до якого відповідно в приміщенні службового кабінету № 9 СВ ОСОБА_5, слідчим СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 було проведено огляд документів, а саме отримані на запит органу досудового розслідування від ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний» і Компанія» Договори № НОМЕР_2 від 30.01.2017 та № НОМЕР_1 від 03.02.2017 (а.с.94) ;

-висновок експерта № 4/437 від 07.03.2017, у відповідності до якого утилізаційна вартість золотого ланцюжка 585 проби чистою вагою 9,27 г за цінами Національного банку України на лом золота станом на 03.02.2017 становила 5635,14 грн.;

-протокол проведення слідчого експерименту від 29.03.2017 за участю ОСОБА_1, з долученими до нього матеріалами відеозапису, що був переглянутий у залі судового засідання, у відповідності до якого в м. Березань по вул. Будівельників, 80 та по вул. Шевченків шлях, 139/4 поруч з вказаними будівлями, в присутності двох понятих обвинувачений визнав фактичні обставини справи, а також протокол перегляду відеозапису від 29.03.2017 (а.с.77-80,82);

-постанова про зберігання відеозапису слідчого експерименту від 29.03.2017, у відповідності до якого вказаний відеозапис проведення слідчого експерименту від 19.03.2017 зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12017110340000043 (а.с.81).

Дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази та проаналізувавши та дослідивши їх у судовому засіданні, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості та неупередженості приходить до наступних висновків.

Всупереч твердженням сторони обвинувачення, не може вважатися належним та допустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 29.03.2017 з доданим до нього матеріалами відеозапису за участю обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.77-80).

Як встановленост. 240 КПК України,слідчий експеримент проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. В протоколі про проведення слідчого експерименту докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як вбачається з наданого суду протоколу слідчого експерименту від 29.03.2017, а також доданих до нього матеріалів відеозапису, обвинуваченому ОСОБА_1 було запропоновано розповісти про обставини злочину, проте не запропоновано провести відтворення ним фактичних дій, обстановки, обставин та механізму події злочину.

Вказаний слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_1 був проведений та зафіксований без дотримання вимог ст.240 КПК України, в протоколі слідчого експерименту фактично були зафіксовані показання обвинуваченого ОСОБА_1, проте дії, обстановка та обставини події нимвідтворені не були, що потягло за собою відсутність в протоколі докладного викладення умов і результатів слідчого експерименту.

У відповідності до ч.2ст.104 КПК України, у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Окрім того, пунктом 1 ч. 3 ст. 104 КПК України передбачено, що протокол у вступній частині повинен містити відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), а також інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Разом з тим, як вбачається з долученого до матеріалів справи протоколу проведення слідчого експерименту від 29.03.2017, особи, що брали в ньому участь, не були повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, та вказаний слідчий експеримент був проведений без участі спеціаліста, що суперечить змісту постанови про зберігання відеозапису слідчого експерименту від 29.03.2017, у відповідності до якої в слідчому експерименті брав участь, зокрема, спеціалісткриміналіст, який проводив відео фіксацію слідчої дії на відеокамеру Panasonic (а.с.82).

Водночас, оцінюючи надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази, а саме, Договори № НОМЕР_2 від 30.01.2017 та № НОМЕР_1 від 03.02.2017, що визнані речовими доказами на підставі постанови про визначення речовим доказом та місця збереження від 30.03.2017 слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6, суд визнає їх такими, що отримані в поза процесуальний спосіб з порушенням вимог ст. 159-160, 164 КПК України щодо порядку надання тимчасового доступу до речей та документів як заходу забезпечення кримінального провадження, так як отримані вони, а на запит органу досудового розслідування згідно листа касира-оцінювача ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний і К» ОСОБА_4 за вих. № 779 від 30.03.2017, повноваження якої щодо розпорядження документацією товариства не підтверджені документально, окрім того вказана дія не є слідчою дією у розумінні ч.1ст.223 КПК України. Відтак, дані докази є недопустимими.

Досліджені у судовому засіданні копії документів: копію Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.08.2009; копію Свідоцтва про державну реєстрацію серії А 01 №214671; Копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АВ №319350; копію повідомлення про внесення інформації про відокремлений підрозділ до державного реєстру фінансових установ №6952/118 від 20.10.2015; копії Договору суборенди №46-Б від 15.09.2015 та Додатку №1; копію Наказу № 83-К від 25.07.2016; копію Договору № НОМЕР_2 від 30.01.2017; копію Договору № НОМЕР_1 від 03.02.2017; а також лист директора ПТ «Ломбард ТОВ «Столичний в К» ОСОБА_7 за вих. № 536 від 17.03.2017, постанову про визначення речовим доказом та місця збереження від 21.03.2017, за підписом слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6, що визнані речовими доказами згідно постанови про визначення речовим доказом та місця збереження від 21.03.2017, за підписом слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 отримані на запит слідчого СВ ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8, який суду наданий не був, та не є слідчою дією у розумінні ч.1ст.223 КПК України, відтак, вказані документи отримані з порушенням вимог ст. 159-160, 164 КПК, тобто у поза процесуальний спосіб. Крім того, всупереч положенням ст.98, ч.3ст.99 КПК України, вищевказані документи подані не в оригіналах, а в копіях. Зважаючи на вищевикладене, суд вважає надані стороною обвинувачення докази відповідно до положень ст.89 КПК України є не допустимими.

Таким чином, оцінюючи надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні протокол огляду документів від 30.03.2017, на предмет їх допустимості як доказу, суд враховує те, що предметом даних оглядів є документи, отримані з порушенням вимог КПК України, в зв'язку з чим викладені в протоколах дані отримані з порушенням процесуального порядку, тому є недопустимими доказами і суд їх не бере до уваги.

Водночас, наданий стороною обвинувачення як доказ висновок експерта № 4\437 від 07.03.2017, згідно якого утилізаційна вартість золотого ланцюжка 585 проби чистою вагою 9,27 г за цінами Національного банку України на лом золота станом на 03.02.2017 становила 5635,14 грн., суд оцінює критично, оскільки не можливо ототожнити обєкт дослідження, а саме золотий ланцюжок, з предметом кримінального правопорушення (злочину) або предметом з подібними до нього ознаками, та вказівкою на це у висновку експерта.

Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідка, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, суд приходить до висновку про виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за висунутим йому обвинуваченням .

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнанимКонвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті5,8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»), тощо.

Також Європейський Суд с прав людини у своєму рішенні по справі «Перес проти Франції», заява № 47287/99 від 12 лютого 2004 р. вказав, що «… дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати» суд «провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання щодо їх належності до справи».

Відповідно до ч.2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідност. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так , у справі «Barbera Messegu and Jabardo v .Spain» від 06.12.1988 року( п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що « принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов»язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов»язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь- який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.( «Barbera Messegu and Jabardo v .Spain,judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р.33, 77).

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не довела винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд вважає, що сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, надежними та допустимими доказами поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності його вини, суд тлумачить на його користь.

Цивільний позов не заявлений.

Питання, пов'язані з речовими доказами, слід вирішити відповідно дост. 100 КПК України.

Відповідно дост. 124 КПК Україниу зв'язку з ухваленням судом виправдувального вироку судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 370, 371,373, 374-376 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину за ч. 1ст. 190 КК України, та виправдати.

Речові докази, а саме копію Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.08.2009; копію Свідоцтва про державну реєстрацію серії А 01 №214671; Копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АВ №319350; копію повідомлення про внесення інформації про відокремлений підрозділ до державного реєстру фінансових установ №6952/118 від 20.10.2015; копії Договору суборенди №46-Б від 15.09.2015 та Додатку №1; копію Наказу № 83-К від 25.07.2016; копію Договору № НОМЕР_2 від 30.01.2017; копію Договору № НОМЕР_1 від 03.02.2017, Договори № НОМЕР_2 від 30.01.2017 та № НОМЕР_1 від 03.02.2017 зберігати в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Березанський міський суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: І. О. Капшученко