Ухвала суду № 67427305, 23.06.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15018/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/904/17 Категорія: 2 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю:

секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньагрохолдинг» про визнання права власності, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Литвинівська машино-технологічна станція» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

11 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 квітня 2014 року між нею та ТОВ «Волиньагрохолдинг» був укладений договір №2 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 6 мільйонів 500 тисяч гривень. У звязку з невиконанням відповідачем взятих зобовязань за даним договором та існуванням заборгованості станом на 1 січня 2016 року в сумі 6126431,43 грн, було укладено додаткову угоду від 04 січня 2016 року про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням із визначенням дати повернення коштів 27 жовтня 2016 року. Проте станом на 10 листопада 2016 року договір відповідачем не виконано, тому позивач просила звернути стягнення шляхом визнання права власності за нею на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 вересня 2016 року, а саме на нерухоме майно - єдиний майновий комплекс, що розташований по вул. Бригадний Двір, 19 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області, загальною площею 1683,9 кв.м.; на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 вересня 2016 року, а саме на нерухоме майно земельну ділянку площею 1,5874 га, що розташована за адресою: вул. Бригадний Двір, 16 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області; та на рухоме майно предмет застави за договором застави від 03 жовтня 2016 року.

23.01.2017 року з метою врегулювання спору сторони подали до суду спільну заяву про визнання мирової угоди.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами в даній справі, за якою позивачу ОСОБА_3 передається у власність шляхом визнання за нею права власності на майно а саме: єдиний майновий комплекс ТОВ «Волиньагрохолдинг», що розташований по вул. Бригадний Двір, 19 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області, загальною площею 1683,9 кв.м.; земельну ділянку площею 0,2718 га розташовану за адресою: вул. Бригадний Двір, 16 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області; земельна ділянка площею 1,5874 га, що розташована за адресою: вул. Бригадний Двір, 16 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області, які є предметом іпотеки, а також визнання права власності на рухоме майно, що є предметом застави, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 2 від 14 квітня 2014 року та Договором від 04 січня 2016 року про надання поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі 6126431,43 грн.

Позивач цією мировою угодою також ствердила про відсутність будь-яких майнових претензій до відповідача та сторони ствердили вказаний вище порядок добровільного врегулювання спору між ними і погодили, що дана мирова угода є підставою для реєстрації права власності на передане майно та після її затвердження судом відповідач зобовязується передати оригінали правовстановлюючих документів позивачу.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, особа яка не брала участі у справі, ТОВ «Литвинівська машино-технологічна станція», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у визнанні мирової угоди та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 175 ЦПК України, виходив з того, що подана сторонами мирова угода не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Проте колегія суддів погодитись із такими висновками суду першої інстанції у повній мірі не може.

Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст.293 цього Кодексу, зокрема щодо закриття провадження у справі. За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Як встановлено судом, між ОСОБА_3 та ТОВ «Волиньагрохолдинг» був укладений договір №2 про надання поворотної фінансової допомоги.

04 січня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням (новація) до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №2.

Згідно з п.2.6 Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04 січня 2016 року, відповідач зобовязується надати в заставу чи іпотеку майно, що належить йому на праві власності.

Враховуючи дані вимоги договору, 29 вересня 2016 року між сторонами укладений іпотечний договір, за яким передано в іпотеку належний відповідачу єдиний майновий комплекс, що розташований по вул. Бригадний Двір, 19 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області, який складається з кількох будівель загальною площею 1683,9 кв.м., та земельну ділянку площею 0,2718 га для обслуговування виробничо-складських приміщень, кадастровий номер 0722883700:01:001:6311, розташовану за цією ж адресою.

30 вересня 2016 року укладений іпотечний договір, за яким передано в іпотеку належну відповідачу земельну ділянку площею 1,5874 га, що розташована за адресою: вул. Бригадний Двір, 16 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області.

03 жовтня 2016 року сторони уклали договір застави, згідно з яким передано в заставу ряд рухомого майна, вартість якого становить 902265,12 грн.

Оскільки ТОВ «Волиньагрохолдинг» не виконало взяті зобовязання, станом на 28.10.2016 року утворилась заборгованість в сумі 6126431,43 грн.

На підставі наведеного та з урахуванням пунктів іпотечних договорів та договору застави позивач ОСОБА_3 просила звернути стягнення на зазначене майно шляхом визнання за нею права власності на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Визнання мирової угоди, якою вирішуються питання переходу права власності, зумовлює необхідність з'ясувати, чи можливий такий перехід від однієї особи до іншої, чи не може бути при цьому порушено прав інших осіб та чи відсутні інші перешкоди для визнання такої угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі розгляду справи сторони подали заяви про затвердження мирової угоди, яку уклали 22 січня 2017 року (а.с.50-52).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «Литвинівська машино-технологічна станція» зазначало, що умови мирової угоди порушують їхні права.

Так, за умовами мирової угоди до позивача ОСОБА_3 переходило право власності на майно, яке було у власності відповідача ТОВ «Волиньагрохолдинг» - боржника за виконавчим провадженням №52275414, та відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 30.09.2016 р. перебувало під арештом та забороною відчуження. Вказує, що ТОВ «Волиньагрохолдинг» є боржником ТОВ «Литвинівська машино-технологічна станція» відповідно до судового рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року по справі № 910/16803/15 та наказу Господарського суду міста Києва № 910/16803/15, виданого 26.02.2016 року.

Зі змісту доданої до матеріалів справи копії постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 30.09.2016 року вбачається, що згідно постанови від 19.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52275414 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 року про примусове стягнення боргу з боржника ТОВ «Волиньагрохолдинг» в користь ТОВ «Литвинівська машино-технологічна станція», який разом із виконавчим збором в розмірі 1094908,96 грн. становить загальну суму 12043998,65 грн.

В постанові також зазначається, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику для добровільного виконання в семиденний строк, однак 26 вересня 2016 року до ВДВС боржник звернувся із клопотанням про відкладення виконавчих дій, оскільки вказана постанова надійшла на адресу боржника лише 26 вересня 2016 року. Постановою від 26.09.2016 року державним виконавцем відкладено провадження виконавчих дій до 29.09.2016 року включно. Однак станом на 30.09.2016 року рішення суду боржником не було виконано добровільно, тому ним постановлено накласти арешт на майно: єдиний майновий комплекс, що розташований по вул. Бригадний Двір, 19 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області, загальною площею 1683,9 кв.м.; земельну ділянку площею 1,5874 га, що розташована за адресою: вул. Бригадний Двір, 16 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області, та земельну ділянку площею 0,2718 га розташовану за адресою: вул.Бригадний Двір, 16 в с. Княгининок, Луцького району Волинської області у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 12043998,65 грн.

В той же час, як видно із матеріалів справи, 29 та 30 вересня і 03 жовтня 2016 року ТОВ «Волиньагрохолдинг» та ОСОБА_3 уклали договори іпотеки і застави на майно, частина якого зазначена в постанові про накладення арешту єдиний майновий комплекс та земельні ділянки.

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Разом з тим, відповідно до змісту п. 2.4- 2.7 договорів іпотеки від 29 вересня та 30 вересня 2016 року, укладених між сторонами у даній справі, передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або ж за договором між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У випадку звернення стягнення за рішенням суду та за виконавчим написом нотаріуса, воно здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Пунктами 3.1 3.5 цих же договорів іпотеки сторонами визначено чіткий порядок позасудового врегулювання можливості звернення стягнення на іпотечне майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами, суд на вказані обставини уваги не звернув, у достатній мірі не з'ясував питання про те, чи порушують умови мирової угоди права, свободи чи інтереси інших осіб, та чи не суперечать вони вимогам закону .

У відповідності до ч.5 ст.175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнані мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в розгляді справи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Литвинівська машино-технологічна станція» задовольнити частково.

Ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року в даній справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді