Рішення № 67427408, 03.05.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11531/16-ц

Категорія 33

2/295/1303/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Глущенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

31.08.2016 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що близько 30.12.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1, було пошкоджено належний позивачу автомобіль НОМЕР_2. Оскільки відповідальність ОСОБА_2 застрахована ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС\6710934 від 07.09.2013 року, тому позивач 08.01.2014 року звернувся з відповідною заявою про дорожньо-транспортну пригоду, на що 04.07.2014 року їй було направлено повідомлення про прийняте рішення, згідно якого їй мало бути виплачено 9233,86 грн. страхового відшкодування. У вересні 2014 року на її картковий рахунок надійшли кошти в сумі 1233,86 грн. Однак до теперішнього часу залишок у сумі 9846,00 грн. страхового відшкодування їй не виплачено. Пошкодженням належного їй автомобіля вона зазнала душевних страждань. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія» 22650,30 грн., які складаються з: 9846,00 грн. страхового відшкодування, 4068,08 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 8032,16 грн. інфляційних втрат та 704,06 грн. трьох процентів річних, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 1000,00 грн. матеріальної шкоди (франшизи) та 10000,00 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Окрім того, просить стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Позивач у судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій вказав про підтримання позовних вимог та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія» в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили, заяви про розгляд справи у їхній відсутності до суду не надходило. Відповідач ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія» до суду надіслав заперечення проти позову, в яких представник відповідача просить відмовити позивачу у задовленні її вимог згідно наданого нею розрахунку та не заперечує проти стягнення з ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія» недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 9846,00 грн., 4074,91 грн. пені, 4903,69 грн. інфляційних втрат та 490,00 грн. трьох процентів річних.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою представника позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до статей 224-226 ЦПК України, у відсутності сторін та їхніх представників згідно статей 158, 169 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовпідлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що близько 22-30 год. 30.12.2013 року в м. Житомирі, по вул. Нова Північна, 37 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, який знаходився під керуванням відповідача ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням позивача, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2, що підтверджується копією постанови Богунського районного суду міста Житомира від 23.04.2014 року. Зазначена постанова набрала законної сили 05.05.2014 року.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлена протиправність дій та вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, а також причинний звязок між наявною шкодою і протиправним діянням її заподіювача.

Цивільно-правова відповідальність водія марки «ЗАЗ TF699» д.н.з. НОМЕР_3 застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісом) № АС\6710934 від 07.09.2013 року, за яким страховиком є ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія». Ліміт відповідальності страховика на заподіяння матеріальної шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1 встановлений у сумі 50000 грн., а розмір франшизи становить 1000,00 грн.

Позивач є законним володільцем автомобіля НОМЕР_2, що вбачається із нотаріально посвідченої довіреності від 10.02.2014 року.

10.01.2014 року позивач направила поштою до страховика повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 30.12.2013 року, а 03.10.2014 року звернулася до нього з письмовою заявою про страхове відшкодування.

На звернення позивача їй було направлено повідомлення про прийняте рішення від 04.07.2014 року, зміст якого свідчить про те, що страховиком прийнято рішення щодо виплати їй страхового відшкодування в розмірі 9223,96 грн., зазначивши, що при розрахунку розміру збитку було враховано суму ПДВ, яка підлягає сплаті при наданні нею документів, що підтверджують с плату ПДВ при виконанні відновлювального ремонту.

Як убачається зі змісту позову, позивач отримала від страховика ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія» 1233,86 грн. страхового відшкодування.

Згідно звіту № 163 про оцінку автомобіля НОМЕР_4 від 27.01.2014 року сума матеріального збитку, заподіяна власнику даного автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 12878,42 грн.

Судом приймається визнання позову відповідачем ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія» у частині стягнення з нього на користь позивача 9846,00 грн. страхового відшкодування, так як таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Згідно ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

В силу ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначного, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що страхове відшкодування не було виплачено позивачу у визначений законом строк саме з вини страховика ОСОБА_3 «Українська охоронно-страхова компанія», і оскільки 03.10.2014 року позивач звернулася до нього з письмовою заявою про страхове відшкодування, тому з урахуванням положень п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прострочення виплати стархового відшкодування розпочалося по закінченню 90 днів з дня отримання страховиком заяви про страхове відшкодування, а саме з 02.01.2015 року, зостаннього підлягає стягненню на користь позивача 4068,08 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування (згідно розрахунку представника позивача), 4903,68 грн. інфляційних втрат (згідно розрахунку представника відповідача) та 492,03 грн. трьох процентів річних (9846 грн. х 3 / 100 % / 365 днів х 608 днів прострочення), що разом становить 19309,79 грн.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної абоюридичної особи, а також шкода, завданамайнуфізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, визначені ст. 1192 ЦК України, якою передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкодимайну,відшкодувати її в натурі (передатиріч того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завданізбитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає зясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленим і доказуванню не підлягає.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ліміт відповідальності відповідача ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого визначений згідно полісу № АС/6710934 від 07.09.2013 року в розмірі 50000,00 грн., що не перевищує розміру матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження її автомобіля в сумі 12878,42 грн., і страхове відшкодування страховиком їй виплачено було лише частково в сумі 1233,86 грн., а обовязок у заподіювача шкоди зі сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою виникає у разі недостатності страхової виплати в межах суми визначеного полісом ліміту відповідальності.

Розмір франшизи, тобто сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого відповідно до полісу № АС/6710934 від 07.09.2013, становить 1000,00 грн. Таким чином, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити позивачу 1000,00 грн., що належить до частини збитків, які не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються також ст. ст. 23, 1167 ЦК України, чинними на день їх виникнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як визначено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, повязаних з пошкодженням автомобіля, неможливість його використовувати. Тому, враховуючи також вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу пошкодженням належного їй транспортного засобу.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, понесені та документально підтверджені судові витрати за вимогами майнового та немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 23, 625, 979, 999, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_19846,00 грн. страхового відшкодування, 4068,08 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 4903,68 грн. інфляційних втрат та 492,03 грн. трьох процентів річних та 551,20 грн. судового збору, а всього 19860,99 грн. (девятнадцять тисяч вісімсот шістдесят гривень девяносто девять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1102,40 грн. судового збору, а всього 3102,40 грн. (три тисячі сто дві гривні сорок копійок).

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами до Богунського районного суду міста Житомира протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.М. Семенцова